Вірш “Ой ні, ще рано думати про все…” Ліни Костенко – це розмова з поетеси з Григорієм Сковородою.
“Ой ні, ще рано думати про все…” Ліна Костенко
Ой ні, ще рано думати про все.
Багато справ ще у моєї долі.
Коли мене снігами занесе,
тоді вже часу матиму доволі.
А поки що – ні просвітку, ні дня.
Світ мене ловить, ловить… доганя!
Час пролітає з реактивним свистом.
Жонглює будень святістю і свинством.
А я лечу, лечу, лечу, лечу!
– Григорій Савич! – тихо шепочу.
Минає день, минає день, минає день!
А де ж мій сад божественних пісень?
Он бачиш, хто сидить у тому саду?
Невже я з ним розмову заведу?
Невже я з’їм те яблуко-гібрид,
що навіть дух його мені набрид?!
…Прикипіли ноги до постаменту, хліб у торбі
закам’янів. – Біда, – каже Григорій Савич. –
Він мене таки спіймав, цей світ, доре хоч,
що на тому світі. Нічого, якось відштовхнувся
від постаменту, та й підемо.
…От ми йдемо. Йдемо удвох, із ним.
Шепоче ліс: – Живе із кам’яним!
– Диви, дива! – дивується трава. –
Він кам’яний, а з ним іде жива!
І тільки люди зморщили чоло:
– Не може бути, щоб таке було.
Та їх давно вже хтось би зупинив!
…Тим часом ми проходим серед нив.
Ніхто не сміє зупинити нас.
…Тим часом ми проходимо крізь час.
Він твердо ставить кам’яну стопу.
Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу.
Крізь дощ і сніг, дебати і дебюти.
Ми є тому, що нас не може бути.
Лірична героїня вірша “Ой ні ще рано думати про все” пройнята розумінням вищого обов`язку поета перед суспільством, людством, створити незнищенний у віках свій “сад божественних пісень”:
Минає день, минає день, минає день! А де мій сад божественних пісень?
Творча уява поетеси оживлює постать мандрівного мудреця Григорія Сковороди, і ось вона лине з ним у мандрівку крізь час:
Він твердо ставить кам′яну стопу.
Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу.
Крізь дощ і сніг, дебати і дебюти.
Ми є тому, що нас не може бути.
Як бачимо, художня атмосфера твору насичена відчуттям гармонії у часі.
Таким чином, категорія часу в ліриці Ліни Костенко асоціюється з її творчим мисленням і уявою. Поетеса майстерно оперує часовими площинами, співставляючи різні погляди, ситуації, події, щоб віднайти незаперечну істину. У її філософській поезії простежується ціла система осмисленої конкретизації світу, який сприймається через певні одиниці часу: мить, день, роки, епохи. Найменшій з них – миті, письменниця приділяє особливу увагу, прагнучи віднайти момент переходу змінного до рівня невмирущого, акцентуючи увагу на незнищенних цінностях.
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Ой ні, ще рано думати про все…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.
