Повідомлення про викопні рослини

Інформація про викопні рослини допоможе підготувати міні проект “Викопні рослини”.

Повідомлення про викопні рослини

За мільйони років від колись живих істот в кращому випадку залишаються тільки скам’янілі фрагменти останків. Тому перед палеонтологами стоїть складне завдання відтворити вигляд цілого організму, найчастіше по єдиній деталі. Такі реконструкції багато в чому залежать від підготовки, знань і уяви дослідника, тому такі дані часто суб’єктивні і викликають сумніви у скептиків. Тому особливу цінність як доказ правильності палеонтологічних реконструкцій представляють «Живі викопні», або філогенетичні реліктові (від лат. reliquus, «ті, що залишились»).

Викопні рослини – рослини минулих геологічних періодів, залишки яких збереглися у відкладеннях земної кори.

У цілому вигляді зберігаються нижчі рослини водорості і бактерії, з вищих — рідко мохи і деякі дрібні форми, від крупних вищих рослин — лише їх розрізнені частини: стебла, кора, листя, квітки, плоди, насіння, спори і пилкові зерна

Реліктами в царстві тварин є:

мечохвости – гігантські морські членистоногі, що досягають 60 см в довжину;
кистепера риба латимерія (кістеперні риби вважаються предками земноводних);
рептилія гаттерія, що зовні нагадує ящірку (вона збереглася на кількох дрібних островах недалеко від Нової Зеландії);
Яйцекладні ссавці (качконіс і єхидна), які об’єднують ознаки рептилій і ссавців.

У царстві рослин реліктом вважається гінкго дволопатеве. Його ще називають священним деревом. Цьому представнику реліктової флори голонасінних близько 300 млн років.

Живими викопними називають також види, які залишаються незмінними протягом довгого часу (персистуючі види). Прикладами таких організмів є:

щитні (Triops), організація яких не піддавалась помітним змінам з тріасового періоду (понад 200 млн років);
двостулкові молюски (Leda, Nucula, Modiolus), які існують з кам’яновугільного періоду (близько 300 млн років);
плечоногі (Lingula), які залишаються незмінними з девонського періоду (близько 380 млн років).

При цьому середній час «життя» окремого виду складає не більше кількох мільйонів років.