Визначення сентименталізму
Сентименталізм — напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.
Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Л. Стерна «Сентиментальна подорож Францією та Італією».
Жанри: елегія, медитація, послання, щоденник, епістолярний роман, роман-подорож.
Особливості сентименталізму
• намагання показати особистість в рухах, думках, почуттях, прагненнях;
• культ почуття, культ природи;
• утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;
• домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей;
• збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних.
Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.
Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.
Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.
Представники сентименталізму
В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г. Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентиментализму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.
Головні представники в живописі
- Жан Батіст Грьоз
- Елізабет Віже-Лебрен
- Ангеліка Кауфман
- Вільям Гамільтон (художник)
- Боровиковський Володимир Лукич
