“Простак” характеристика Гурона

Герой твору “Простак” – представник нижчих верств населення, сповнений глибоких почуттів. Характеристика Гурона дозволить виділити його риси характеру.

“Простак” характеристика головного героя Гурона

Гурон (Простак) – головний герой повісті, молодий хлопець, що виріс серед вільних індіанців Канади, а своє ім’я – Простак він отримав вже у Франції. Потрапивши до цивілізації він приводить світське суспільство в захоплення своїми прекрасними природними якостями – здоровим глуздом, щирістю натури, порядністю, делікатністю. Гурон керується саме природними правилами, а не тими нормами і законами, що існували в тогочасному суспільстві. Саме тому він і отримав імя “Простак”

У першій частині повісті автор відображує образ Простака з яскраво вираженими комічними рисами. Через надмірну природність поведінки він нерідко ставить себе в смішне, безглузде становище, тому що все розуміє занадто буквально. (Він хоче хреститися прямо у річці, як це робили у часи Христа біблійні персонажі, про яких Простак дізнався, прочитавши «Новий заповіт». Гурон мріє про весілля зі своєю хрещеною матір’ю)

Створивши в повісті образ Простака, Вольтер висловив особисте ставлення до «природного стану», «природної людини». Автор визнавав «природне право», але він не ідеалізував первісний стан. Будучи прихильником буржуазного прогресу, він не вважав «дикуна» «природною людиною», оскільки «дикуни», на його думку, спотворюють природу і живуть лише інстинктами.

“Простак” цитатна характеристика Гурона

“– Лице цього юнака має колір лілей і троянд. Яка біла шкіра у нього, хоч він і гуронець!”

“– Мене завжди називали Простаком, – відповів гуронець, – в Англії це ім’я за мною залишилося, бо я завжди говорю відверто те, що думаю, і роблю все, що хочу.”

“я дуже швидко навчаюся того, чого хочу навчитися.”

“Простака була чудова пам’ять; від дужого нижньобретонського організму, зміцнілого в канадському кліматі, мав він таку тверду голову, що коли вдарити по ній, він ледве відчував це, а що врізалося до неї – ніколи не стиралося: він ніколи нічого не забував. Його сприйнятливість була ще й тому більша й чистіша, що дитинство його не обтяжували ті нісенітниці й дурниці, які пригнічують наше. Речі западали йому в розум не затьмарені.”

“Простак, дуже розумний і простодушний, сперечався, але визнав свою помилку, що дуже нечасто трапляється в Європі з людьми, що сперечаються.”