Пастораль XX сторіччя Ліна Костенко

Вірш “Пастораль XX сторіччя” Ліни Костенко розповідає про воєнні роки та тяжке життя в цей час

ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРІЧЧЯ Ліна Костенко

Як їх зносили з поля!
Набрякли від крові рядна.
Троє їх, пастушків. Павло, Сашко і Степан.
Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна
вже не виведе з горя отих матерів.

А степам

будуть груди пекти ті залишені в полі гранати,
те покиддя війни на грузьких слідах череди.
Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти,
голуб’ята, анциболи, хоч не роди!

Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття.
І несли їх діди, яким не хотілося жить.
Під горю стояла вагітна, як поле, мати.
І кричала та мати:

– Хоч личко його покажіть!

Личка вже не було. Кісточками, омитими кров’ю,
осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць.
Гарні діти були. Козацького доброго крою.
Коли зносили їх, навіть сонце упало ниць.

Вечір був. І цвіли під вікнами мальви.
Попід руки держала отих матерів рідня.
А одна розродилась, і стала ушосте – мати.
А один був живий. Він умер наступного дня

Вірш «Пастораль XX сторіччя» ідейно-художній аналіз

Тема:  страшний парадокс сліпого відлуння війни: гинуть діти, а старшим людям соромно, що вони живуть.

Ідея:  життя приходить на зміну смерті, установлюючи істину – життя вічне і безперервне ( мати одного хлопчика була вагітна, коли син помер, вона народжує іншу дитину).

Вірш «Пастораль XX сторіччя» побудований на антитезі заголовка твору і його змісту. Перед нами розгортається болюче, трагічне відлуння війни, яка не обминула жодної української родини. У поезії йдеться про сільських пастушків Павла, Сашка, Степана, яким, здавалося б, рости, мужніти треба, але цю звичну, природну схему життя ламає відлуння війни — залишена в полі граната. Поетеса змальовує жахливий епізод, починаючи з кульмінації: убитих дітей несуть з поля.

Трагізм змальованої події підсилюється яскравим ліричним началом вірша.Поетеса сама гостро переживає непоправність утрати. У її словах – схвильованість, розпач, біль.

Відчай і горе матерів поетеса передає через згадку про Аріадну. «Ниткою Аріадни» називають рятівний засіб виходу з дуже скрутного становища.

У вірші «Пастораль XX сторіччя» Л. Костенко зуміла сказати про невимовне. І в цьому велич її твору.

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРІЧЧЯ Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.