“Пігмаліон” короткий зміст

пігмаліон скорочено Короткий зміст

«Пігмаліон» – одна з найвідоміших п’єс Бернарда Шоу, написана в 1912 році. Читати скорочено “Пігмаліон” варто, щоб згадати короткий зміст твору та всі головні події.

“Пігмаліон” короткий зміст по главах

Перший акт

Літня злива зібрала під портиком Ковент-гарденскої церкви св. Павла у Лондоні різноманітну компанію, в тому числі злиденну вуличну квіткарку, армійського полковника і людину із записником. Також від дощу під цірквою сховалася сім’я Хілл, з вищого суспільства, які чекають таксі. Мати і дочка бояться, що дощ зіпсує їх сукні та очікують, поки їх син і брат на ім’я Фредді, знайде таксі. Бідному Фредді ніяк не вдається знайти для них машину. Випадково він наштовхується на дівчину, яка продає квіти, і вибиває з її рук кошик з товаром. Квіткарка починає сваритися. Чоловік з блокнотом щось починає записувати.

Юна квіткарка Еліза молода і гарненька, але в порівнянні з оточуючими її дамами виглядає справжньою замазурою, а її мова і манери і зовсім залишають бажати кращого. Хтось в натовпі робить висновок, що чоловік із записником – поліцейський, який пише донос на квіткарку, тому що вона була неохайною і погано одягненою. Дівчина приходить у відчай, але чоловік запевняє її, що він не з поліції.

Квіткарка журиться, що її фіалки пропали і вмовляє перехожих їх купити.

Чоловік із записником розважає себе і оточуючих, безпомилково вгадуючи, звідки хто родом і де ще побував. Полковник, зацікавившись, з’ясовує, що перед ним знаменитий фахівець з фонетики, професор Генрі Хіггінс – за особливостями вимови він здатний визначити походження будь-якого англійця.

Виявляється, полковник і сам відомий лінгвіст-аматор на прізвище Пікерінг, автор книги «Розмовний санскрит», і він приїхав до Лондона спеціально, щоб познайомитися з професором. Хіггінс дуже високої думки про книгу Пікерінга, і нові друзі збираються йти вечеряти до полковника в готель, залишаючи квіткарці досить значну за її мірками суму грошей.

Другий акт

Наступного дня Хіггінс запрошує полковника в свою квартиру на Уімпол-стріт, щоб продемонструвати багатющу колекцію фонетичних записів, звукозаписну апаратуру (фонограф). Пікерінг вражений почутим, і вже збирається було покинути професора, як входить місіс Пірс, економка Хіггінса, повідомляє, що до професора прийшла якась бідна дівчина. До кімнати входить квіткарка, представляється Елізою Дуліттл і просить навчити її правильної вимови, щоб влаштуватися в квітковий магазин. Бо з її мовою та манерами вона буде змушена до кінця життя продавати фіалки на вулиці.

Хіггінс ставиться до ситуації як до безглуздого, хоча й забавного казусу, але Пікерінг щиро зворушений і пропонує Хіггінсу парі. Нехай Хіггінс доведе, що він дійсно найбільший фахівець (як він перед цим хвалився) і за шість місяців зможе перетворити вуличну квіткарку в леді, а на прийомі в посольстві успішно видасть її за герцогиню. Пікерінг готовий також, якщо Хіггінс виграє парі, оплатити вартість навчання Елізи. Хіггінс не в силах встояти перед викликом і погоджується. Еліза у супроводі місіс Пірс йде у ванну кімнату.

Через деякий час до Хіггінса приходить батько Елізи, сміттяр, любитель випити і абсолютно аморальний тип. Він вимагає п’ять фунтів за невтручання, в іншому доля Елізи його не хвилює. Містер Дуліттл вражає професора своїм природженим красномовством і переконливим обгрунтуванням своєї безсовісності, за що отримує свої відступні. Коли з’являється чистенька Еліза в японському халаті, її ніхто не впізнає.

Третій акт

Минуло кілька місяців. Еліза виявилася старанною і здібною ученицею, її вимова стала майже ідеальною. Хіггінс хоче дізнатися, чи можна вже вводити дівчину в світське суспільство. В якості першого випробування він привів Елізу в будинок до своєї матері в її прийомний день. Їй суворо наказано спілкуватися лише на такі теми як погода і здоров’я.

Одночасно там же з’являється сім’я подруги місіс Хіггінс – місіс Ейнсфорд Хілл з дочкою та сином Фредді. Це та сама сім’я, яка в дощовий день стояла на вході в церкву. Зрозуміло, вони не впізнають в красивій модній дівчині ту саму замазуру і ведуть з нею розмову.

Еліза спочатку поводиться бездоганно і розмовляє завченими фразами, але потім надихається й переходить на розповіді зі свого життєвого досвіду, використовуючи при цьому вульгарно-простонародні вираження. Хіггінс, рятуючи становище, повідомляє, що це новий світський жаргон.

Дочка місіс Хілл навіть намагається наслідувати манерам Елізи, а її син, Фредді, закохується в неї.

Після того, як Еліза та інших гості пішли, Хіггінс і Пікерінг навперебій захоплено розповідають місіс Хіггінс про те, як вони займаються з Елізою, возять її в оперу, на виставки, які кумедні зауваження вона робить після відвідування виставок. У Елізи, виявляється, є феноменальний музичний слух. Місіс Хіггінс з обуренням зауважує, що вони поводяться з дівчиною, як з живою лялькою.

В якості результату першого виходу Елізи «у світ» місіс Хіггінс повідомляє професору: «Вона шедевр твого мистецтва і мистецтва своєї кравчині. Але якщо ти дійсно не помічаєш, що вона видає себе кожною своєю фразою, значить, ти просто з глузду з’їхав». Друзі-лінгвісти покидають будинок трохи розчаровані. Навчання Елізи триває з урахуванням допущених помилок. Закоханий Фредді засипає Елізу листами на десяти сторінках.

Четвертий акт

Минуло ще кілька місяців, і настав момент вирішального експерименту. Еліза в розкішній сукні й – цього разу – з бездоганними манерами з’являється на прийомі в посольстві, де має запаморочливий успіх. Всі присутні аристократи, зовсім на сумніваючись, приймають її за герцогиню. Хіггінс виграв парі.

Прийшовши додому, Пікерінг вітає Хіггінса з його успіхом, нікому з них не спадає на думку подякувати Елізі, яка доклала стільки старань зі свого боку. Еліза роздратована і стурбована. Старе життя вона вести вже не може і не хоче, а для нового у неї немає коштів. Контраст між феєричним успіхом на прийомі і зневагою вдома занадто великий.

Коли Хіггінс йде і незабаром повертається в пошуках домашніх туфель, Еліза вибухає і запускає туфлями в Хіггінса. Вона намагається пояснити трагізм свого становища: «На що я придатна? До чого ви мене підготували? Куди я піду? Що буде далі? Що зі мною стане?».  Він перевернув її життя, і навіть не помітив, як вона закохалася в нього!

Але Хіггінс не проявляє ніякої зацікавленості в душевних переживаннях Елізи, він нездатний зрозуміти чужу душу.

Уражена його байдужістю, вночі Еліза покидає  будинок, в якому прожила півроку, навчаючись правильно говорити і вишуканим манерам.

П’ятий акт

Будинок місіс Хіггінс. Приїжджають Хіггінс і Пікерінг, скаржаться на зникнення Елізи. Хіггінс зізнається, що відчуває себе без Елізи як без рук. Він звик, що вона в курсі всіх його справ, знає, на коли призначено зустрічі і знає, що і де лежить в будинку.

Слуга доповідає про прихід батька Елізи. Дуліттл дуже змінився, тепер він виглядає як заможний буржуа. Він в обуренні накидається на Хіггінса за те, що з його вини йому довелося змінити звичний спосіб життя і стати через це набагато менш вільним, ніж раніше. Виявляється, кілька місяців тому Хіггінс написав в Америку одному мільйонеру-філантропу, засновнику «Ліги моральних реформ», що найоригінальніший мораліст у всій Англії – це Альфред Дуліттл, простий сміттяр. Мільйонер недавно помер, а в заповіті залишив Дуліттлу три тисячі фунтів річного доходу за умови, що Дуліттл буде читати лекції в його Лізі. Тепер він забезпечений буржуа і змушений, всупереч своїм переконанням, дотримуватися канонів традиційної моралі. Сьогодні, наприклад, він офіційно одружується на своїй багаторічній співмешканці.

Місіс Хіггінс висловлює полегшення, що батько тепер може подбати про свою дочку і що майбутнє Елізи не викликає побоювань. Вона зізнається, що Еліза тут, у верхній кімнаті. Хіггінс, однак, і чути не бажає про те, щоб «повернути» Дуліттлу Елізу.

З’являється Еліза. Всі залишають її наодинці з Хіггінсом, і між ними відбувається рішуче пояснення. Хіггінс ні в чому не кається, вимагає, щоб Еліза повернулася, і відстоює своє право на безцеремонну поведінку. Елізу це не влаштовує: «Мені хочеться ласкавого слова, уваги. Я знаю, я проста, темна дівчина, а ви джентльмен і вчений; але все-таки я людина, а не порожнє місце ». Еліза повідомляє, що знайшла спосіб здобути незалежність від Хіггінса: якщо він не вибачиться, то вона відправиться до професора Непін, колеги Хіггінса, стане у нього асистенткою і розкриє йому методику навчання, розроблену Хіггінсом.

Місіс Хіггінс і гості повертаються. Хіггінс демонстративно весело доручає Елізі по дорозі додому купити сир, рукавички і краватку. Еліза презирливо відповідає «Купіть самі» і відправляється на весілля батька. П’єса закінчується відкритим фіналом.

Аудіокнига “Пігмаліон” скорочено. Бернард Шоу

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Андрей

    Дякую)

    Відповіcти
  2. Дмитро

    Не погано. Все зрозуміло. Дякую.

    Відповіcти
  3. Катерина

    Дякую велике)

    Відповіcти
  4. деградую

    якась незрозуміла штука

    Відповіcти
  5. Сніжана

    хоть я не читала оригінал, кінцівку не дуже зрозуміла

    Відповіcти