“Моя класнюча дівчинка” читати скорочено

Після пережитої пригоди Юлька заснула, але її розбудив гучний скандал між батьками. Бабуся захищала онучку, наголошуючи, що та й без того натерпілася через бджіл. Натомість батько звинувачував доньку в тому, що вона сама спровокувала напад, адже могла скористатися різкими парфумами чи косметикою або одягнути волохатий сарафан, у якому бджоли сприйняли її за ведмедя.

Юлька обурювалася, бо того дня не користувалася парфумами, а її сарафан був дорогою модною річчю. Особливо її зачепило звинувачення батька в тому, що вона залишила дідуся напризволяще.

Виявилося, що після того, як бджоли відчепилися від Юльки, вони накинулися на дідуся Юру, який сидів під яблунею. Відчувши запах ліків або ран, комахи атакували безпорадного старого. Батько намагався врятувати його водою зі шланга, але не встиг: дідусь зазнав численних укусів і знепритомнів.

Сільська фельдшерка не давала великих надій на одужання, адже дідусь і без того був тяжко хворий. Проте батько не збирався здаватися й домовився зі шкільним товаришем про перевезення старого до районної лікарні. Дідуся разом із бабусею відвезли до лікарні, а батько повернувся по Юльку, щоб забрати її до міста.

Дівчинка й сама хотіла якнайшвидше залишити Іванівку. Тепер вона не переймалася навіть своїм виглядом: спокійно сіла в мотоцикл у домашніх капцях і не нарікала на старий транспорт. Батько посадив бджолиний рій у подарований вулик, поставивши його замість коляски. Навіть коли дорогою з вулика відпав шматок дерева й частина бджіл вилетіла, Юлька вже не звертала на це уваги. Пережите настільки налякало її, що вона вирішила більше ніколи не мати нічого спільного ні із селом, ні з бджолами.

Частина 3

Після пригоди з бджолами Юлька на кілька днів замкнулася у своїй кімнаті й майже не виходила у реальний світ. Вона постійно сиділа за стареньким комп’ютером, спілкувалася в соціальних мережах і не звертала уваги на батьківські докори та домашні сварки.

Батьки знову сперечалися через бджіл. Мама дорікала чоловікові, що замість розводити курей чи свиней він завів пасіку, від якої немає користі. Тато захищався, пояснюючи, що вулик дістався йому майже безкоштовно. Юльку дратували їхні суперечки, але вона не хотіла визнавати власної причетності до сімейних проблем.

У віртуальному світі дівчина почувалася зовсім інакше. Там вона була Діаною — красивою, модною брюнеткою, яка не мала жодних проблем. Ніхто не знав про її погані оцінки, бідне життя та справжню зовнішність. У реальності Юлька соромилася свого рудого волосся, невдалого фарбування й образливих прізвиськ, якими її дражнили однокласники. Вона почувалася самотньою, вважала, що всі налаштовані проти неї, тому дедалі більше ховалася від людей у мережі.

Раптом до кімнати зайшов схвильований тато й повідомив радісну новину: дідусь Юра отямився! Його вже виписали з лікарні, а вдома рідні помітили, що рани від бджолиних укусів почали затягуватися і він почувається краще.

Юлька не могла повірити почутому. Вона відчула величезне полегшення, адже дідусь одужував, а отже, вона не була винною в його можливій смерті. Дівчина нарешті могла позбутися страшного відчуття провини.

Частина 4

Тато повів Юльку до свого нового вулика, який облаштував у садку. Він дав доньці пучечок м’яти й порадив натерти нею руки, щоб бджоли не кусалися, бо цей запах заспокоює комах.

Батько із захопленням спостерігав за бджолами й лагідно називав їх красунечками. Спочатку Юлька насторожилася, коли одна комаха вилетіла з вулика, але невдовзі побачила, як інша повернулася назад із жовтим пилком на лапках. Тато пояснив, що це квітковий пилок, а сама бджола принесла до вулика запаси меду.

Дівчинка почала цікавитися життям комах і розпитувати батька, як бджоли знаходять дорогу додому та розрізняють своїх і чужих. Він розповів, що біля входу до вулика чергують бджоли-охоронці, які не пропускають чужинців. Юлька з подивом слухала його пояснення й уперше помітила, наскільки сильно батько захоплений своєю справою. Його очі світилися радістю, а сама пасіка здавалася йому справжнім дивом. Життя бджіл захопило її майже так само, як оновлення сторінки в соціальній мережі.

Раптом їхню ідилію порушила сусідка Галька, яка попросила налити їй баночку меду. Юлька очікувала, що батько зніяковіє, адже його пасіка ще не давала меду. До того ж сусідка любила кепкувати з його невдалих справ. Проте цього разу тато впевнено відповів, що розливатиме мед не в баночки, а цілими бідонами та відрами. Здивована Галька образилася й пішла геть.

Юлька з гордістю подивилася на батька: виявилося, що він може бути не таким невдахою, яким вона його вважала. Однак дівчинка згадала погрозу сусідки, якій мама таємно від чоловіка заборгувала велику суму грошей. Настрій одразу зіпсувався, і Юлька залишила садок, повернувшись до свого комп’ютера в надії знайти там нові повідомлення.

Частина 5

Юлька знову приїхала до Іванівки, хоча сама не розуміла навіщо. До дідуся вона зайти не наважилася, а бабуся не хотіла турбувати хворого відвідувачами. Проте дівчинка погодилася разом із татом навідати пасічника Мухамеда.

Цього разу Юлька одягнула футболку з рукавами та довгу спідницю, щоб захиститися від бджіл. Мухамед зустрів гостей жартом і запевнив, що домовився з бджолами-охоронцями й вони її не чіпатимуть. Тато порадив у разі укусу натерти місце м’ятою, але дівчинка лише невдоволено буркнула.

Чоловіки пішли оглядати пасіку й обговорювати медозбір. Мухамед розповів, що бджоли спочатку летять на соняшник, а потім на гречку, з якої виходить особливо цінний мед. Юлька розглядала близько сімдесяти вуликів і дізналася, що різні кольори прилітних дощечок допомагають бджолам знаходити свої домівки.

Коли дівчинка почала насміхатися з пояснень пасічника, той порадив їй поважати бджіл, адже вона перебуває в них у гостях. Юлька ще більше роздратувалася, особливо коли Мухамед поблажливо назвав її новачком. Вона навіть зухвало запитала, чому такий мудрий чоловік живе в селі, а не в Києві.

Раптом батько скрикнув: бджола вжалила його просто в око. Мухамед дістав жало й перевірив, чи немає небезпечної реакції. Юлька не стримувала сміху, адже тато, який так упевнено захищав бджіл, сам потребував допомоги. Щоб приховати набряк, вона віддала йому темні окуляри й пожартувала, що він став справжнім красенем.

Перед відходом Мухамед подарував Юльці невеличкий слоїчок із бджолами для дідуся Юри. Він порадив випускати їх по одній, щоб вони жалили хворого, а коли комахи закінчаться, прийти по нових. Дівчинка з острахом погодилася взяти незвичайний подарунок.

Дорогою Юльку раптом вкусила оса. Вона обурилася, адже Мухамед обіцяв, що бджоли її не чіпатимуть. Тато пояснив, що оса не залишає жала, отже, пасічник дотримав слова. Дівчинка натерла місце укусу полином, і біль почав вщухати.

Юльку дратували оса, біль і наївність батька, але найбільше — те, що старий буркотун Мухамед знову мав рацію. Щоправда, вона підозрювала, що саме він міг навмисно підлаштувати появу оси.

Частина 6

Бабуся хотіла сама віднести дідусеві бджіл із Мухамедового слоїчка, а Юльку запросила до літньої кухні поласувати варениками з вишнями. Дівчинка обурилася, що вони з кісточками, і відмовилася від меду, який пасічник передав дідусеві. Проте несподівано для всіх вирішила сама його провідати.

Дідусь зрадів онучці. Юлька спершу буркнула, щоб він називав її Юлею, а потім незграбно зауважила, що тепер він має кращий вигляд. Вона передала бджіл і пояснила, що Мухамед радив випускати їх по одній, аби вони жалили хворого. Дідусь усміхнувся й почав прикладати комах до рук, а Юлька відверталася, спостерігаючи, як він терпить біль.

Дівчинка сумнівалася в методах пасічника й не розуміла, чому дідусь йому довіряє. Той пояснив, що знає Мухамеда все життя: чоловік старший за нього на п’ятнадцять років і майже все життя присвятив бджолам. Юлька також дізналася, що Мухамед — не турецьке ім’я, а прізвисько, яке означає «муха, що носить мед». У пасічників узагалі заведено давати одне одному такі прізвиська.

Дідусь розповів, що Мухамед виріс сиротою в бідності. Одружившись, він купив фортепіано, посадив виноград і завів перший вулик, бо прагнув, щоб навколо були краса, квіти, музика й бджоли. Спочатку навіть дружина не розуміла його захоплення, але після першого медозбору він збудував нову хату й облаштував її на зароблені гроші.

Юлька запитала, чи добре дідусь почувається і чи не потрібно йому чогось. Той відповів, що найбільше радіє не лікуванню, а тому, що онучка нарешті поруч. Вони давно не розмовляли — ще відтоді, як він маленькою підкидав її на руках і приносив гостинці «від зайчика».

Юлька відчула, як защипало в очах, але вдала, що це алергія на туш. На прощання вона пообіцяла попросити бабусю навідати дідуся. А він попросив не ображати Мухамеда, бо той насправді дуже хороша людина.

Частина 7

Юлька не зраділа приїзду мами з молодшою сестрою Ларискою. Вона підозрювала, що мама хоче позичити в бабусі грошей, аби повернути борг сусідці Гальці. Але найбільше дівчинку непокоїло те, що доведеться наглядати за сестрою, яка одразу почала бешкетувати.

Лариска калатала залізякою по металевих предметах, здіймаючи гавкіт собак, ганялася за курми, качками й гусьми, змішала пісок із зерном та дощовою водою, викопувала цибулини й збивала палицею голівки півоній. Юлька, якій доручили доглядати за малою, не знала, як її вгамувати.

Коли Юлька схопила сестру за сукенку, та назвала її «рудою фурією». Виявилося, що цього Лариску навчив Бурхан, який нещодавно приходив до них і передав Юлі привіт із таким образливим прізвиськом. Дівчинка розлютилася, адже навіть у селі не могла позбутися настирливого хлопця.

Коли мама з бабусею вийшли з хати, то побачили, що Лариска плаче, прив’язана до тину, а Юлька ридає на лавці під ґанком. Обидві почувалися скривдженими.

Згодом тато попросив Юльку сходити до Мухамеда по нових бджіл для дідуся. Дівчинка охоче погодилася, але Лариска теж захотіла піти. Родичам довелося стримувати малу, яка виривалася з маминих рук і голосно протестувала. Зрештою Юлька сама вирушила до пасіки, радіючи нагоді побути без сестри.

Частина 8

На пасіці Мухамеда Юлька нарешті насолоджувалася тишею без молодшої сестри. Водночас вона відчувала, що за спокоєм вуликів приховується безперервна праця. Пасічник дорікнув дівчинці, що вона прийшла без хустинки, і порівняв її темне волосся з бабусиним золотавим. Потім почав розповідати про життя бджіл. Мухамед пояснив, що бджоли працюють навіть уночі: сушать мед, махаючи крильцями, передають сигнали й підтримують чистоту у вулику. Він розповів, як змінюються їхні обов’язки з віком: спочатку молоді бджоли доглядають за чарунками, потім годують личинок, згодом здійснюють перші польоти, а вже через три тижні вирушають збирати нектар. Юлька дивувалася, навіщо комахам так багато працювати, адже, на її думку, треба жити й для власного задоволення. Мухамед відповів, що справжнє щастя для бджіл — бути корисними.

Пасічник також розповів про різні ролі в бджолиній родині: одні комахи шукають нові місця, інші збирають мед, матка відкладає яйця. Навіть трутні мають своє призначення, хоча перед зимою їх виганяють із вулика. Мухамед порівняв бджолину родину з державою та згадав, що, за його словами, саме традиції приготування медових напоїв вплинули на вибір князем Володимиром християнства.

Юлька здивувалася таким міркуванням і запідозрила, що пасічник виступає проти церкви. Однак Мухамед пояснив, що бджоли й пасічництво здавна вважалися священними, а сама пасіка для нього — наче храм. Його слова та краса довкола зворушили дівчинку, хоча вона швидко приховала почуття за іронічними жартами.

Юлька назвала Мухамеда справжнім професором, але той розповів, що навчався у спеціальному училищі, здобув фах зоотехніка та зооінженера з бджільництва, багато читає й навіть публікує власні знахідки. Дівчинка попросила нарешті дати їй бджіл і зібралася додому. Та Мухамед попередив, що насувається злива, й запросив її до хати перечекати негоду за борщем. Юлька відмовилася, пожартувала про його любов до піаніно й запевнила, що жодних хмар на небі немає. Попрощавшись із пасічником, вона пішла.

Частина 9

Дорогою Юлька потрапила під сильну зливу, а грім і блискавки так її налякали, що вона вже уявляла власну загибель і те, як рідні шкодуватимуть про її смерть. Нарешті промокла до нитки Юлька дісталася додому й почала несамовито дзвонити у двері.

Рідні кинулися її рятувати: роздягали, розтирали, напували гарячими напоями й вкладали в ліжко. Проте наступного ранку дівчинка прокинулася зовсім хворою: у неї боліло горло, ломило тіло й сильно піднялася температура. Юлька звинувачувала родичів у тому, що вони привезли її в село, погано годували й не забезпечили належного догляду.

Невдовзі до них завітав Мухамед, приніс мед та інші продукти бджільництва. Він порадив бабусі використовувати прополіс для інгаляцій, давати Юльці пилок і забрус, щоб полегшити застуду та зміцнити імунітет. Пасічник також визнав свою провину, адже не зумів переконати дівчинку перечекати грозу в його хаті. Для дідуся Юри він приніс ще бджіл.

Юлька здивувалася, коли почула, що Мухамеда насправді звати Андрій. Ще більше її вразила незвична розмова пасічника з бабусею. Виявилося, що колись Андрій хотів одружитися з Ганею, але вона відмовила йому через різницю у віці — він був старший на п’ятнадцять років. Тепер вони згадували минуле з ніжністю та легким жалем.

Бабуся просила не повертатися до давніх спогадів, а Мухамед наголошував, що зараз найважливіше — вилікувати Юльку. Почувши, як лагідно він назвав її «дівчинкою», вона несподівано відчула тепло не лише в тілі від гарячки, а й у серці. Після цього дівчинка поринула в сон чи марення.

Відгуки про книгу «Моя класнюча дівчинка» пишіть в коментарях. Так ви допоможете іншим зрозуміти чи варто її читати повністю.

Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на переказ належать сайту dovidka.biz.ua