“Співець” аналіз – Леся Українка

Аналіз вірша “Співець” Лесі Українки допоможе визначити, яка тема, ідея, основна думка, художні засоби, жанр твору.

“Співець” Леся Українка аналіз (паспорт твору)

Автор: Леся Українка

Рік написання: 1889

Тема “Співець” – краса вранішньої природи, її гармонія.

Ідея твору – заклик до поетів-солов’їв не полишати Батьківщину, підтримувати її.

Основна думка “Співець” – уславлення краси природи, оптимістичного світобачення; назва підкреслює основну рису героя твору солов’я – його майстерність у неперевершеному співі.

Художні образи у вірші “Співець” Лесі Українки

• Зорі – яскраві, червоні, привітно сяють над світом, і їх радісно вітає все живе на землі;
• троянда – розкішна, вродлива, «найкраща з квіток», своїми барвами прикрашає садок, радує око;
• соловейко – «співець чарівливий», шле вітання зорі вечірній і зорі вранішній, славить життя; від його любого співу розпускаються квіти, розвиваються садки.

Художні засоби та прийоми “Співець”

Епітети: «багрянії зорі», «пісні голосні», «ясним самоцвітом», «троянда розкішна», «співець чарівливий»,  «година сумна», вродливиця пишна, гарячая мова, ясна-голосна пісня, рожа чудесна, німа діброва.

Метафори: «роса грала промінням», «усміхалась весняним привітом», вродливиця красила садок, мова зломила зиму, місяць кида проміння.

Порівняння: 1) Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час.
2) Вітер зітха, мов дріада сумує.
Персоніфікація: 1)Пишно займалися багрянії зорі. 2)Гордо палала троянда розкішна.

У творі змальовані: весняний вечірній пейзаж «Пишно займались багрянії зорі колись навесні…»; пейзаж вранішній «… грала промінням, ясним самоцвітом порання роса…»; садок «Горда палала троянда розкішна, найкраща з квіток, – барвою й пахом вродливиця пишна красила садок»;

У своїй ранній поезії “Співець” Л.Українка запевняє читачів у тому, що ніякі сили не примусять її відмовитись від патріотичного обов’язку — служити своїй батьківщині й рідному народові.

Та хоч би й крила мені солов’їні,
І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!

Леся Українка “Співець” аудіовірш

Вірш “Співець” Леся Українка

Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Пісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток, –
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.

А соловейко троянді вродливій
Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,
Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
Поранній зорі…

Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час, –
Осінь холодная, осінь вільготна
Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, –
Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
Здалека луна

Пугача віщого крик – гук єдиний.
Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?
Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,
Натхненний співець.
Вічно красує там рожа чудесна,
Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі,
Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.
Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
Із жалем глухим.

Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов’їні,
І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!

Якщо ви можете розширити аналіз вірша “Співець” лишайте інформацію в коментарях.