Зелені водорості — група еукаріотичних організмів, що налічує приблизно 20 000 видів.
Представники зелених водоростей
Широко розповсюджені такі види зелених водоростей:
- хламідомонада,
- хлорела,
- вольвокс,
- спірогіра,
- улотрикс.
Одноклітинні водорості хламідомонада і хлорела мають целюлозну оболонку, цитоплазму, ядро, чашоподібний хроматофор, але між ними єсуттєві відмінності.
Хламідомонада | Хлорела |
активно рухається, має джгутики | нерухома, не має джгутиків |
є червоне світлочутливе вічко | відсутнє світлочутливе червоне вічко |
є пульсуючі вакуолі | пульсуючі вакуолі відсутні |
статевий процес відбувається за допомогою дводжгутикових гамет | статевий процес відсутній |
нестатеве розмноження за допомогою дводжгутикових спор | нестатеве розмноження нерухомими спорами |
живе в невеликих прісних водоймах | живе в прісних і солоних водоймах, насирому ґрунті на суходолі |
Вольвокс живе у прісних водоймах, це колоніальна водорість. Має вигляд невеликих (до 2 мм) кульок. Колонії вольвоксу складаються з великої кількості клітин (до 20 тис.), кожна з яких подібна до хламідомонади, усередині колонія заповнена драглистою речовиною. Розмножується вольвокс як статевим, так і нестатевим шляхом.
Спірогіра та улотрикс — нитчасті водорості, багатоклітинні.
Улотрикс — прісноводна водорость, клітини якої розташовані в один ряд і мають здатність безперервно ділитися. Вегетативно улотрикс розмножується уривками нитки, нестатево — за допомогою чотириджгутикових гамет. Статеве розмноження здійснюється за участі дводжгутикових гамет.
Спірогіра — нитчаста водорість, що утворює основну частину слизької твані у ставках. Клітина має оболонку, укриту слизом, велике ядро з ядерцем, «підвішеним» на цитоплазматичних тяжах, стрічкоподібний спірально закручений хроматофор і велику вакуолю. Вегетативне розмноження спірогіри відбувається уривками її ниток. Нестатеве розмноження відсутнє. Статевий процес — кон’югація — це злиття вмісту звичайних вегетативних клітин, а не особливих гамет. Відбувається статеве розмноження при погіршенні умов існування. Етапи кон’югації: 1 — дві нитки розташовуються паралельно; 2 — протилежні клітини утворюють вирости назустріч одна одній, наче міст; 3 — оболонки на кінцях виростів розчиняються; 4 — вміст однієї клітини перетікає у клітину навпроти і зливається з її вмістом, у результаті чого утворюється зигота. Зигота вкривається товстою оболонкою і переходить у стан спокою, у такому стані вона добре витримує замерзання, висихання. За сприятливих умов ядро зиготи поділяється на 4, у подальшому проростає тільки одне ядро внитковидну водорість — спірогіру.
