“Прометей закутий” Есхіл переказ

«Прометей закутий» — трагедія давньогрецького драматурга Есхіла, написана в 444–443 роках до н.е. Входила в тетралогію, до якої також належать драми «Прометей звільнений», «Прометей-вогненосець» та ще одна невідома п’єса, яка була втрачена. За основу сюжету був взятий давньогрецький міф про Прометея, титана, який подарував людям вогонь.

«Прометей закутий» скорочено (аудіокнига)

Есхіл “Прометей закутий” переказ

Головні герої

• Прометей – відважний, безкомпромісний, рішучий титан, який пожертвував собою заради щастя людей.. Прометей стає прикладом відважного борця з тиранією, взірцем мужності та вірності власним ідеалам.
• Зевс – головний бог Олімпу, жорстокий та деспотичний.
• Влада і Сила – вірні служниці Зевса.
• Океаніди – прекрасні німфи, дочки Океану.
• Океан – титан, могутнє річкове божество.
• Іо – колишня кохана Зевса, перетворена на корову.
• Гефест — виконавець волі Зевса, здатний на співчуття
• Гермес – помічник Зевса, бог хитрості, спритності та красномовства.

Дія відбувається на краю землі, в дальній Скіфії, серед диких гір – може бути, це Кавказ. Два демона, Влада і Сила, вводять на сцену Прометея; бог вогню Гефест повинен прикувати його до гірської скелі. Гефестові шкода товариша, але він повинен коритися  волі Зевса: «Ти до людей понад міри був співчутливим». Руки, плечі, ноги Прометея заковує в кайданами, в груди забиває залізний клин. Прометей безмовний. Справу зроблено, кати йдуть…

Тільки залишившись один, Прометей починає говорити. Він звертається до неба і сонця, землі та моря:

– «Погляньте, що терплю я, бог, від божих рук!” І все це за те, що викрав для людей вогонь, відкрив їм шлях до гідного життя.

З’являється хор німф – Океанид. Це дочки Океану, іншого титану, вони почули в своїх морських далях гуркіт і брязкіт прометеевих кайданів.

«О, краще б мені нудитися в Тартар, ніж корчитися тут у всіх на виду! – Вигукує Прометей. – Але це не навіки: силою Зевс нічого від мене не доб’ється і прийде просити мене про свою таємницю смиренно і ласкаво ».

– «За що він карає тебе?»

– «За милосердя до людей, бо сам він немилосердний».

За океанідами входить їх батько Океан: він колись воював проти Олімпійців разом з іншими Титанами, але змирився, скорився, прощений і мирно хлюпається по всіх кінцях світу. Нехай змириться і Прометей, а то не минути йому ще гіршої кари: Зевс мстивий! Прометей презирливо відкидає його поради:

– “Про мене не журися, подбай про себе: як би тебе самого не покарав Зевс за співчуття злочинцеві!

Океан йде, Океаніди співають жалісливу пісню, поминаючи в ній і Атланта (брата Прометея), який також страждає на західному кінці світу, підтримуючи плечима небосхил.

Прометей розповідає хору, скільки доброго він зробив для людей. Вони були нерозумні, як діти, – він дав їм розум і мову. Вони нудилися турботами – він вселив їм надії. Вони жили в печерах, лякаючись кожної ночі і кожної зими, – він змусив їх будувати будинки від холоду, пояснив рух небесних світил у зміні пір року, навчив письма та рахунку, щоб передавати знання нащадкам. Це він показав для них руди під землею, упряг їм биків в соху, зробив вози для доріг і кораблі для морських шляхів. Вони вмирали від хвороб – він відкрив їм цілющі трави. Вони не розуміли віщих знамень богів і природи – він навчив їх гадати і по пташиним крикам, і по жертовному вогню, і по нутрощах жертовних тварин.

– «Воістину був ти рятівником для людей, – говорить хор, – як же ти не врятував самого себе?”
– “Доля сильніше мене», – відповідає Прометей.
– «І сильніше Зевса?»
– «І сильніше Зевса».
– «Яка ж доля судилася Зевсу?»
– «Не питай: це моя велика таємниця».

Хор співає скорботну пісню.

У ці спогади про минуле раптом вривається майбутнє. На сцену вбігає кохана Зевса – царівна Іо, перетворена в корову. (На сцені театру це був актор у рогатій масці.) Зевс обернув її на корову, щоб приховати від ревнощів своєї дружини, богині Гери. Гера здогадалася про це і зажадала корову собі в подарунок, а потім наслала на неї страшного овода, який погнав нещасну по всьому світлу. Так потрапила вона, змучена болем до божевілля, і до прометеевих гір. Титан, «захисник і заступник людський», її шкодує; він розповідає їй, які подальші поневіряння чекають їй по Європі та Азії, крізь спеку і холод, серед дикунів і чудовиськ, поки не досягне вона Єгипту. А в Єгипті народить вона сина від Зевса, а нащадком цього сина в дванадцятому коліні буде Геракл, стрілок з лука, який прийде сюди врятувати Прометея – хоча б проти волі Зевса.

-«А якщо Зевс не дозволить?»
– «Тоді Зевс загине».
– «Хто ж його погубить?»
– «Сам себе, замисливши нерозумний шлюб».
– «Який?”
– “Я не скажу ні слова більш».

Так розмова завершується: Іо знову відчуває жало овода, знову впадає в безумство і в розпачі мчить геть.

Сказано про минуле, сказано про майбутнє; тепер на черзі страшне сьогодення. Ось йде слуга і вісник Зевса – бог Гермес. Прометей його зневажає як дармоїда господарів Олімпійців.

«Що сказав ти про долю Зевса, про нерозумний шлюб, про загрожуючу загибель? Признавайся, а то гірко тобі доведеться! »

-« Краще страждати, чим прислуговувати, як ти; а я – безсмертний, я бачив падіння Урана, падіння Крона, побачу і падіння Зевса ». –

«Бережись: бути тобі в підземному Тартар, де мучаться Титани, а потім стояти тобі тут з раною в боці, і орел буде клювати твою печінку». –

«Все це я знав заздалегідь; нехай вирують боги, я ненавиджу їх! »

Гермес зникає… Тоді Зевс обрушив на Прометея всі підвладні йому стихії: загуркотів грім, заблищали блискавки, піднявся сильний вітер. У скелю, до якої був прикутий Прометей, ударила блискавка і титан провалився під землю.

Есхіл “Прометей закутий” скорочено

За наказом Зевса його вірні слуги – Влада і Сила – привели закутого Прометея в глухі скіфські землі на край землі, щоб навік прикувати до скель залізними ланцюгами. Прометея звинувачували в тому, що він викрав вогонь для смертних.
Не по своїй волі Гефест прикував титана до високої скелі. Залишившись один, Прометей у ланцюгах почав оплакувати свою гірку долю. З боку моря з’явилися Океаніди, які стали втішати мученика.

Океаніди попросили Прометея повідати їм причину, через яку Зевс настільки суворо покарав його. Він розповів їм, як допоміг Зевсу здобути перемогу в битві з титанами, і завляки його старанням у Тартарі безслідно згинув древній Крон. Та Зевс забув про це і жорстоко покарав Прометея, коли той вирішив допомогти людям.

Дізнавшись, що Зевс хотів повністю знищити людей, щоб новий рід ростити, Прометей став єдиним, хто їх захистив. Він забрав у смертних дар передбачення, і наділив їх сліпими надіями. Але найголовніше – це те, що від Прометея люди отримали найбільший дар – вогонь, за допомогою якого оволоділи багатьма знаннями, ремеслами та мистецтвами.

Океаніди поцікавилися, як довго Прометей буде відбувати це покарання. Титан сказав, що поки Зевс не пом’якшиться. З боку моря на крилатому коні прилетів старий Океан, який також хотів втішити мученика. Він порадив Прометею змиритися і покаятися перед Зевсом.
Океаніди почали співати журливу пісню. Навіть люди оплакували гірку долю Прометея.

Прикутого Прометея мучили не тільки фізичні страждання, а й несправедливості богів. Прометей був винен в тому, що він наважився пробудити в доти дурних людях розум і кмітливість. Раніше люди жили, наче мурахи, у своїх підземних печерах. Люди були позбавлені розуму і почуттів, і лише завдяки Прометею вони навчилися  творити, вчитися, розмірковувати, плавати морями, приручати диких тварин, лікувати, добувати з земних надр різноманітні скарби.
Вирішуючи допомогти людям, Прометей знав, що його чекає покарання від Зевса. Також він знав, що покарання скінчиться тільки після тисяч мук і після тисяч катувань. Та це не зупинило його.

До скелі, на якій був розіп’ятий Прометей, підбігла Іо. Колись вона була гарною дівчиною, коханою самого Зевса. Проте його ревнива дружина – богиня Гера – перетворила дівчину на телицю. З того часу Іо поневірялася світом, бо її переслідував овод, а його болючі укуси завдавали Іо нестерпних страждань.

Незаслужені муки дівчини змусили Прометея забути про свою долю. Йому стало шкода Іо і він вирішив розповісти дівчині, як довго триватимуть її поневіряння. Прометей розповів, що коханій Зевса судилося пройти ще чималий шлях із Європи до Азії та пережити багато мук. Почувши це, нещасна Іо була готова накласти на себе руки. Проте Прометей заспокоїв її, сказавши, що страждання закінчаться, як тільки Зевс втратить панування.
Таємниця долі Зевса була добре відома Прометею. Громовержець, злякавшись за своє майбутнє, підіслав до Прометея Гермеса, щоб той дізнався про передбачення. Прикутий до скелі титан із зневагою вислухав гінця і не відповів на жодне його запитання. Гермес намагався вивідати долю свого господаря і хитрістю, і погрозами, але нічого не вийшло.

Тоді Зевс наслав на нескороеного Прометея всі підвладні йому стихії: загуркотів грім, заблищали блискавки, піднявся сильний вітер. У скелю, до якої був прикутий Прометей, ударила блискавка і титан провалився під землю.