М. Павленко “Русалонька із 7-В та загублений в часі» розповість про подальше життя Софійки та її нові пригоди.
“Русалонька із 7-В та загублений у часі” скорочено читати
“Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських” скорочено
“Русалонька із 7-В у тенетах лабіринту” скорочено
1. Здрастуй, нове життя!
На Серпень Софійку вирішили відправити в табір відпочинку. Збирали усією сім’єю – уклали повні торби одягу і харчів. Дівчинка була і рада таким змінам, і не дуже.
Приїхала в табір. Все їй тут здавалось дивним. Мала жити в кімнаті з двадцятьма іншими дівчатами, сам будиночок називався корпусом, а вчителька – вожатою. Як приїхала, то лікарка одразу перевірила їм голови, а дівчата з кімнати завалили своїми питаннями. Від усього цього Софійка роздратувалась і втомилась. Останньою краплею став ненависний суп у їдальні. Куди ж це вона попала?!
2. У світлі “Місячної сонати”
Прийшов кінець першого дня в таборі. Після відбою Софійка взялася за написання листа рідним. Писала і плакала – життя тут їй здавалось нестерпним і далі вона залишатись в таборі зовсім не хотіла. За таким сумним заняттям і застала її музика. Софійка прислухалась і зрозуміла, що грають десь з-поза меж табору, та ще й так гарно! Зрозуміла, що це ніщо інше як “Місячна соната”. Ця гарна музика так їй сподобалась, що вона аж затанцювала з задоволення.
3. Злети і падіння – день наступний
Наступного дня вожата Алла Іванівна проводила конкурс малюнків на асфальті на тему “Літо і дружба”. Софійчину Чорнобілку усі прийняли за собачку, але сонце її всі похвалили. Тут же вона познайомилась з Павликом – він намалював найкрасивіший малюнок. В конкурсі малюнків несподівано для всіх учасників перемогла дружба!
Софійка відпросилась у вожатої піти на пошту відправити рідним листа. На пошті розговорилась з поштаркою і та ледь не розповіла їй про щось цікаве, як тут її перебили! Софійка відчула, що тут є таємниця і вона непроста.
4. Ку-ку! Привіт!
Софійка нудилась в таборі. Думала, чи дійшов вже лист і чи пакують батьки сумку з ласощами? Тут ще й організовують гуртки за інтересами, а Софійка зовсім не знає до якого їй приєднатись – якихось особливих талантів вона не має. Так вона сиділа й думала, коли до неї підійшла дівчинка. Вона виявилась місцевою, з Леськовичів, її звали Віта і вона запропонувала Софійці дружити. Софійка задумалась – хіба можна так легко стати друзями? Але, коли Віта похвалила Софійчин малюнок з Чорнобілкою, то дівчатка одразу стали друзями.
5. Річкове диво
Наступного дня Софійчин загін йшов на річку. Дівчинка була цьому дуже рада – хоч якісь розваги! На річці вожаті не дозволяли далеко запливати, та Софійка, скориставшись їхньою неуважністю, заплила подалі і за кущами очерету побачила вдалині справжній замок! Оце так! Дівчинка аж очам своїм повірити не могла. Вирішила дізнатись про нього побільше.
6. Прикрий вечір
Віта порадила Софійці обрати гурток малювання. Від нічого робити дівчинка пішла до юних художників. О, який же це був вечір розчарувань! Мало того, що в неї не виходило намалювати навіть прямої лінії без лінійки, так ще й місцевий художник Павлик “штрикав” її своїми колючими репліками. В кімнаті дала волю сльозам. Думала, що гірше вже бути не може, коли почула неприємний запах з сумки. То виявились любовно упаковані мамині бутерброди, а вона ж за них зовсім забула і всі дні їла самі супи!
А вночі знову лунала “Місячна соната”. Пісня тужила і плакала, а з нею й Софійка.
7. Дарунок
Наступного дня приїхала мама. Вона не на жарт стривожилась доньчиним листом, що був написаний вже аж в надміру веселій формі. Мама спитала, чи варто забрати Софійку додому, але дівчинка відмовилась. У неї ж тут стільки справ – ставок, замок, “Місячна соната”, – хіба ж можна це все покинути? Мама поїхала додому сама, але по собі лишила доньці величезну сумку харчів, яку їй допомагали з’їсти сусідки по кімнаті. Та головне – мама привезла мобілку!
8. Бентежна екскурсія
Софійка запитала у вожатої чому те місце, де вони купались зветься панськими купальнями (так їй сказала Віта). Вожата відповіла, що там раніше був пляж панів Дашківських, а за очеретом навіть стоїть їхній палац. Софійка запропонувала піти туди з екскурсією і, хоч спочатку вожата не хотіла, та таки погодилась на цю пропозицію. Усім загоном “Орлятко” відправились до панського палацу. Всередину не заходили, оглядали палац лише ззовні. Коли раптом залунала “Місячна соната” і в одному з вікон діти побачили напівпрозору фігуру хлопчика, що саме грав на фортепіано. Усі кинулись в розтіч! Але не Софійка і… Павлик! Поки дівчинка розглядала привида, юний художник щось малював.
9. Заради дружби
Софійку телефонувала Вадові, коли до неї підійшла Віта. Дівчинка розпитала у подруги про того, хто грає в палаці. Виявилось, що то привид. Він з’явився тут після того, як Дашківські на початку двадцятого століття покинули свій палац. Відтоді грає щоночі. Софійка хотіла пробратись в палац і Віта сказала, що може це влаштувати, бо її тато якраз охороняє територію замку. Натомість Віта попросила подругу розповісти кому ж вона збиралась телефонувати.
10. На побачення
Софійка відпросилась у вожатої Алли Іванівни на пошту. Хоч насправді основною її ціллю був замок. Та і про пошту вона не збрехала – мала відправити ще одного листа додому. Тато Віти зустрів дівчат весело і добродушно. Утрьох вони зайшли до замку. Все було дуже старим і понищеним. Софійка сподівалась побачити тут вчорашнього привида. Тато Віти показав їм портрет пана Тадеуша. Дівчинка намагалась віднайти на фото риси вчорашнього знайомця, але нічого не виявила.
11. Знайомство
Поки Вітин тато пішов говорити по телефону, а сама Віта лишилась біля нього, Софійка прогулювалась палацом. Коли вона натрапила на кімнату з тим самим роялем, біля якого вчора бачила привида, то почула голос. Це був той самий напів прозорий хлопчик, якого вона бачила вчора крізь вікно. Ян-Казимир Дашківський, син Тадеуша та Марії, або просто Завтрашній – так він представився. Ще й казав, що Софійку взяли до нього в гувернантки – а це ще що за маячня? Дівчинка тихенько задкувала до виходу з кімнати, коли її покликала Віта – це і стало причиною для того, щоб покинути привида. Ян-Казимир сердечно запрошував її приходити ще.
12. Несподівані близнючки
Два дні Софійка сумлінно брала участь в усіх табірних змаганнях і їла супи. Нарешті не витримала і вирішила піти до привида. Вожатій сказала, що мусить занести Віті забуту тарілку. Ян-Казимир страшенно зрадів її приходу. Він показував дівчинці палац і в одній з кімнат вони виявили точнісінько таку шафу, як і в Софійки! Оце дивина! Врешті Завтрашній, коли почув, що Софійчина шафа магічна і може допомогти, то почав просити про допомогу. Виявилось, що він народився не в тому часі! Він прожив зовсім непотрібне життя – Яна-Казимира взагалі не мало бути! Йому потрібно віднайти себе і лише Софійка зможе йому допомогти. Дівчинка пообіцяла зробити все можливе.
13. В кожного своє…
Дорогою до табору Софійка таки забігла до Віти і застала її якраз за господарськими справами. Тут-то вона і зрозуміла, що її життя просто чудове, тому що вона не має стількох обов’язків!
Ввечері думала над тим як допомогти Казимиру. Треба якось дізнатись хто він справжній, а потім вже діяти.
14. Це вже щось!
Наступного дня Софійка перевірила шафу в палаці, але там зовсім нічого не було. Пішли з Казимиром на вежу і дорогою за розмовою хлопчик прохопився фразою “сусіди нас часто заливають”. Коли ж Софійка його перепитала, то він нічого не зрозумів і сказав, що такого взагалі не говорив. Значить це в ньому говорило його справжнє Я. Це вже щось.
15. На даху
Вилізли на вежу і на балкон. Звідти відкривався вид на всі довколишні села. Було надзвичайно гарно. Завтрашній знову сказав дивну фразу “алгебри я ніколи не любив” – отже ще одна ниточка. Казимир дав Софійці ключа від балкону. Дівчинка пообіцяла прийти ще.
16. Ще один дарунок
Ввечері Софійка думала над тим, ким може бути Казимир і виявила, що навіть вона сама, адже і її постійно заливають сусіди, і вона не любить алгебри. Роздуми її перервав Павлик, що приніс портрет… Казимира! Надзвичайно схожий! Софійка хотіла обміняти цей портрет на щось, але Павлик вирішив подарувати його.
17. Чистота і бруд
Показала Казимиру портрет і він засмутився, що отак змарнів за останні десятиліття. Та за портрет подякував і сказав, що Павлик світла людина. Виявилось, що Завтрашній бачить світло і темряву в людях. Так, Софійка дуже світла. Дівчинка показала привиду фотографію Вадима і той сказав, що цей хлопець колись був чорний, та хтось зняв з нього цю чорноту (чи не Софійка?), але він ще добряче запилючений, а від цього пилу мусить очиститись сам.
18. Дві справи
Софійка, під час чергового походу до ставка, зірвала квітку лілеї і подарувала її Павлику. Казимир сказав, що він світла людина і вона вирішили таким чином помиритись зі своїм ворогом. Павлик прийняв цю гарну квітку залюбки і навіть намалював її.
19. Картопляні пристрасті
Говорили з Вітою про Павлика і Софійка виявила, що він подобається подрузі! Оце так! Віта сказала, що завтра Павлик разом з вожатою ідуть до ставка, щоб малювати пейзажі. Коли ж Софійка хотіла вже йти, то Віка спитала її куди. Довелось сказати, що треба ще написати рідним листа.
20. Ще один запис у блокнотику
Чергова зустріч з Казимиром принесла ще одну “зачіпку”. Коли дівчинка запитала чи не його батька Тадеуша висить портрет над входом, Казимир раптово сказав, що його батько зветься так як він. А портрет насправді прадіда Маріана Дашківського, який придбав цю територію і почав тут будуватись.
21. Раптове фіаско
Ходили з Казимиром палацом і хлопчик все бідкався, що його потроху руйнують. Повивозили меблі, труби і навіть люстри! Софійка насмілилась спитати про скарби – чи правда, що колись його батько тікав, то, заховавши в садибі скарби, знищив усіх, хто йому допомагав. Казимир не знав, тому що батько усіх вивіз з палацу, а за його межі він виходити не може. А от скарби він знає де заховані і при нагоді обов’язково покаже. Софійка продовжувала розпитувати. Наступні були питання про батьків і тут Завтрашній узяв та й зник! Отак запросто взяв і розчинився в повітрі! Софійка ледь вибралась з палацу самотужки.
22. Дощові зміни
Дощ йшов вже декілька днів. Вожаті нашвидкоруч вигадали конкурс стінгазет і Софійка з Павликом були в редколегії. Дівчинка вже декілька днів не могла додзвонитись до Вадима. Та от їй самій зателефонували, і не хто інший, як Сашко. Став розпитувати як вона почуває себе в таборі, чи не скучила за домом і таке інше.
Ввечері Софійка сиділи сумна (чи через дощ, чи через відсутність зв’язку з Вадимом), а Віта намагалась її розвеселити. Запропонувала розказати казку.
23. Вітина казочка
Давно у селі жила бідна дівчина Маруся Фіртик. Одного разу їй подерли спідницю панські собаки. Добрі люди порадили піти до пана і попросити нової. Так вона і зробила. Пан на її прохання тільки сміявся. Взяв та й запропонував їй одну зі спідниць своєї сестри, але Марусі вони не підходили – їй потрібна була спідниця з грубішого полотна. Пан, чи то жартуючи, чи то всерйоз, запропонував Марусі одружитись, а там і спідницям раду дадуть. Та дівчина відмовила – була дуже юна і дівування для неї тільки починалось: перші вечорниці, залицяння молодого конюха… Та добрі люди порадили виходити таки за пана заміж. Врешті вийшла Маруся заміж за пана Тадеуша Дашківського. Та селяни з заздрості стали звати її пані Фіртичкою, а не пані Дашківською. От вам і казка.
24. Переможці
Віта сказала, що у Марії і Тадеуша був син, але він чи помер, чи пропав – ніхто точно не знає.
Поки дівчата сиділи й балакали, прибіг Павлик з новиною – вони перемогли у конкурсі стінгазет!
25. Водяна знахідка
Наступного дня Софійка знову не пішла до замку. Зате вони з загоном пішли до ставка. Купаючись, Софійка поранила ногу. Вона пірнула, щоб подивитись що ж її поранило і витягла з води порослий мохом кулон. Вожата провела її до медсестри, а та, змастивши рану, відправила в ліжко. Софійка розглядала в кімнаті медальйон і виявила на ньому напис “Марії від Ніколя”. Так значить це кулон Казимирової матері? Софійка, скориставшись тим, що за нею ніхто не слідкує, пішла до замку.
26. Примирення
Казимир був страшенно радий поверненню Софійки і щиро каявся своєму ганебному зникненню. Дівчинка показала йому медальйон. Він сказав, що це прикраса його матері і вона дуже журилась, коли загубила її. Але про напис він нічого не знав. До того ж в медальйоні був портрет його батька. Знову обходили кімнати палацу. Зайшли в одну, але Казимир не хотів тут бути. Софійка ледь його заспокоїла і попросила розповісти.
27. До мами на каву
Виявилось, що це кімната його матері. Десь за рік до зникнення Казимира його мати почала пити каву. Вона була з якоїсь далекої північної країни, а там каву не вживали. Зрештою, про мамине походження говорили мало, тому Казимир нічого про це не знав. Та врешті вона набралась тутешніх панських звичок і стала пити каву. Напій заварювала для неї сестра чоловіка і тітка Казимира Гонората. Але насправді мама не пила кави, це робив за неї Казимир. Йому було приємно щоранку побути біля мами і задля цього ладен був пити і каву. З дня на день він марнів і одного ранку зовсім розчинився в повітрі! Мама навіть цього не помітила! Як гірко було Казимирові. Після його зникнення мама пожбурила чашкою кави в тітку і перестала пити цей напій.
28. Причина
Коли Казимир закінчив свою розповідь, то розридався. Софійка втішала його як могла і запропонувала написати листа в Польщу, куди перебралась його мати. Казимир заспокоївся і Софійка рушила в табір.
В таборі ніхто не помітив її відсутності і це їй було тільки на руку.
Керівник їхнього гуртка малювання Люба Савівна разом з Павликом вирішили йти в замок малювати пейзажі. Хлопчик запропонував Софійці піти з ними і вона радо погодилась.
29. На етюдах
Софійка забула мольберт, але це анітрохи їй не зашкодило. Любі Савівні сказала, що погуляє замком. Довідник цікавих фактів та корисних знань. Разом з Казимиром вони написали листа в Польщу – розшукують спадкоємців Дашківських. Казимиру від цього аж покращало! Софійка ж насправді не знала що робити далі.
30. Кучеряві папірці та вовчі лапки
Софійка пішла на пошту відправити листа. Поштарка здивувалась такому дивному почерку і згадала, що бачила схожий у листах свого діда – він служив в економії замку і весь папір, який пани викидали, ніс додому. Софійка спитала чи є в неї ті листи і – о, диво! – вони справді збереглись на даху старого дідового будинку. Поштарка пообіцяла сходити туди разом з дівчинкою завтра.
31. Коронний номер
В таборі на великій сцені проводили концерт самодіяльності – кожен показує свій талант. Софійка зовсім не знала що показати. Якраз перед концертом нарешті додзвонилась Вадимові, але їх перервали – Софійку покликали на концерт. І от виходить вона на сцену і тут дзвонить телефон! Вона вирішила цього разу не розгубитись і нормально поговорити з ним. Врешті поговорила прямо на сцені! Її розмову сприйняли як виступ і зустріли гучними оплесками. Добре, що вона вчасно опам’яталась і вклонилась – вийшло справді як виступ.
32. Ще один спосіб сповільнити час
На радощах, що Вадим подзвонив Софійці хотілось співати. Але співати вона не вміла, тому читала вірші. Так вона і прийшла до Казимира – з віршами на вустах. Виявилось, що він теж любить поезію і навіть зачитав один уривок з Шевченка. Поезія – це ше один спосіб сповільнити час.
33. Голубка й… горобець
Розповівши вірша, Казимир згадав, що у них навіть зупинявся поет. Разом пішли оглядати його кімнату, але про поетові часи нічого не нагадувало. Казимир розповів, що поет гостював у них довгий час, аж поки не склав вірша, що зовсім не сподобався його батькові.
Голубку упіймав Тадеуш.
Її у камінь вмурував.
Хотів утримати? Та де вже! —
Голубку горобець украв!
Після сварки поет більше до них не приїздив.
34. На горищі
Софійка згадала, що сьогодні їй треба зустрітись з поштаркою й піти по листи на горище. Жінка вже чекала на неї. Горище було старе і поштарка не наважилась лізти, тому Софійка полізла сама. Зібрала все павутиння головою, але таки знайшла що шукала – листи з замку. І от якраз в той момент, коли вона вже збиралась спускатись, під нею провалилась стеля. Та дівчинка на це не зважала – папери, що вона знайшла разом з листами були просто безцінні!
35. Мамина хустинка
Не зважаючи на подряпини і синці Софійка поспішила до Казимира. Цього разу вона знову була з Павликом і Любою Савівною. В Казимира спитала чи не зупинявся в них якийсь лікар – і справді зупинявся. В його кімнаті знайшли хустинку Марії. Казимир побачив на ній сліди від сліз з жалю до себе (Марії). Можна було б пошукати ще щось, але Софійка поспішала. Казимир спитав чи не до Павлика, на що Софійка ствердно кивнула. Далі привид знову сказав незрозуміле: “Він як мій тато”. Отже, ще одна зачіпка.
36. Потрійне листування
Цей вечір в таборі оголосили вечором спілкування – скоро мала закінчуватись зміна і вожаті запропонували дітям обмінятись адресами й номерами телефонів. Софійка запропонувала друзям потрійне листування – двоє пишуть одному (Віті), а він вже передає “привіти” і новини іншим. Хоч Павлику і не дуже сподобалась ця пропозиція, та дівчатка таки вмовили його.
37. Один зі шматочків
Софійка прощалась з Казимиром і обіцяла не тільки його не забувати, але й обов’язково допомогти. Вона подарувала йому медальйон його матері, що знайшла в річці. Він наостанок заграв “Місячну сонату”. Дівчинка лишила Казимиру свою мобілку – для зв’язку.
38. Сюрприз
Вдома на Софійку чекав сюрприз – батьки зробили ремонт в її кімнаті і купили нові меблі. Дівчинка ледь не втратила свідомість – а де ж її шафа?! Врешті після численних сліз і умовлять шафу повернули до кімнати Софійки, а новий гарнітур поставили в кімнату батьків. Щасливого повернення не вийшло.
39. Помста шафи
Софійка показала тітці Сніжані старі папери з замку написані латиною. Виявилось, що частина з них – рецепти на ліки від мігрені, а інша частина – рецепти щурячої отрути. Ввечері Софійка звернулась до шафи. Але вона мовчала! Дівчинка ще раз повторила магічні дії, але знову нічого не відбулось. Мабуть, все через ремонт і “переселення” шафи. Ну що ж, тоді варто спробувати завтра.
40. Неспокійний вечір
Ввечері приїхав Сашко. Софійка незчулась як розповіла йому про всі свої пригоди. Хлопець сказав, що можна дзвонити Казимиру з його телефону, а ще запропонував Софійці оглянути речі в шафі – може знайде щось, що підкаже як варто діяти далі. А щодо Сашка, то він поскаржився, що одна з його сестер – Люба – лінується читати. Софійка сказала, що тут вже вона може допомогти і навчить її.
Трохи пізніше ввечері Сашко приїхав знову – дзвонив Казимир і просив терміново приїздити. Софійка не знала що робити. Сашко запропонував поїхати туди автобусом, а назад велосипедом. На цьому і погодили.
41. Перший раз у сьомий клас
От і настало Перше вересня. Тепер Софійка офіційно семикласниця. Після урочистої лінійки її й однокласників чекала новина – у них в класі новенький учень, звати його Дмитро Іваненко і посадити його якраз з Софійкою. Він просто ідеальний! Такий вихований і чемний, а ще – дуже розумний, правильно відповідав на всі запитання вчителів.
Ввечері мама хотіла відсвяткувати День знань, але Софійка збиралась з Сашком до Леськовичів, тому свята не вийшло.
42. Фокус
Приїхали з Сашком до Казимира. Він був такий засмучений, що навіть не здивувався появі нової людини. Казимир показав їм медальйон матері. Всередині він виявив під портретом свого батька портрет їхнього головного жокея Ніколя Котьє. Це був для нього справжній удар і йому навіть стало зле, та Софійка повернула його до тями зачитавши вірш Шевченка. Опритомнівши, Ян-Казимир згадав, що нянька Ганна розповідала йому казку і от тепер він якраз її зрозумів.
43. Ганнина казочка
Жив у селі бідний хлопець Микола. Він був сиротою і рідних не мав, але страшенно любив коней. В тому селі була принцеса з крижаним серцем. Нікого не любила, окрім себе. Але, як побачила Миколу, то розтанув лід в її серці і вона щиро покохала парубка. Попросила вона свого чоловіка пана взяти Миколу до них конюхом, чи то пак, жокеєм. Так і зробив пан. Потім принцеса попросила збудувати Миколі дім недалеко од них, а сама переселилася в кімнату, вікна якої виходили на будинок Миколи. Проклали і стежку понад ставком у дім Миколи. Та одного ранку пан зустрів принцесу на порозі Миколиного будиночку. Вилетіли з його очей блискавиці і розтопили крижану принцесу.
44. Невдале повернення
Повертались додому на Сашковому велосипеді. Їхати було не дуже то й зручно, але Софійка відволікалась на роздуми про Казимира. Тепер вона зрозуміла віршик про голубку й горобця. Звернули з дороги і впали з велосипеда прямо в траву навпереміш з болотом. Далі йшли пішки. Сашко котив велик, а Софійка і далі видавала версії порятунку Казимира. Вдома на дівчинку вже чекала розлючена мама. Свята не вийшло, Ростик розвередувався, Софійка бозна-де, та ще й Чорнобілка розпочала аж дві тарілки рибного холодцю. Втішалась Софійка саме улюбленою кицею.
45. День новин
Софійка підозрювала, що Казимир може переселитись в тіло Ірки Завадчук. Це її не дуже тішило, але поки всі прикмети сходились: у її мами багато білих суконь (Казимир згадував мамину білу сукню), тато її гладкий (як Павлик) й ім’я його схоже до доньчиного – Ігор (а Казимир казав, що його звуть як тата), і алгебри Ірка не любить (знову як і Казимир).
Вдома на дівчинку теж чекали новини. Виявляється мама вийшла на роботу, а малий Ростик тепер залишався з сусідкою бабою Валею. Приходила і тітонька Сніжана. Вона розповіла, що серед паперів, які їй дала Софійка, знайшовся цікавий документ в якому йшлось про перейменування Миколи Котенка на Ніколя Котьє.
46. Приватні уроки
Софійка пішла додому до Сашка – обіцяла ж навчити його сестричку Любку читати. Репетиторство було цікавим, але час тягнувся ну дуже повільно! Правду Казимир казав, що в підвалі час йде повільно (а Сашкова квартира в напів підвальному приміщенні). Після уроку чекала Сашка, але вирішила йти, та зіткнулась з ним вже в дверях. Вирішили дзвонити Казимиру.
47. Віртуальний сеанс
Вилізли на горище подзвонити Завтрашньому. Софійка розпитувала його про батька. Він, як і Марія, не дуже то й любив сина. Сподівався, що його народження зблизить його з дружиною, але цього не сталось, тому він збайдужів до Казимира. Софійка спитала в нього чи готовий він стати дівчиною (себто переселитись в тіло Ірки Завадчук). Привид ледь не знепритомнів. Софійка пообіцяла приїхати наступних вихідних і все розповісти. Тут закінчився рахунок і зв’язок перервався.
48. Місячна соната-2
Як не роздумувала Софійка над тим, що Казимир переселиться в тіло нелюбої їй Ірки Завадчук, та виявилось, що для привида є куди кращий кандидат і це не хто інший, як новенький. Сьогодні на перерві чула як Дмитрик грав на піаніно “Місячну сонату”, та ще й так майстерно, зовсім як Завтрашній! Та ще й чемний такий, завжди вічливий, ну точно як Казимир!
49. Затоплений острів
Софійка умовила рідних поїхати до Леськовичів подивитись замок. Взяли з собою і Сашка – він мав разом з Вітиним татом водити Софійчиних рідних замком, поки дівчинка розмовлятиме з привидом.
Казимир розповідав, що колись замок був дуже гарним. Довкруг нього було не манш красиво, а посеред ставка його батько навіть збудував справжній острів Кохання. Але він тепер затонув. Софійка ж вирішила розповісти йому те, про що вже давно довідалась.
50. Софійчина казочка
Коли Гонората була молодою, то зібралась заміж. Але її брат Тадеуш відмовив нареченому – не дуже багатим він йому видався. Врешті Гонората так і не вийшла заміж, зате Тадеуш одружився на простій селянці, яка згодом набралась панських звичок і стала заправляти усім в замку. Тадеуш сліпо виконував усі забаганки коханої. Гонората вже не могла цього витримувати. Тож, коли у них в замку гостював лікар, Гонората вирішила вийти заміж за нього. Але той закохався в Марію – вона постійно ходила до нього по рецепти від мігрені. Гонората ж розповідала йому, що ночами боїться щурів (можливо хотіла, щоб він прийшов до неї і захистив?), а він виписував їй рецепти на щурячу отруту. Якраз в цей час Марія почала пити каву і Гонората, не розгубившись, підмішувала їй щурячу отруту у напій. Та з Марією нічого не відбувалось. Замість того, щоб марніти, вона навпаки кращала з дня на день. Та коли одного дня зник Ян-Казимир, всі не на жарт злякались. Марія перестала пити каву, а Гонората припинила свої підступити.
51. Свіжі ниточки
На уроках Софійка запитала Дмитрика про квартиру і переїзд. Виявилось, що їх першого ж дня затопили сусіди. Оце так! Здається, що Казимир і Дмитрик дві половинки однієї людини.
Ввечері, коли Софійка забирала малого Ростика від баби Валі, вона дізналась, що баба Валя є далекою родичкою Гонорати. Оце так несподіванка! Так, тепер треба якось вмовити маму не віддавати їй Ростика. Їй довіряти не можна.
52. Ку-ку-лист
Софійка, провівши Любку додому після ще одного уроку (тепер репетиторствували у Софійки вдома) і дізнавшись від малої, що у Сашка в портфелі є таємна кишеня з її фото, повернулась додому і якраз вчасно. Мама віддала їй листа з Леськовичів. Писала Віта. Ох, скільки там всього було! Віта розповідала про свої домашні справи, про справи Павлика. Переслала вона і Павликів малюнок. Він намалював Софійку надзвичайно гарно і схоже! Дівчинка похвалилась таким малюнком рідним і вони всі похвалили юного художника. Окрім дивовижного портрета в листі були й інші малюнки, але якісь такі смішні – зовсім як дитячі каракулі. Віта розповіла, що це малюнки привида. Він бачив як хлопчик малював, а потім знайшов малюнки. От Віта їх і пересилає. Софійка була щиро вдячна подрузі за всі новини.
53. Осінні вивихи
На прибиранні шкільної території Софійці і Вадиму доручили виносити сміття. Доки несли рядно дівчинка вирішили сповільнити час (як радив Казимир) і зачитала вірші. Та Вадим тільки посміявся з поезії – він-бо її зовсім не розумів! Софійка намагалась виправити ситуацію і так-сяк продовжила розмову, але віршів далі не читала.
54. Баба Валя знову під підозрою
Сашко у вдячність за уроки з Любкою (а дівчинка вже добре читала) приніс Софійці букет і відерце кизилу. Разом вони знову дзвонили до Казимира. Софійка запитувала його про малюнки, але він говорив, що нічого не малював. Значить це його справжня суть знову проявляє себе!
Наступного дня Софійка сама пішла до баби Валі залишити в неї Ростика. Допитувалась як вона годує малого і чи добре він себе поводить. Ох, є щось темне в цій жіночці!
55. Впритул до істини
На уроці малювання Софійка побачила малюнок Дмитрика. Ох, як він схожий на каракулі Завтрашнього! Розпитавши однокласника про малюнок, виявила, що його тато і справді трохи повний, і звуть його так само Дмитром. Оце так! Ну тепер все сходиться!
Вдома Софійка звернулась до шафи. Та дала їй вирізку з газети “Мати серед жовтня”. Значить в жовтні все з’ясується!
56. Домашні прикрощі
Додому до Софійки прийшов Сашко – щось там йому не зрозуміле було в алгебрі, тож просив Софійчиної допомоги. Розв’язували приклади і роздумували над долею Казимира. Мама покликала пити чай. За чаюванням Софійка намагалась донести до мами всю небезпеку баби Валі – її ж двоюрідна бабця отруїла свого племінника (хоч і ненароком). Але мама цьому не вірила. Закінчилось все суперечкою.
57. Крах надій
У школі Софійка зробила неочікуване відкриття – Дмитрик любить алгебру! Значить Казимира до нього підселяти не можна. А хто ж тоді? І тут їй на думку спав…Сашко! Його і сусіди постійно заливають, і малярські здібності його не дуже, і алгебри він не любить, щоправда про батька його нічого невідомо, але це вже таке. Та невже ж Казимир – це Сашко?! Аж в голові не вкладається!
58. Неждана сповідь
Вирішила запитати у Сашка про його батька. Хоч хлопець і не дуже був радий цьому запитанню, але все ж розповів Софійці, що тато їх покинув, коли народились його сестри-трійнята. Хоч насправді йому здається, що він пішов з сім’ї через нього. Софійка почала втішати свого друга і їй це вдалось – вона переконала Сашка у тому, що він не винний, що батько їх покинув.
Вдома Софійка також запитувала у мама про Сашкового тата. Мама розповіла, що він за останні роки погладшав. Але звуть його не Олександром, а Іваном. То й що з того? Майже все сходиться, а значить треба діяти.
59. “Не бійтесь заглядати у словник”?
Софійка не знала як сказати Сашкові про те, що Казимир має переселитись в нього. Та й Завтрашньому не хотіла поки говорити.
Вона написала листа Віті з подяками за малюнки і передавала привіт Павлику. Знову звернулась до шафи за підказкою і та видала новий газетний уривок: “Із трьох кутків поставити однакових, а вийти з четвертого боку”. Хм, нічого не зрозуміло.
Щоб остаточно розвіяти сумніви щодо єдності Сашка з Казимиром Софійка звернулась до словника. Виявила, що Сашкове прізвище – Фадійчук, а Тадеуш українською має два варіанти – Тадей і Фадей. Все сходилось.
60. Кімната для думання
Нові відвідини Леськівського замку знову мали причину – баба Валя забажала побачити дім своєї двоюрідної бабці. Поки Сашко показував їй замок, Софійка розповіла Завтрашньому про те, що вона вже знайшла його справжнє тіло. Тепер виникає питання: як його переселити? Казимир повідомив, що може розсипатись на дрібні пилинки. Зробити це можна загравши “Місячну сонату”. Він зайде до своєї кімнати для думання, а звідти його пилинки збере Софійка. Кімнатою для думання виявилась шафа! Софійка обіцяла організувати переселення якнайшвидше.
61. Вмістилище для духу
Софійка розповіла Сашку про те, що Казимир готовий до переселення. Але нічого не сказала, що переселятиметься він в нього. Разом почали шукати у що ж можна зібрати пилинки Казимира. Думали-думали і надумали коробку з-під парфумів, чи-то пак духів. Щодо мелодії, то Софійка запропонувала використати магнітофон – увімкнути запис. Так і вирішили.
62. Під нашу акацію
У школі говорили про спільну поїздку кудись. Класний керівник Ліда Василівна запропонувала поїхати у Київ, а Кулаківський – у Крим. Але поки що це тільки плани, зараз же вони підуть в парк.
В парку, відбившись від всіх Вадим лишився з Софійкою. Допитувався її чи байдужий їй тепер, може обрала Сашка замість нього? Софійка ж казала, що Сашко лише друг. Раз так, то нехай Софійка приходить під акацію сьогодні.
63. На порозі перевтілення
Коли Софійка обирала собі вбрання на вечірню зустріч з Вадимом, приїхав Сашко. Його шеф проїжджатиме сьогодні через Леськовичі і візьме їх з собою – саме час для переселення! Софійка не надто зраділа такому повороту подій – у неї ж зовсім інші плани. Але ж Казимир так чекає! Що ж, поїхали. В замку увімкнули магнітофон, а Казимир заліз у шафу. Через декілька хвилин Софійка зібрала його пилинки в коробку. Ну от і все. Час для переселення.
64. Чергова несподіванка
Шеф сигналив під замком – час йти. Але ж треба переселити Казимира в Сашка! Не гаючи ні хвилини Софійка вкинула Казимирові пилинки Сашкові за пазуху. Хлопець отетерів. Що взагалі відбувається?! Тут з нього залунав голос Дашківського, який теж був шокований. Софійка не знала що робити! Аж от Казимир вибрався і намагався прийти до тями. Він відчув, що Сашкова душа – не його, вони не повинні об’єнуватись! Сашко подумав, що Софійка переплутала його і хотіла “під’єднати” до нього Казимира випадково. Шеф знову засигналив. Софійка з Сашком пішли, а Казимир лишився прийти до тями і заспокоїтись.
65. Нові підозри
Вдома Софійка спішила на побачення. Вона прибігла під акацію, але запізно – Вадима не було. Вдома з Ростиком сиділа тітка Сніжана. Вона якраз показувала Софійці чобітки, які вона колись носила, а тепер їх носитиме Ростик. Невже? Невже це Ростик? Казимир повинен переселитись в її братика? Але ж в них так багато спільного! І шафа на її німе запитання дала вирізку з газети з коротким “Так”.
66. Два викриття
Наступного дня, прийшовши до баби Валі, Софійка так натиснула на неї своїми питаннями про Леськівський замок, що та погодилась розказати правду ввечері.
В школі дівчинка вже хотіла просити пробачення в Кулаківського, коли зрозуміла, що він і сам запізнився, ще й більше за неї! Залишалось тільки розреготатись.
67. Прокол
Ввечері баба Валя зізналась в брехні. Виявилось, що вона хотіла “в пани пошитись”, от і прибрехала трошки. Насправді її бабця не Гонората, а Ганна – нянька Казимира Дашківського. Поки мама втішала бабу Валю і обіцяла забути цю дурницю, Софійка не могла повірити, що вся таємниця насправді така мізерна.
68. Ще один прокол
Вже був початок жовтня, а переселення так і не сталось. Зустрілись з Сашком і той сходу почав сипати запитаннями що ж їм робити далі з Дашківським. Виявилось, що Софійка не знає як бути, адже тепер для переселення за усіма ознаками підпадає її Ростик, а вона не хоче міняти братика ні на яких принців! Так, значить його, Сашка, вона ладна була змінити навіть без його відома, а братика їй шкода? Коли Сашко зрозумів це, то йому стало боляче і гірко. Настав кінець цій затії і їхній дружбі також. Софійка намагалась якось виправдатись, та де вже!
69. Смуга мовчання
Від Сашка не було ні слуху, ні духу. Але нічого, ще повернеться! Та настрій Софійчин від цієї думки не покращувався. З кожним днем вона все більше впевнювалась в думці, що Казимир повинен переселитись у її братика, але вона так не хотіла цього! Настрій не врятувала навіть поїздка з класом до Києва…
70. Мир
Якось Софійка сиділа і сумувала в парку, коли раптом до неї підійшов Вадим. В нього якраз мала бути тут зустріч з хлопцем, що продає плеєр. Привітались, розговорились. Аж раптом на горизонті Сашко! Вадим почав з нього насміхатись і Софійка, не витримавши цих насмішок, не тільки захистила друга, а й побігла за ним. Так вони й помирились. Вирішили їхати до Казимира і втілювати план з переселенням. Головне – забрати його з замку, а там уже і власника для нього знайдуть. Сашко допоміг дівчинці розгадати і загадку з “трьома однаковими по кутках”. Це ж його сестри-трійнята: Віра, Надя й Люба! План був готовий до виконання.
71. Дивний заповіт
Софійка отримала листа з закордону! З самої Франції писав їй син приватного нотаріуса Марії Фіртик. Вона, розлучившись з Тадеушем Дашківським, отримала чималий статок. Решту свого життя прожила у шлюбі з Ніколя Котьє у Франції, але щастя не мала – мучилась від таємного зникнення її сина Яна-Казимира Дашківського. Тому склала заповіт на його користь (якщо він знайдеться), а як ні, то нехай усі кошти перейдуть замку. Як добре, що Казимир ще не перевтілився – -йому буде втішно дізнатись цю новину.
72. Будь, що буде!
Операція з розпорошенням Казимира пройшла вдало. Любу, Віру і Надю поставили по кутках замковища, Казимирові увімкнули “Місячну симфонію” і приготували коробку. Цього разу все було набагато легше, можливо через те, що Софійка встигла розповісти Завтрашньому про життя й заповіт його матері. Після замку завітали в гості до Віти і розповіли їй і її тату про заповіт колишньої власниці замку. Є надія на його відновлення!
Вдома Софійка не знала де подіти коробочку з пилинками Казимира. Вирішила лишити в коридорі, а там – будь, що буде! І от дивина – її цього ж вечора випадково забрав з іншими коробочками Софійчин дядько Сергій. Що ж тепер буде з Казимиром? У кого він переселиться? Чи може його коробочку просто викинуть? Як знати?
73. Замкові новини
Починалася зима, а Софійка так і не знала що сталось з Казимиром. Коробочку їй невдовзі повернула тітка, але там було порожньо. Софійка спитала хто відкривав її і виявилось, що дядько Сергій. Сашко висловив здогад, що Казимир міг повернутись до замку, якщо не знайшов пристанища. Поїхали до Леськовичів, але в замку було тихо й пусто. Зате Вітин тато розповів, що навесні почнуться замкові роботи – його перетворять на місце відпочинку для дітей. Це втішило Софійку.
74. Завтрашній – Пустельник?!
Невдовзі після того в гості до Софійки завітав дядько. Він показував свою нову картину на якій красувався… Леськівський замок! Виявилось, що він йому наснився! Оце так! Невже Казимир – це Пустельник. Софійка вже зовсім нічого не розуміла! Залишалось чекати підтверження усіх підказок.
75. Леськовичівські вісті
Віта знову написала листа. Нарешті їй написав Павлик, та ще й намалював її портрет у вигляді квітки! Вона така щаслива! А ще до замку приїжджала столична комісія – будуть з весни реконструювати його і перетворювати на табір відпочинку для дітей! Такі вісті дуже порадували Софійку.
76. Вишнопільські вісті
В школі Ірка Завадчук повідомила, що Вадим тепер зустрічається з нею, а про Софійку вже й забув. Дівчинку це засмутило, та на допомогу прийшов Дмитрик – він якраз хотів погуляти містом. Саме коли вони гуляли, то зустріли Сашка. От вже ж, коли треба і не треба поряд! “Добив” Софійку дядько Сергій – він прийшов до її тата просити запис “Місячної сонати” для тітоньки Сніжани. Що взагалі відбувається? В Софійки аж голова розболілась від таких новин
77. Прощання із замком
Софійчина тітка Сніжана разом з дядьком Сергієм вирішили відвідати замок і взяли з собою Софійку й Сашка. Сніжана облазила всі кімнати і побувала навіть на найвищій вежі, звідки взяла собі відросточок дубка. Сашко з Софійкою лише здивовано перезирались на всі Сніжанині захоплені вигуки. Вітин тато повідомив, що це вони вже востаннє бачать замок в такому стані – навесні офіційно починається реставрація.
78. Місячна соната-3
Одного дня до квартири Софійки завітали тітка й дядько. Вони повідомили, що чекають дитину! І тут в Софійчиній голові все склалось в одне ціле!
“Мого батька звуть так само, як і мене” (Сніжана вирішила назвати сина на честь батька Сергійком).
“Вас візьмуть до мене за гувернантку!” (Софійка бавитиме обох братиків: свого Ростика і ще ненародженого Сергійка).
“Ніколи не любив алгебри!..” (Наврядчи хлопчик матиме здібності до алгебри у таких «нематематичних батьків»).
“Знайдеться між чорним і білим…” (На кого він буде схожий – на чорнявого Сергія, чи на біляву Сніжану?).
“Матінка в білій сукенці!” (Це ж про Сніжанин білий халат!).
“Той Павлик — як мій тато!” (Пустельник теж не розлучається з мольбертом!).
“Моя мама — це ж сніг, ви знаєте!..” (Точно, Сніжана!).
“”Сусіди нас часом заливають”? (Ну, цього добра на Сніжаниному не найвищому поверсі можна очікувати хоч і щодня!).
“Шукати в межах Вишнополя” (Тут усе й так зрозуміло”).
“Мати на початку жовтня…” (У Сніжани День народження якраз на початку жовтня!).
Так от ким має бути Казимир! Софійка одразу ж подзвонила Сашкові. Коли він прийшов, вона розповіла йому родинні вісті і своє відкриття. Сашко був щиро радий за Казимира і Софійчиних тітку з дядьком. От тільки одне вони пропустили – так і не запитали у Казимира де його батько заховав скарби, а це дуже допомогло б замку. Але, можливо, він не усе забуде після свого перевтілення? Софійка з Сашком їли торт і тішились такому чудовому завершенню історії з Казимиром.
Автор переказу: cup_of_flowers
