У вірші «Стилет чи стилос?» автор долучається до споконвічної естетичної дискусії: митець може витати в далекому від життя світі мрій, понадземної краси, незворушного спокою чи має боротися за вдосконалення реального світу наближення його до ідеалу, до Бога? Ці дві настанови символізують у вірші взяті з давнини образи — стилет і стилос.
Аналіз «Стилет чи стилос?» (паспорт твору)
Рік написання: 1924.
Збірка: «Стилет і стилос».
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: громадянська, філософська
Напрям: модернізм.
Течія: символізм.
Тема: вибір митцем своєї місії.
Ідея: утвердження ролі митця як борця за долю народу, стилетом (зброєю) і стилосом (паличка для письма) якого стає слово.
Провідний мотив – роль митця, його слова в житті суспільства; утвердження думки, що митець повинен безкомпромісно служити народові, формувати свідомість нації.
Віршовий розмір: 5-стопний ямб
Римування: перехресне
Образи:
- людей: ліричний герой — поет; золототілі діви;
- природи: дивний ліс; п’яні птиці, незім’ята трава; гіпнотичні кобри; набряклий вітром обрій,
- предметів і явищ: стилет, стилос; трагічні терези; береги краси; галас бою; розгін бур; п’яний синій хміль.
Образи-символи у твору “Стилет чи стилос”:
- стилет є симвoлом грoмадського життя, збрoї;
- стилос є симвoлом письма, письменницької діяльнoсті;
- трагічні терези є симвoлом роздвoєності, відсутності однoго рішення;
- береги краси є симвoлом краси життя й прирoди;
- веселий галас бою є симвoлом зануренoсті в життя та ін.
Оскільки Є. Маланюк — яскравий прихильник символізму, то за кожним образом поезії можна бачити більше, ніж один смисловий шар.
Художні засоби
- епітети: трагічні терези, надійний якір, дивний ліс, п’яні птиці, солодкі таємниці, гіпнотичні кобри, золототілі діви, веседий галас бою, набряклий обрій, п’яний синій хміль;
- метафори: «двояко вагаються трагічні терези», «ліс зітхає ароматом», «співа трава», «зачарують гіпнотичні кобри», «жаха… обрій: привабить, зрадить і віддасть воді», «пливу в тебе»
- риторичне запитання: стилет чи стилос?
- риторичний оклик: «Безмежжя! Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!»
- антитеза «стилет чи стилос» вживається і як композиційний прийом, і як смислова домінанта: поезія — це завжди і вибір, і намагання поєднати протилежне;
- інверсія: «двояко вагаються трагічні терези»;
- алітерація: «жаха набряклий обрій: привабить, зрадить…»
Також автор використовує такі художні засоби: асонанс, персоніфікація; метонімія; оксиморон.
Що таке стилет і стилос?
Стилет – це зброя (різновид кинджала з тригранним клинком), а стилос – це перо (загострена паличка для писання на вкритій воском дощечці).
Стилет — це символ боротьби за волю, за ідеали, стилос — це інструмент фіксування думки та краси, символ мистецтва. Ліричний герой розмірковує, що з них ефективніше.
Збірка Є.Маланюка «Стилет і стилос?» побудована на своєрідній художній антитезі. Стилет – це символ одвічної борні, це свідомий вибір боротьби за ідеали народу. Стилос – це світ мистецтва у його витонченій гармонії, це музика тонів і півтонів, людських чуттів, це магія краси й добра. У цій збірці ліричний персонаж має вибирати між стилетом і стилосом, але можливостей для вибору майже немає. І ось тоді ліричний персонаж обирає стилос, який нагадує стилет (слово – зброя).
Власне, у назві збірки, як і в однойменному вірші, загострювалася давня проблематика світової літератури: що має бути визначальним у художній творчості – краса чи служіння суспільним інтересам. Частка «чи» у формулі Є.Маланюка виконувала неабияку смислову роль, указуючи на певну нерішучість ліричного героя перед неминучим вибором. Тому символ терезів як втілення долі поета за такої невизначеності завбачає трагічні наслідки вагання, зумовлює потребу подолання подвійної ситуації.
Отже, Є.Маланюк прагнув, щоб його слово було гострим, як кинджал, тобто стало зброєю в умовах виборювання української державності. Водночас він був проти заземленого, однобокого розуміння проблеми, маючи на увазі історичну закономірність чи, висловлюючись точніше, приреченість митця недержавної нації на служіння національним інтересам, а не естетичним потребам.
Вірш “Стилет чи стилос?”
Критика «Стилет чи стилос?»
Літературознавці про твір. Автор долучається до споконвічної естетичної дискусії: митець може витати у далекому від життя світі мрій, понадземної краси, незворушного спокою чи має боротися за вдосконалення реального світу, наближення його до ідеалу, до Бога. Ці дві настанови символізують у вірші взяті з давнини образи — стилет і стилос (стилет — це холодна зброя, різновид кинджала; стилос — загострена паличка для писання на вкритій воском дощечці). Протилежність настанов увиразнюють також прислівники «тут» — «там». Ситуація вибору для митця надзвичайно складна: герой «пливе» по непевній воді («тут») і його манять «береги краси» («там»). Хоча «тут — жаха набряклий вітром обрій», усе ж героя більше зачаровує таки «веселий галас бою», тож він продовжує плисти у «безмежжя», яким «зачарований». Так ранній Маланюк відчув трагічну дилему свого життя. Трагічна доля Батьківщини, честь чоловіка, воїна, оборонця спонукають його брати у руки стилет: «Як в нації вождя нема. Тоді вожді її — поети!» (В. Пахаренко).
