Героїня балади «Причинна» — убога дівчина-селянка, сирота. Єдина її відрада в тяжкій сирітській долі — її коханий, але і з ним «злі люди її розлучили». Навіть русалки в Шевченка — не панночки, оспівані в романтичних баладах, а покритки та діти покриток, тобто ті, що були скривджені «злими людьми». Шевченко відтворив фантастичний світ русалок, відьом, таким, яким його уявляють народні маси.
“Причинна” Шевченко характеристика образу причинної
Інформаційне ґроно щодо характеристики причинної
- нещасна сирота, страждаюча;
- здатність до щирого кохання;
- вірність у своїх почуттях;
- терпимість до приниження;
- причинна;
- красуня.
Аналізу образу “Причинна” Шевченко
Дівчинка-сирота живе серед чужих людей, настроєних до неї вороже, ні в кого не знаходить співчуття.
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю,— вона молоденька
І не дивно, що, покохавши такого ж сироту і знайшовши в ньому вірного друга, вона всім серцем прив’язалась до нього. Під час розлуки заглибилася у свій внутрішній світ, жила надією на спільне з милим майбутнє.
За синім би морем милого знайшла;
Живого б любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла
У своєму почутті вона черпала сили, щоб терпіти наругу чужих людей, які розлучили її з коханим і можуть поглумитися над її інтимними переживаннями. Довга відсутність коханого, гірка самотність і принижене становище вичерпали духовні сили нещасної сироти, і вона змушена була звернутися до ворожки.
Більшого наближення до образу причинної не відбувається — цього не потребує жанр романтичної балади. Єдине, що дозволив собі поет, створюючи образ причинної, це вказати на її красу: «Довго, довго дивувались…». Так само, як і в казках, героїні в баладах повинні бути дуже красиві. Дівчину й козака «поховали громадою як слід, по закону» (тобто у згоді з обрядом поховання), але нема кому запитати, «за що їх убито», бо сироти. За народними звичаями, на могилі дівчини садили калину — символ дівчини, а нежонатого парубка — явір, ялину чи дуб — символ хлопця.
