Розповідь про кавун для дітей українською мовою розповість багато цікавого.
Про кавун коротко
Кавун — баштанна культура родини гарбузових.
Кавуни люблять все. Смак цієї унікальної ягоди просто чудовий, і для нас це ще один чудовий подарунок літа. В Україні традиційним центром виробництва баштанних культур є Херсонська область, де щорічно збирається понад 50 % урожаю кавунів у країні.
Кавун звичайний – однорічна трав’яниста рослина, баштанна культура. Плід – гарбуз, кулястої, овальної, сплюсненої, грушоподібної або циліндричної форми. Забарвлення кори кавуна від світло-жовтого до темно-зеленого; буває однотонним, або з малюнком у вигляді сітки, смуг, плям. М’якоть зрілого кавуна насичено червона, але може бути і малиновою, рожевою, рідше білою і жовтою. Кавун за будовою схожий з ягодою. Тому прийнято говорити, що кавун – це величезна ягода.
Про кавуни знали ще стародавні єгиптяни, які вважали, що кавуни посіяв бог грози і пустелі Сет. Вони клали кавуни в могили для фараонів, в якості їжі для загробного життя.
Ця смачна ягода з чудовим смаком з’явилася від диких рослин, що росли в тропічній Африці. Центр походження кавуна – пустеля Наміб і напівпустеля Калахарі. Там і зараз можна зустріти зарості дикого кавуна.
Ми б дуже здивувалися тому, як виглядав кавун чотири тисячі років тому. Він був розміром з грейпфрут і досить гірким на смак. І тільки після того, як люди облагородили дику культуру, в результаті і з’явилися величезні кавуни з солодкою м’якоттю. Деякі сорти кавунів важать до 20 кілограмів. Ми звикли їсти їх свіжими, але кавуни також маринують, готують з них пастилу, повидло, а з кірок варять смачне варення і роблять цукати. У країнах Сходу їдять і насіння кавуна, причому вважають їх делікатесом. Різновидів кавунів дуже багато – в одній Америці більше 300 видів.
У середньовічну Західну Європу кавуни були завезені в епоху хрестових походів.
У нас кавуни з’явилися в VIII – X століттях і були завезені з Індії, яка в ті часи активно торгувала з Київською Руссю. Згідно з другою версією кавуни були завезені татарами в XIII – XIV столітті.
Але до XVII століття в Україні про кавуни мало хто знав. Вони були великою рідкістю на столах і вважалися заморським делікатесом. Кавуни або завозилися з-за кордону або вирощувалися у віддалених місцях.
Їли тоді кавуни не свіжими, а вимоченими в цукровому сиропі.
Особливу любов до кавуна проявляють американці, у яких існує близько сорока кавунових фестивалів, і туркмени, у яких День дині є національним святом.
