Софокл «Антігона» аналіз (паспорт) твору
Автор – Софокл
Рік написання – 441 р. до. н. е.
Жанр – трагедія
Місце подій – Фіви
Ідея – необхідність єдності між державними, писаними законами і законами родинно-сімейними, моральними, неписаними. Софокл показує, як бездумне відстоювання державних законів робить із Креонта тирана, виправдання ними власної жорстокості призводить до загибелі родини героя. Таким чином, друга ідея твору — засудження тиранії, жорстокості.
Конфлікт трагедії: «конфлікт між людськими законами і неписаними законами релігії та моралі»
Німецький філософ Г. Гегель вважав «Антігону» найбільшим досягненням світової поезії
Характеристика героїв
- Антігона – головна героїня, рішуча та смілива. Дочка царя Едіпа і його матері Іокасти, сестра Полініка, Етеокла і Ісмени. Вона порушує наказ Креонта, і хоронить брата. За порушення наказу Креонт наказує залишити дівчину в пустелі, в кам’яній печері.
- Ісмена – донька Едіпа. Слабка та нерішуча.
- Креонт – цар Фів. Став керманичем держави після загибелі Едіпа та його синів як найближчий родич загиблого. Креонт доводився братом жінці царя.
- Гемон – син Креонта, наречений Антигони.
- Етеокл і Полінік – брати Антігони , які убили один одного списами. Етеокл захищав вітчизну, а Полінік «ганьбив її», намагався знищити країну. Тому Полініка було заборонено ховати та оплакувати
- Провісник Тіресій – порадив Креонту простити Полініка, «не бити лежачого». Тіресій передбачає, що за заборону ховати Полініка та покарання Антігони на царя чекає біда: нещастя у власному домі та гнів «міст околишніх».
Софокл своїм твором хотів сказати, що для щастя громадян полісу потрібна єдність між державними законами та сімейно-родовими. Але класове суспільство часів Софокла було далеке від його ідеалів, тому автор співчуває Антігоні, а Креонта зображує як деспота і тирана.
