Марія Чумарна “Пригоди Лумпумчика. Прибулець із Сатурна” (скорочено)
Головні герої:
Лумпумчик — маленький інопланетянин із Сатурна, який прилетів на Землю та обрав для знайомства Василька.
Василько — десятирічний хлопчик, допитливий дослідник природи, любитель футболу й комп’ютерних ігор.
Сашко — найкращий друг Василька, добрий, щирий і справедливий математичний геній.
Юрчик — п’ятирічний сусід Василька.
Настя — рішуча й упевнена однокласниця, яка любить бути в центрі подій.
Так усе почалось
Розповідь ведеться від імені — Василька Ігнатенка, десятирічного хлопчика з Вишнівки.
Одного весняного недільного дня Василько відпочивав із батьками в лісі. Після обіду хлопчик ліг на землю й розглядав хмари й уявляв різні фігури. Йому здалося, що одна з них перетворилася на маленького хлопчика, який стоїть на великій кулі. Раптом куля покотилася небом, а щось незвичайне ніби спустилося на землю.
Коли родина збиралася додому, Василько помітив під кущем незвичайний голубий м’ячик. Він був теплий, легкий і ніби живий. Хлопчик забрав його із собою, а дорогою помітив, що м’ячик має великі зелені очі.
Сатурн
Василькові наснилося дивовижне місце: поле з яскравими квітами, сяючими кульками та незвичайними деревами. Тут усе було круглим, навіть хмарки, а небо було зелене. Раптом до хлопчика підлетіли маленькі голубі кульки. Одна з них упала перед ним, і сказала: «Привіт, Васильку!». Створіння не мало рота й носа, лише великі усміхнені очі. Хлопчик не розумів, чи це сон, чи справжня пригода.
Прокинувшись, він побачив той самий голубий м’ячик на кріслі. Той розплющив очі, і вони почали спілкуватися подумки. Василько дізнався, що за допомогою думки побував на Сатурні — рідній планеті прибульця. Новий знайомий пояснив, що свідомість може подорожувати будь-куди, якщо чітко уявити своє бажання.
Василько був здивований: на відміну від страшних інопланетян із фільмів та ігор, цей прибулець був доброзичливим. Хлопчик вирішив поки що нікому не розповідати про нього.
Таємниця
У школі Василько не міг думати ні про уроки, ні про футбол. Його хвилював лише новий друг. Він хотів розповісти про прибульця найкращому другові Сашкові, адже той умів зберігати секрети. Василько вже переконався в цьому раніше, коли Сашко нікому не розповів про його небезпечну пригоду під час комп’ютерної гри. Саме тоді хлопчик потрапив на загадкову планету Тайн.
Планета тайн
Одного вечора Василько грав у комп’ютерну гру про космічні мандрівки. Разом із віртуальним помічником Компутиком він подолав усі перешкоди й дістався вершини гори на планеті Тайн. Хлопчик милувався незвичайним краєвидом: рожевим небом, золотистими хмарами, срібними й золотими річками та червоними деревами. Раптом він згадав про Сашка й перестав звертати увагу на гру. Компутик попередив, що потрібно рухатися далі, інакше Василько залишиться на планеті. Та невдовзі екран згас, а помічник зник. Хлопчик опинився сам серед чужого світу й дуже злякався. Невідомий голос порадив йому звернутися думками до друга та пояснив, що планета Тайн допомагає кожному пізнати себе. Василько зрозумів, що йому важливо не просто грати чи розважатися, а відчувати підтримку й увагу друзів. Він згадав, як не провідав Сашка під час хвороби та промовчав, коли дізнався, хто забрав його телефон. Хлопчик усвідомив: щоб мати справжнього друга, потрібно самому вміти бути другом. Від хвилювання він розплакався, а потім заснув.
Уранці Василько прокинувся вдома й одразу побіг до Сашка. Той розповів, що напередодні заходив до друга, але не застав його. Побачивши на комп’ютері Василька в грі, Сашко натиснув клавішу й помітив його на незнайомій планеті. Він побудував космічний корабель, посадив туди Василька та допоміг повернутися додому. Відтоді хлопці стали ще ближчими друзями.
Я назву тебе Лумпумчик
Після уроків Василько знайшов м’ячик у кімнаті й почав розмовляти з ним. Коли хлопчик запитав його ім’я, прибулець пояснив, що його неможливо вимовити. Тоді Василько назвав нового друга Лумпумчиком — за звуком, який той видавав, стрибаючи. Хлопчик покликав маму, щоб показати їй незвичайну знахідку, але вона не побачила м’ячика. Лумпумчик пояснив, що його можуть бачити лише діти. Він прилетів із Сатурна, щоб познайомитися з Васильком та іншими дітьми.
Невдовзі до Василька завітав Сашко й теж побачив прибульця. Він був математичним генієм і талановитим конструктором ігор. Сам Василько добре вчився, любив природу, комп’ютерні ігри та футбол. Хлопчик дивувався, чому Лумпумчик обрав саме його.
Збираючись на футбольне тренування, друзі поклали прибульця в целофановий мішечок і взяли із собою. Захопившись грою, вони забули про нього, а коли згадали, мішечок виявився порожнім. Удома Василько знайшов Лумпумчика в моніторі комп’ютера. Той запропонував цікаву комбінацію для наступного матчу, яка мала допомогти перемогти.
Ура, ми перемогли!
Перед важливим матчем Василько хвилювався, адже був наймолодшим у команді. Дорогою він зустрів п’ятирічного сусіда Юрчика, який грався машинкою з дистанційним керуванням. Хлопчик запросив його на футбол.
Удома Василько побачив на моніторі незвичайні зображення: гори, водойми, давніх тварин і динозаврів. Комп’ютер не реагував на команди, аж раптом з’явився Лумпумчик і пояснив, що це була мандрівка в часі.
На матч Василько прийшов разом із Юрчиком. Щоб ніхто не помітив прибульця, його посадили в іграшкову машинку. Під час перерви хлопці оточили Юрчика, який розповідав їм про чарівного прибульця. Друзі лише сміялися, а малий розплакався, бо Лумпумчик кудись зник.
Засмучений Василько повернувся на поле, вирішивши забути про все й зосередитися на грі. Він забив три з чотирьох м’ячів і допоміг команді перемогти. Після матчу хлопчики забрали машинку й вирушили додому. Біля Юрчикового будинку з неї раптом вилетів Лумпумчик і стрибнув малому на плече.
Удома Василько ніяк не міг зосередитися на уроках. Лумпумчик пояснив, що хлопчик надто хвилювався через нього, тому йому було важко грати. Прибулець також зізнався, що під час другого тайму прискорив час і непомітно допоміг Василькові забити гол.
Пограємо в котика
Коли Василько зустрівся із Сашком, Юрчик залишився з Лумпумчиком. Невдовзі прибулець здивував хлопців, перетворившись спочатку на цуценя, а потім на кота. Виявилося, що прибулець уміє перетворюватися на різних істот.
Юрчик приніс свого рудого плюшевого песика й посадив його у великий пластмасовий таз. Хлопчик прошепотів щось іграшці на вухо. Лумпумчик допоміг йому уявити, ніби вони разом із песиком літають у справжній літаючій тарілці.
Як виглядає інопланетянин
На стадіоні футболісти обговорювали матч, коли Остап Свистун і Діма посварилися через образливі слова про оцінки Остапа. Між хлопцями почалася бійка, але Сашко, який займався боротьбою, швидко їх заспокоїв.
Василько й Сашко розповіли команді про прибульця із Сатурна. Спочатку хлопці не повірили, але раптом перед ними з’явився незнайомий хлопець і назвався інопланетянином. На їхнє здивування, Лумпумчик перетворився на фантастичного прибульця у сріблястому скафандрі з вогняними очима, а потім знову набув вигляду звичайного хлопчика. Вражені діти почали розпитувати його про Сатурн. Лумпумчик попросив поки що зберігати його появу в таємниці.
А він гарненький?
Та наступного дня про прибульця дізнався весь клас. Дівчатка засипали Василька записками з проханнями розповісти про незвичайного гостя та познайомити їх із ним. Після уроків усі домовилися зустрітися з Лумпумчиком у скверику біля стадіону.
Прес-конференція
Настя, чия мама працювала журналісткою, вирішила організувати прес-конференцію з інопланетянином. Спочатку Лумпумчик був голубим м’ячиком, але перед дівчинкою перетворився на високого незнайомця в чорному скафандрі. Потім він почав перетворюватися на кумедних тваринок. Діти захоплено розпитували його про Всесвіт, інші планети та майбутнє людства.
Особливо хвилювалися Іринка й Остап, які хотіли дізнатися, чи зможуть добре навчатися та уникнути покарань удома.
Закон бажань
Лумпумчик пояснив Василькові три важливі закони Всесвіту. Перший нагадував, що кожна людина сама є господарем своєї долі. Другий учив прислухатися до власних бажань і не боятися труднощів. Третій наголошував на важливості сили волі та самостійних дій. Василько замислився над своїм життям і зрозумів, що не варто постійно чекати допомоги від інших, адже багато залежить від нього самого.
Зустріч із жуками
Одного вечора Василько вийшов із Лумпумчиком у сад. Раптом прибулець переніс його під землю, де хлопчик побачив велетенських жуків-гнойовиків, які повзли тунелями. Невдовзі Василько знову опинився біля маминого квітника й зрозумів, що Лумпумчик зменшив його до розмірів комахи.
Хлопчик злякався, та Лумпумчик пояснив, що лише хотів допомогти йому на мить відчути світ свідомістю мурашки. Він розповів, що людина здатна сприймати навколишній світ так, як його відчувають комахи, птахи, тварини й навіть рослини.
Василько захопився новими можливостями та захотів глибше пізнати Всесвіт. Після цієї пригоди він вирішив більше працювати над собою й навчитися використовувати свої здібності.
Урок на природі
Перед уроками Василько помітив, що старшокласники вже знають про Лумпумчика, але соромляться підійти. Того дня вчителька Тетяна Андріївна провела заняття на шкільній клумбі, яку діти перетворили на казкову гору. Учні доглядали за рослинами, і працюючи на клумбі зрозуміли, що навіть бур’яни можуть бути корисними, а кожна рослина заслуговує на увагу.
Лумпумчик часто допомагав дітям на уроках. Завдяки його незвичайним здібностям математичні задачі оживали, а навчання перетворювалося на цікаву гру. Навіть Остап отримав похвалу від учительки й шанс перейти до наступного класу.
Змініть свої думки!
Завдяки Лумпумчику Василько зрозумів, що люди часто зосереджуються на поганому й самі роблять своє життя похмурим. Якщо змінити думки на добрі та позитивні, світ навколо теж стане кращим.
Після обіду друзі грали у футбол. Під час гри Юрчик перечепився через ворота й мало не впав на тверду доріжку. Та Лумпумчик устиг підхопити його за одяг і врятував від падіння.
У царстві ельфів
Напередодні канікул Василько, Сашко й Лумпумчик розмовляли про Всесвіт і таємниці природи. Прибулець запропонував хлопцям познайомитися з ельфами, які живуть у квітах. Невдовзі перед ними з’явився білий метелик — ельф Нарцис. Він розповів, що квіти спілкуються за допомогою запахів, а їхні маленькі захисники переживають навіть великі природні катастрофи.
Нарцис запросив друзів на бал до королеви квітів Лелі. Щоб потрапити до чарівного царства, хлопці мали очистити свої думки й налаштуватися на добро.
За мить вони опинилися біля дивовижного озера, прикрашеного райдугами. Посеред нього височіло незвичайне дерево, вкрите різнокольоровими квітами. Навколо лунала чарівна музика, а хлопці відчували радість. Вони купалися в прозорій воді й насолоджувалися красою цього світу.
Невдовзі вони знову опинилися на стадіоні, а чарівне видіння зникло. Василько запитав, чому вони так і не побачили королеву. Лумпумчик пояснив, що нею було саме семиярусне дерево. Хлопчик ще довго відчував легкість і душевний спокій після дивовижної мандрівки.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
