Китайська народна казка “Пензлик Маляна” скорочено читати варто, щоб дізнатися про долю доброго хлопчика, який мав неймовірний хист до малювання. Короткий зміст розповість про боротьбу хлопчика проти можновладців,
“Пензлик Маляна” читати скорочено
Жив колись бідний хлопець на ім’я Малян. Він мріє навчитися малювати, але грошей у нього не було навіть на покупку пензлика. Хлопець просить пензлика у вчителя, але той виганяє його зі школи. Малян вчиться малювати самотужки і без пензлика.
Хлопчик малював палицею, водою на плоских каменях і його малюнки були як живі. Одного разу вночі уві сні до нього прийшов примарний старець і сказав: «Малян! У мене є чарівний пензлик для тебе. Але пам’ятай, важливо тільки те, що у тебе всередині. Малюй серцем!» Старець залишив пензлик і зник. На ранок Малян прокинувся з пензликом у руках. Він намалював пташку, яка одразу ж ожила.
Відтоді Малян цілісінькі дні просиджував дома і малював бідним селянам всілякий реманент: у кого плуга немає – тому плуга, кому мотика потрібна – тому мотику.
Слуги доповіли поміщику і привели до нього хлопчика. Поміщик звелів малювати лише для нього, але Малян відмовився. За його наказом хлопця примушували малювати криком, погрозами, навіть закрили до стайні «нехай померзне ночами, поголодує», «три доби не випускав хлопця», «Злющий, мов сто чортів…наказав… убити хлопця». Та хлопець намалював драбину й вибрався із стайні, а далі помчав на коні, якого теж собі намалював.
Він оселився в іншому місті, і там заробляв на життя своїми малюнками. А щоб його не викрили, ніколи не домальовував їх до кінця, тож птахи та звірі на картинах ніколи не оживали.
Одного разу Малян намалював журавля. Лише ока у птаха не було. Та зовсім несподівано для хлопця з кінця пензлика зірвалася краплина туші і впала саме туди, де мало бути око. Журавель змахнув крилами й полетів. Скоро все містечко говорило про цю дивовижну подію. Чутки дійшли до імператора, який наказав варті розшукати хлопця і привести до нього.
Малян знав, що імператор гнобить людей, стягає з них непосильні податки, тому, як і всі селяни, ненавидів його. Тож, коли імператор наказав Малянові намалювати дракона, хлопець намалював йому жабу, а замість фенікса – общипану курку.
Тоді імператор відібрав пензлик і сам намалював купу золота, але вона перетворилася у велику змію. Слуги врятували імператора, і він повернув кисть Маляну.
«Нехай гори малює… Ні, ні. В горах страшні звірі водяться. Хай краще море»,– думав імператор.
Малян провів кілька разів пензликом, і на папері перед очима у самого імператора заграло синє море. Імператор був задоволений і зажадав ще й корабля на морі мати. Коли корабель з’явився, то Імператор, його дружина, принци та принцеси і всі царедворці посідали на корабель і поплили
Але імператорові здалося, що корабель пливе повільно і він наказав хлопцеві намалювати вітер. Малян замахав пензликом: хвилі стали вищими, корабель почав перевалюватись з боку на бік.
Вітер все посилювався і корабель розбився. Імператор та всі його попутники пішли на дно.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
