Персоналії Київська Русь
Аскольд (Оскольд) і Дір (Дир) (р. н. невідомий — бл. 882) — київські князі другої половини IX ст. За деякими даними — нащадки Кия. 860 очолювали похід київської дружини на Константинополь. У багатьох джерелах згадується про хрещення А. і Д. Є повідомлення про укладення договору між Візантією і Руссю (бл. 873-875). Були убиті Олегом у Києві бл. 882, поховані на Угорській горі («Аскольдова могила») і за церквою Орини (Ірини).
Володимир Великий (Володимир Святославич; р. н. невідомий, Київ — 1015, побл. Києва) — політ., держ. і військ, діяч. Князь київський (980, за ін. даними 978-1015). Син Святослава Ігоровича і Малуші. Переміг свого брата,Ярополка у б-бі за владу. В. В. значно розширив і зміцнив кордони країни. 988-989 запровадив християнство як держ. релігію Київської Русі. Діяльність В. В. сприяла розквіту Київської держави і зміцненню її міжнародного авторитету. Після см. канонізований церквою.
Ігор (Ігор Старий, Ігор Рюрикович; р. н. невідомий — 945, побл. Іскоростеня, тепер Коростень Житомирської обл.) — політ, і держ. діяч. Вел. князь київський (912-945). Фактичний засновник династії Рюриковичів у Києві. Підкорив племена деревлян, уличів та ін. І. здійснив 913 і 943 походи на Кавказ, 941 і 944 — на Візантію, уклавши з нею договір. Загинув під час повстання деревлян.
Мстислав Володимирович (Мстислав Хоробрий; р. н. невідомий — 1036, Чернігів) — князь Тмутараканський і Чернігівський. Син Володимира Великого. Став засновником Тмутараканського князівства (сучасна Тамань, у РФ). М. В. 1022 підкорив касогів, 1023 зайняв Чернігівську землю, 1024 розбив війська свого брата Ярослава Мудрого в Листвинській битві. Сам запропонував укласти мирну угоду 1026, за якою став князем Чернігівським, не претендуючи на Київ. М. В. 1031 допоміг брату Ярославу відвоювати у Польщі Червенські міста. У Чернігові заклав Спаський собор, у якому і був похований після несподіваної смерті.
Олег (р. н. невідомий — 912) — політ, держ. і військ, діяч. Походив з норманів. Вихователь малолітнього Ігоря Рюриковича, правитель у Новгороді (879-882). Київський князь (882-912). Прийшов до влади, убивши князів Аскольда і Діра. О. підкорив сіверян, древлян, успішно воював проти хозарів, здійснив вдалі походи проти Візантії, уклавши вигідний договір.
Ольга (р. н. невідомий — 969, Київ) — держ. діячка. Вел. княгиня київська (945-957, за ін. відомостями 945-964). Дружина князя Ігоря. Управляла державою в роки неповноліття свого сина Святослава Ігоровича. О. розправилася з повсталими деревлянами, але провела податкову реформу. 957 здійснила візит у Константинополь, де прийняла християнство (християнське ім’я Олена, за ін. даними — у Києві 955). Налагодила стосунки з нім королем Оттоном І. О. канонізована православною церквою.
Святополк Окаянний (Святополк Володимирович; бл. 980 — 1019) — політ, і військ, діяч. Син Володимира Великого (за ін. даними — Ярополка Святославича). Одружений з дочкою польського короля Болеслава І Хороброго. С. О. вів б-бу за київський стіл, під час якої загинули його брати Борис, Гліб і Святослав. Літописець прозиває його за це «Окаянним» (тобто братовбивцею), але на основі останніх досліджень піддано сумніву причетність С. О. до цих убивств. За допомогою військ свого тестя двічі (1015-1016, 1018-1019) ставав вел. київським князем. Зазнав поразки у битві на р. Альті (під Переяславом, тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.). С. О. під час втечі загинув десь на кордоні Польщі та Чехії.
Святослав Хоробрий (Святослав Ігорович; бл. 939-972) — політ, і військ, діяч. Син Ігоря Старого (Ігоря Рюриковича) і Ольги. Вел. князь київський (945-972, фактично з 957, за ін. відомостями — з 964). Бл. 965 розгромив Хозарський каганат, закріпив владу Києва на Таманському і Керченському півостровах. С. X. здійснив два походи у Болгарію, перший з них припинив у зв’язку з нападом печенігів на Київ, відбивши який, посадив своїх синів як намісників у Києві, Деревлянській землі та Новгороді (969). Наступні два роки воював з імператором Візантії Іоанном Цимісхієм, 971 підписав з ним мир, відмовившись від дунайських володінь. Загинув від рук печенігів побл. Дніпровських порогів. М. Грушевський назвав С. X. «козаком на престолі».
Ярополк І Святославич (р. н. невідомий — 980, Родня, побл. Києва) — політ, і держ. діяч. Вел. князь київський (972-980). Старший син князя Святослава Ігоровича (Хороброго). Перед другим походом на Балкани батько доручив Я. І С. правити Києвом. Вів війну з братами Олегом і Володимиром, прагнучи об’єднати всю Київську державу під своєю владою. Зазнавши поразки від військ Володимира, Ярополк І Свякославич був з його відома убитий.
Ярослав Мудрий (бл. 978 — 2.02.1054, Вишгород, тепер Київська обл., похований у Києві) — видатний політ., держ. і військ, діяч. Вел. князь київський (1019-1054). Син князя Володимира Святославича (Великого). Протягом 1015-1019 вів завзяту б-бу за київський престол з братом Святополком Окаянним. Я. М. воював і з братом Мстиславом Володимировичем, 1024 зазнав поразки, змушений був передати йому всі землі на схід від Дніпра, приєднав їх тільки 1036, після см. Мстислава. Відвоював 1030-1031 Червенські міста, заснував над р. Сян місто Ярослав (тепер у Польщі), яке стало форпостом Русі на Заході. Я. М. здійснив ряд походів проти племен естів і ятвягів, заснував над Чудським озером місто Юр’єв (нині Тарту, Естонія). Переміг печенігів 1036. За Я. М. розширилися і зміцнилися міжнародні зв’язки Київської держави, його називали «тестем Європи». За його правління було укладено зб. законів т. зв. «Правда Ярослава», що становить найдавнішу частину «Руської правди». Я. М. сприяв розвитку церкви, було засновано Київську митрополію, перші монастирі, що стали церк. та освітніми центрами. За його розпорядженням створено школу та бібліотеку при Софійському соборі, перекладено на руську мову чимало книг. Я. М. похований у Софійському соборі.
