Казка «Пензлик Маляна» читати, скачати (аудіо)

Китайська народна казка «Пензлик Маляна» читати повністю онлайн, скачати текст казки або слухати аудіо (відео). Адаптація тексту – Гнатюк Юлія.

Казка «Пензлик Маляна» скачати

Казка «Пензлик Маляна» скачать fb2, pdf, epub. Китайська народна казка «Пензлик Маляна» завантажуйте повністю і безкоштовно (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):

*розшифрування, щоб зрозуміти який формат Вам підходить:

FB2 – легка структурована книга, ідеально для читання з мобільного;

EPUB – підходить для більшості рідерів, структурована книга;

PDF – відкривається будь-де, зручно для друку.

Аналіз казки «Пензлик Маляна» допоможе у підготовці до уроку.

«Пензлик Маляна» відео (аудіо)

«Пензлик Маляна» читати онлайн

Колись давно жив бідний хлопець на ім’я Малян. Змалку він понад усе мріяв навчитися малювати. Та була одна біда — у нього не було грошей навіть на пензлик. Якось, проходячи повз школу, він зазирнув у відчинене вікно й побачив, як учитель пише картину. Хлопець наважився зайти до класу й попросив ненадовго позичити йому пензлик.

Учитель здивовано глянув на нього, а тоді сердито вигукнув:

— Злидар! Малювати йому заманулося! Геть звідси! — і вигнав Маляна зі школи.

«Невже бідній людині не можна малювати?» — із гіркотою подумав хлопець. Відтоді його бажання стати художником лише зміцніло. Коли він збирав у горах хмиз, то брав суху гілочку й малював на піску птахів. А біля річки змочував палець у воді й виводив на гладенькому камінні рибок.

Минув час, і Малян навчився чудово малювати. Та пензлика в нього й досі не було, хоча він мріяв про нього найбільше у світі. Однієї ночі хлопцеві наснився сивобородий дідусь, який простягнув йому омріяний пензлик.

— Це чарівний пензлик, — сказав він. — Користуйся ним мудро, бо необережність може накликати біду.

Від радості Малян прокинувся. На свій подив, він справді тримав у руці пензлик. Хлопець миттю підхопився з ліжка й намалював птаха. Ледве завершив останній штрих, як той змахнув крилами й полетів.

Відтоді Малян цілими днями допомагав бідним селянам. Він малював усе, чого їм бракувало: кому плуга, кому мотику, кому інший потрібний реманент. Намальовані речі одразу ставали справжніми.

Невдовзі про дивовижний пензлик почув місцевий поміщик. Він наказав своїм слугам схопити хлопця й привести до маєтку, щоб відтепер той малював тільки для нього.

Вислухавши накази пихатого пана, Малян спокійно відповів, що не стане служити його жадібності. Як не кричали на нього й чим не погрожували, хлопець залишався непохитним. Тоді розлючений поміщик звелів замкнути його в холодній стайні. Він сподівався, що голод і холод змусять Маляна скоритися.

Стояли люті морози. Три доби хлопця не випускали зі стайні, гадаючи, що він або загине, або попросить пощади. Та коли на четвертий день поміщик прийшов подивитися на полоненого, то остовпів: Малян сидів біля теплої печі й спокійно їв коржики.

Розлючений поміщик наказав слугам убити хлопця, а чарівний пензлик принести до його покоїв. Та коли вони відчинили двері стайні, всередині нікого не було. Лише бамбукова драбина стояла біля стіни. Слуги зрозуміли, що Малян намалював її, виліз на горище й утік.

Так воно й сталося. Вибравшись із маєтку, хлопець намалював на кам’яній огорожі гарного білогривого коня. Кінь ожив, Малян скочив йому на спину й помчав геть. Та невдовзі позаду почулося тупотіння копит — поміщик із прислужниками кинувся навздогін.

Тоді Малян швидко намалював лук і стріли. Коли переслідувачі наблизилися, він пустив стрілу. Вона влучила в поміщика, і той упав із коня. Скориставшись нагодою, хлопець пришпорив свого скакуна й безпечно втік.

Після цього Малянові довелося покинути рідне село й оселитися в далекому місті. Там він заробляв на життя продажем своїх картин. Щоб ніхто не здогадався про силу чарівного пензлика, він ніколи не завершував малюнків до кінця, тому птахи й звірі на них не оживали.

Одного разу Малян намалював журавля, але не встиг домалювати йому око. Та раптом із кінчика пензлика зірвалася крапля туші й упала саме туди, де мало бути око. Журавель одразу ожив, змахнув крилами й полетів.

Звістка про диво швидко облетіла все місто й дійшла до самого імператорського палацу. Імператор наказав знайти юного художника й привести його до двору.

Малян знав, що імператор жорстоко пригноблює народ і обкладає селян непомірними податками. Тому він, як і всі прості люди, ненавидів правителя. Коли імператор звелів намалювати дракона, хлопець намалював жабу, а замість величного фенікса — обскубану курку.

Жаба й курка ожили та почали стрибати палацовими залами, здіймаючи безлад і бруднячи все навколо. Імператор розлютився й наказав охоронцям відібрати в Маляна чарівний пензлик, а самого хлопця кинути до в’язниці.

Заволодівши пензликом, імператор вирішив малювати сам. Спершу він намалював купу золота. Але йому здалося цього замало, і він домалював ще одну, потім іще. Та зненацька все золото перетворилося на звичайне каміння.

Тоді імператор намалював золоту цеглину. Вона видалася йому надто малою, тож він домалював ще одну, потім ще. Але довгий ланцюг золотих цеглин раптом обернувся на величезного удава. Той широко роззявив пащу й кинувся на імператора. Лише охоронці встигли врятувати свого володаря.

Не маючи іншого виходу, імператор наказав звільнити Маляна. Він навіть пообіцяв щедро нагородити хлопця, якщо той малюватиме тільки для нього. Малян погодився — але лише за умови, що йому повернуть чарівний пензлик.

«Нехай намалює гори… Ні, у горах водяться дикі звірі. Краще нехай намалює море», — подумав імператор.

Малян кілька разів провів пензликом по паперу, і перед усіма розкинулося безкрає синє море. Хвилями плавали рибки, а вода виблискувала, наче справжня.

Імператорові цього здалося замало. Він наказав намалювати ще й великий корабель. За мить корабель уже гойдався на хвилях. Імператор із дружиною, принцами, принцесами та придворними сіли на нього.

Корабель відплив від берега. Але імператорові здалося, що він рухається надто повільно.

— Намалюй вітер! — наказав він.

Малян почав водити пензликом. Хвилі ставали дедалі вищими, а корабель дедалі сильніше хитало.

— Досить! Зупини вітер! — перелякано закричав імператор.

Та Малян не припиняв малювати. Вітер дедалі дужчав, хвилі здіймалися все вище, аж море заревіло. Нарешті величезна хвиля перекинула корабель, і імператор разом із усіма своїми супутниками пішов на дно.

Адаптація тексту – Гнатюк Юлія.