Розповідь про симфонію повідомить з чого складається симфонія і хто її виконує.
Розповідь про симфонію
Що таке симфонія?
Симфонія – це жанр оркестрової музики, великий твір для оркестру, який складається з декількох частин. В академічній музиці симфонія займає те ж місце, що і в літературі належить драмі чи роману. З грецької мови слово «симфонія» перекладається як «співзвуччя».
За часів Античності так називали спів ансамблю або хору в унісон і взагалі будь-яке поєднання тонів. У Середньовіччі слово вийшло з ужитку. Про симфонії заговорили тільки в епоху Відродження і то в формі багатоголосних вокальних творів – канцон, мадригал. Від вокальної музики симфонія почала відокремлюватися в XVIII столітті і розвиватися як окремий напрямок. Класичний вид вона отримала в період 1780 – 1790 років завдяки зусиллям Йозефа Гайдна.
Чому Гайдна називають батьком симфонії?
У творчості Гайдна симфонія набула остаточного вигляду і співзвучності. Бетховен і Моцарт продовжили розпочату композитором роботу і відкрили нові можливості та звучання симфонії. Тоді вона стала важливим і центральним жанром музики.
З чого складається симфонія?
Класична симфонія складається з 4 контрастних частин, які утворюють сонатно-симфонічний цикл.
1.Перша частина класичної симфонії. Вона дієва, енергійна, в швидкому темпі. Займає головне положення в циклі. Композитори для неї обирають найскладнішу форму – сонатну. Це дає можливість порівняти контрастні і конфліктні образи: похмурий і світлий, героїчний і ліричний, урочистий і ніжний. В ході першої частини образи розвиваються і набувають нового характеру.
2. Друга частина. Зазвичай це повільна частина, яка визначається споглядальними, ліричними настроями. Її характер визначається мелодіями, які близькі до романсу і пісні.
3.Третя частина – менуетабо скерцо, пишеться звичайно в складній 3-частинній формі. Так у Гайдна менует сповнений простонародних веселощів; у Моцарта він більш ліричний з нотками драматизму; Бетховен надав їм живого, стрімкого характеру з гумористичним забарвленням.
4.Четверта частина. Фінал. Він пишеться в швидкому темпі з підбиттям підсумків твору. Часто остання частина в стилі рондо або рондо-сонати.
Серед авторів симфонічної музики – Бетховен, Моцарт, Гайдн, Шуберт, Брамс, Брукнер, Дворжак, Малер, Чайковський, Бородін, Глазунов, Олександр Скрябін, Рахманінов, Берліоз, Стравінський, Шостакович, Караєв.
Симфонія приклади:
«Божественна поема» (Скрябін), Симфонія № 2 до мінор «Воскресіння» (Малер), Симфонія № 1 до мажор (Бетховен), Симфонія № 41 «Юпітер» (Моцарт), Симфонія № 8 сі мінор «Незакінчена» (Шуберт) , Фантастична симфонія (Берліоз), симфонія № 2 «Богатирська» (Бородін).
