“Сом” Остап Вишня аналіз

сом аналіз остап вишня 11 клас

“Сом” Остап Вишня аналіз гумористичного твору допоможе визначите не лише, яка тема та ідея, а й дозволить визначити проблематику, образи усмішки та її композицію.

Остап Вишня “Сом” аналіз (паспорт)

Автор – Остап Вишня (Павло Губенко)

Рік написання: 1953.

Збірка: «Мисливські усмішки». Присвята: «Максиму Рильському».

Літературний рід: епос

Жанр “Сом”: усмішка

Тема “Сом” Остап Вишня: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з’їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера.

Головна ідея “Сом” Остап Вишня: виховання любові до природи.

Образи

  • людей: оповідач; дід Панько (розповідає про пригоди сома, що живе в річці Осколі); пан; Христя; рибалка; письменник Сабанеев;
  • природи: річка, сом, гуси, собака Джой;
  • предметів і явищ: човен, катер, риболовля, розповідь.

Час: царські часи — радянські часи (20-ті роки XX ст.).

Місце подій: заплава річки Оскіл за славним містом Енськом на Харківщині.

Особливості усмішки «Сом»

  • розлогі пейзажі
  • використання гумору
  • ліричне обрамлення твору
  • наявність діалогів

Остап Вишня  “Сом” композиція

Композиція: 4 частини.

1 частина – читача запрошують побувати на річці Оскіл і насолодитися мальовничими краєвидами.

2 частина – дід Панас застерігає туристів бути обережними біля ковбані, в якій живе сом, який зїв панського собаку

3 частина -«заядлого й справедливого рибалки» про те, як сом тягав за собою моторного човна.

4 частина – розповідь героя-оповідача про те, як живляться соми і як їх ловити.

У гуморесці “Сом” як і у всіх “Мисливських усмішках” автор широко використав гротеск та гіперболу, контраст між справжнім і вигаданим, змішування ліричного, сатиричного й фантастичного.

Дід Панас – знавець безлічі мисливських вигадок і побрехеньок, але разом з тим щирий любитель й охоронець природи.

Уперше цю усмішку було надруковано в 1953 р. в журналі «Дніпро» з підзаго­ловком «З мисливських усмішок».

Художні засоби:

  • гіпербола “Та там з одного набою торік по двадцять чотири качки били.”
  • оксиморон  «Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись!» — і галопом далі.
  • інверсія  “…дикі качки водяться… по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої…”
  • порівняння “…селезень каменем падає в воду, — прекрасний, як казка, у своєму весняному вбранні…”

Остап Вишня «Сом» аудіокнига

“Сом” Остап Вишня сюжет

Починається твір із запрошення побувати «на річці на Осколі», ніби спону­каючи читача до довірливої розмови. Оповідач перейнятий щирим захватом від краси довколишнього світу — своєрідної ідилії гармонійного поєднання людини й природи. Мова живописного пейзажного опису чарівних місць лагідна, ніжна. Такий ліризм посилюється змалюванням появи на річковому плесі сім’ї чирят: матері й «манісіньких чиряточок», а далі — «качка-крижень з криженятами», легесенькі «болотяні курочки». Усе тут рухається, міниться барвами, звуками, з-по­між яких пробиваються дівочі «різні чудові пісні». Створюється враження від великого живого рухливого організму, яким є природа, і в якому все взаємопо­в’язане, а людина — її невід’ємна частка.

Від лагідних описів оповідач плавно переходить до перестороги небезпеки (вустами діда Панька) — наприклад, про «велику ковбаню», у яку може і «дзвіниця пірнути».

Далі дід розповідає якусь неймовірну історію, яка відбулася «ще за панів» з ве­личезним сомом, який проковтнув і гусака, і собаку панського, і навіть «парового катера». Ця історія змінюється наступною, знову про сома, її розповідає вже «дуже заядлий і дуже справедливий рибалка», й акценти тут інакші — про те, який сом сильний і могутній. Нарешті, картина остання, завершальна, — у цій історії образ сома цілком реалістичний, приземлений — на перший погляд, вона нагадує своєрідну інструкцію з риболовлі сомів. Мабуть, нею можна було б і ско­ристатися, якби не наявний тут відвертий гумор, насмішка з довірливого читача, знову гіперболізація образів і прикметні фантастичні деталі (наприклад, у череві сома може виявитися копчена ковбаса, варений рак і пара «цілісіньких шпротів»).

Як бачимо, у цій усмішці акварельний український краєвид змінюється май­стерним діалогом, влучні деталі супроводжують репліки, описи комічних і фан­тастичних ситуацій. І скрізь є «всюдисущий автор» — усміхнений, іронічний, проникливий. Він кидає одну-дві деталі й мовби спостерігає реакцію читача. Є його щирий захват красою рідної природи, неприхована залюбленість у неї, відчуття казки з дитинства, святковості. Так в Остапа Вишні гумористичний жанр усмішки справді більше нагадує «ліричну поезію в прозі».

Такі риси індивідуального почерку письменника з роками дедалі більше про яштлися. Свій, безперечно, тяжкий душевний стан після заслання Остап Вишня вміло приховував, ніколи не втрачаючи почуття гумору. Він надзвичайно любив жиніг щоб марнувати його в плачах і печалі, любив людей, а без цього взагалі кайма художня творчість. А її письменник також дуже цінував.

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. в

    Чому ви пишете “О. Вишня”, це псевдоним, він не скорочуєтья, чому ви навчаєте дітей

    Відповіcти