Олександр Суворов біографія скорочено українською мовою викладена в цій статті.
Олександр Васильович Суворов (1730 – 1800) – граф Римницький (1789), князь Італійський (1799), відомий російський полководець.
Олександр Суворов біографія коротко
Дата і місце народження Олександра Суворова достовірно невідомо, однак багато вчених вважають, що він народився 13 (24) листопада 1730 в Москві в сім’ї генерала. Названий на честь князя Олександра Невського. Дитинство його пройшло в селі, в маєтку батька.
Військова сім’я ще з дитинства залишила свій відбиток на долі Суворова. Незважаючи на те, що Олександр був слабким і часто хворів, він хотів стати військовим. Суворов став займатися вивченням військової справи, зміцнював свою фізичну підготовку. У 1742 році пішов служити в Семенівський полк, де провів 6,5 років. В цей же час навчався в Сухопутному кадетському корпусі, вивчав іноземні мови, займався самоосвітою. На подальшу долю Суворова велику увагу надав генерал Абрам Ганнібал, який був другом сім’ї Суворових і прадідом Олександра Пушкіна.
Під час Семирічної війни (1756-1763) перебував у військовому тилу (майор, прем’єр – майор), потім був переведений в діючу армію. Перші військові дії, в яких Суворов взяв участь, відбулися в липні 1759 року (атакував німецьких драгунів). Потім Суворов займав посаду чергового при головнокомандуючому, в 1762 році отримав чин полковника, командував Астраханським і Суздальським полками.
У 1769 – 1772 під час війни з Барською конфедерацією Суворов командував бригадами декількох полків. У січні 1770 Суворову було присвоєно звання генерал – майора. Він виграв кілька битв проти поляків, отримав свою першу нагороду – орден Св. Анни (1770). А в 1772 році нагороджений найпочеснішим військовим орденом Св. Георгія третього ступеня. Польська компанія закінчилася перемогою росіян багато в чому завдяки діям Суворова.
Під час російсько – турецької війни прийняв рішення захопити гарнізон, за що був засуджений, а пізніше помилуваний Катериною ІІ. Потім Суворов обороняв Гирсово, брав участь в бою у Козлуджи. Після цього в біографії Олександра Суворова відбувається полювання за Омеляном Пугачовим, повстання якого на той час вже було придушене.
У вересні 1786 року одержав звання генерал – аншефа. Під час другої російсько – турецької війни (1787-1792) полководець Суворов взяв участь в Кінбурській битві, Фокшанскій, Ізмаїльській битві, а також битві при Римнику. У період польського повстання 1794 року війська Суворова штурмували Прагу. При Павлові І полководець виступив в Італійському поході в 1799 році, потім в Швейцарському поході.
У січні 1800 Суворов за розпорядженням Павла І разом з військом повертається в Росію. По дорозі додому він захворів, а 6 (18) травня 1800 року Олександра Васильович Суворов помер в Санкт – Петербурзі. Похований великий полководець в Благовіщенській церкві Олександро – Невської лаври.
