“Пігмаліон” короткий зміст

«Пігмаліон» – одна з найвідоміших п’єс Бернарда Шоу, написана в 1912 році. Читати скорочено “Пігмаліон” варто, щоб згадати короткий зміст твору та всі головні події.

“Пігмаліон” короткий зміст по главах

Перший акт

Літня злива зібрала під портиком Ковент-гарденскої церкви св. Павла у Лондоні різноманітну компанію, в тому числі злиденну вуличну квіткарку, армійського полковника і людину із записником. Також від дощу під цірквою сховалася сім’я Хілл, з вищого суспільства, які чекають таксі. Мати і дочка бояться, що дощ зіпсує їх сукні та очікують, поки їх син і брат на ім’я Фредді, знайде таксі. Бідному Фредді ніяк не вдається знайти для них машину. Випадково він наштовхується на дівчину, яка продає квіти, і вибиває з її рук кошик з товаром. Квіткарка починає сваритися. Чоловік з блокнотом щось починає записувати.

Юна квіткарка Еліза молода і гарненька, але в порівнянні з оточуючими її дамами виглядає справжньою замазурою, а її мова і манери і зовсім залишають бажати кращого. Хтось в натовпі робить висновок, що чоловік із записником – поліцейський, який пише донос на квіткарку, тому що вона була неохайною і погано одягненою. Дівчина приходить у відчай, але чоловік запевняє її, що він не з поліції.

Квіткарка журиться, що її фіалки пропали і вмовляє перехожих їх купити.

Чоловік із записником розважає себе і оточуючих, безпомилково вгадуючи, звідки хто родом і де ще побував. Полковник, зацікавившись, з’ясовує, що перед ним знаменитий фахівець з фонетики, професор Генрі Хіггінс – за особливостями вимови він здатний визначити походження будь-якого англійця.

Виявляється, полковник і сам відомий лінгвіст-аматор на прізвище Пікерінг, автор книги «Розмовний санскрит», і він приїхав до Лондона спеціально, щоб познайомитися з професором. Хіггінс дуже високої думки про книгу Пікерінга, і нові друзі збираються йти вечеряти до полковника в готель, залишаючи квіткарці досить значну за її мірками суму грошей.

Другий акт

Наступного дня Хіггінс запрошує полковника в свою квартиру на Уімпол-стріт, щоб продемонструвати багатющу колекцію фонетичних записів, звукозаписну апаратуру (фонограф). Пікерінг вражений почутим, і вже збирається було покинути професора, як входить місіс Пірс, економка Хіггінса, повідомляє, що до професора прийшла якась бідна дівчина. До кімнати входить квіткарка, представляється Елізою Дуліттл і просить навчити її правильної вимови, щоб влаштуватися в квітковий магазин. Бо з її мовою та манерами вона буде змушена до кінця життя продавати фіалки на вулиці.

Хіггінс ставиться до ситуації як до безглуздого, хоча й забавного казусу, але Пікерінг щиро зворушений і пропонує Хіггінсу парі. Нехай Хіггінс доведе, що він дійсно найбільший фахівець (як він перед цим хвалився) і за шість місяців зможе перетворити вуличну квіткарку в леді, а на прийомі в посольстві успішно видасть її за герцогиню. Пікерінг готовий також, якщо Хіггінс виграє парі, оплатити вартість навчання Елізи. Хіггінс не в силах встояти перед викликом і погоджується. Еліза у супроводі місіс Пірс йде у ванну кімнату.

Через деякий час до Хіггінса приходить батько Елізи, сміттяр, любитель випити і абсолютно аморальний тип. Він вимагає п’ять фунтів за невтручання, в іншому доля Елізи його не хвилює. Містер Дуліттл вражає професора своїм природженим красномовством і переконливим обгрунтуванням своєї безсовісності, за що отримує свої відступні. Коли з’являється чистенька Еліза в японському халаті, її ніхто не впізнає.

Третій акт

Минуло кілька місяців. Еліза виявилася старанною і здібною ученицею, її вимова стала майже ідеальною. Хіггінс хоче дізнатися, чи можна вже вводити дівчину в світське суспільство. В якості першого випробування він привів Елізу в будинок до своєї матері в її прийомний день. Їй суворо наказано спілкуватися лише на такі теми як погода і здоров’я.

Одночасно там же з’являється сім’я подруги місіс Хіггінс – місіс Ейнсфорд Хілл з дочкою та сином Фредді. Це та сама сім’я, яка в дощовий день стояла на вході в церкву. Зрозуміло, вони не впізнають в красивій модній дівчині ту саму замазуру і ведуть з нею розмову.

Еліза спочатку поводиться бездоганно і розмовляє завченими фразами, але потім надихається й переходить на розповіді зі свого життєвого досвіду, використовуючи при цьому вульгарно-простонародні вираження. Хіггінс, рятуючи становище, повідомляє, що це новий світський жаргон.

Дочка місіс Хілл навіть намагається наслідувати манерам Елізи, а її син, Фредді, закохується в неї.

Після того, як Еліза та інших гості пішли, Хіггінс і Пікерінг навперебій захоплено розповідають місіс Хіггінс про те, як вони займаються з Елізою, возять її в оперу, на виставки, які кумедні зауваження вона робить після відвідування виставок. У Елізи, виявляється, є феноменальний музичний слух. Місіс Хіггінс з обуренням зауважує, що вони поводяться з дівчиною, як з живою лялькою.

В якості результату першого виходу Елізи «у світ» місіс Хіггінс повідомляє професору: «Вона шедевр твого мистецтва і мистецтва своєї кравчині. Але якщо ти дійсно не помічаєш, що вона видає себе кожною своєю фразою, значить, ти просто з глузду з’їхав». Друзі-лінгвісти покидають будинок трохи розчаровані. Навчання Елізи триває з урахуванням допущених помилок. Закоханий Фредді засипає Елізу листами на десяти сторінках.

Четвертий акт

Минуло ще кілька місяців, і настав момент вирішального експерименту. Еліза в розкішній сукні й – цього разу – з бездоганними манерами з’являється на прийомі в посольстві, де має запаморочливий успіх. Всі присутні аристократи, зовсім на сумніваючись, приймають її за герцогиню. Хіггінс виграв парі.

Прийшовши додому, Пікерінг вітає Хіггінса з його успіхом, нікому з них не спадає на думку подякувати Елізі, яка доклала стільки старань зі свого боку. Еліза роздратована і стурбована. Старе життя вона вести вже не може і не хоче, а для нового у неї немає коштів. Контраст між феєричним успіхом на прийомі і зневагою вдома занадто великий.

Коли Хіггінс йде і незабаром повертається в пошуках домашніх туфель, Еліза вибухає і запускає туфлями в Хіггінса. Вона намагається пояснити трагізм свого становища: «На що я придатна? До чого ви мене підготували? Куди я піду? Що буде далі? Що зі мною стане?».  Він перевернув її життя, і навіть не помітив, як вона закохалася в нього!

Але Хіггінс не проявляє ніякої зацікавленості в душевних переживаннях Елізи, він нездатний зрозуміти чужу душу.

Уражена його байдужістю, вночі Еліза покидає  будинок, в якому прожила півроку, навчаючись правильно говорити і вишуканим манерам.

П’ятий акт

Будинок місіс Хіггінс. Приїжджають Хіггінс і Пікерінг, скаржаться на зникнення Елізи. Хіггінс зізнається, що відчуває себе без Елізи як без рук. Він звик, що вона в курсі всіх його справ, знає, на коли призначено зустрічі і знає, що і де лежить в будинку.

Слуга доповідає про прихід батька Елізи. Дуліттл дуже змінився, тепер він виглядає як заможний буржуа. Він в обуренні накидається на Хіггінса за те, що з його вини йому довелося змінити звичний спосіб життя і стати через це набагато менш вільним, ніж раніше. Виявляється, кілька місяців тому Хіггінс написав в Америку одному мільйонеру-філантропу, засновнику «Ліги моральних реформ», що найоригінальніший мораліст у всій Англії – це Альфред Дуліттл, простий сміттяр. Мільйонер недавно помер, а в заповіті залишив Дуліттлу три тисячі фунтів річного доходу за умови, що Дуліттл буде читати лекції в його Лізі. Тепер він забезпечений буржуа і змушений, всупереч своїм переконанням, дотримуватися канонів традиційної моралі. Сьогодні, наприклад, він офіційно одружується на своїй багаторічній співмешканці.

Місіс Хіггінс висловлює полегшення, що батько тепер може подбати про свою дочку і що майбутнє Елізи не викликає побоювань. Вона зізнається, що Еліза тут, у верхній кімнаті. Хіггінс, однак, і чути не бажає про те, щоб «повернути» Дуліттлу Елізу.

З’являється Еліза. Всі залишають її наодинці з Хіггінсом, і між ними відбувається рішуче пояснення. Хіггінс ні в чому не кається, вимагає, щоб Еліза повернулася, і відстоює своє право на безцеремонну поведінку. Елізу це не влаштовує: «Мені хочеться ласкавого слова, уваги. Я знаю, я проста, темна дівчина, а ви джентльмен і вчений; але все-таки я людина, а не порожнє місце ». Еліза повідомляє, що знайшла спосіб здобути незалежність від Хіггінса: якщо він не вибачиться, то вона відправиться до професора Непін, колеги Хіггінса, стане у нього асистенткою і розкриє йому методику навчання, розроблену Хіггінсом.

Місіс Хіггінс і гості повертаються. Хіггінс демонстративно весело доручає Елізі по дорозі додому купити сир, рукавички і краватку. Еліза презирливо відповідає «Купіть самі» і відправляється на весілля батька. П’єса закінчується відкритим фіналом.

Аудіокнига “Пігмаліон” скорочено. Бернард Шоу