Євген Маланюк “Напис на книзі” аналіз

Аналіз вірша “Напис на книзі віршів” допоможе визначити, яка тема та ідея, жанр, художні засоби та підготувати літературний паспорт твору.

Євген Маланюк “Напис на книзі віршів” аналіз (паспорт)

Автор: Євген Маланюк.

Дата написання: 4 січня 1925 року.

Збірка – «Земля й залізо»

Лірика: громадянська.

Жанр – ліричний вірш

Тема: Звернення поета до свого читача і показ усіх складнощів написання поезії.

Ідея: Важка доля поета як виразника усіх відчуттів внутрішнього світу та дзеркала усіх подій зовнішнього світу.

Основна думка: Поет творить попри все і будь-якими засобами, бо його мета – поділитись побаченим і відчутим з читачем.

Віршовий розмір – чотиристопний ямб

Римування: перехресне.

“Напис на книзі” художні засоби:

• Епітети: напружений, незломно-гордий імператор, залізних строф, творчих катастроф, збурений Батурин, в похмурих загравах, важкі та мускулясті стопи, пруживий ямб, громовий дифірамб, булаву гранчасту, тисячолітній порох.
• Порівняння: веду ці вірші, як когорти.
• Звертання: і ти, нащадче мий, збагнеш.
• Метафори: імператор залізних строф; веду вірші в обличчя творчих катастроф; вони ж (похмурі заграви) металом сурмлять майбутньому салют; важкі та мускулясті стопи пруживий одбивають ямб; звучить громовий дифірамб; блиском булаву гранчасту скеровую лише вперед; шматками розпадеться морок; яких цей зір нагледів мет.
• Антитеза: це дійсности а не утопій звучить громовий дифірамб; це ще не лет, але вже наступ.
• Алюзія: Чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет (вказівка на власний вірш Є. Маланюка «Стилет чи стилос?»).

Поезія Євгана Маланюка надзвичайно відверта – тут він не боїться розповісти читачу про усі складнощі життя поета, про всі негаразди, які трапляються на його шляху. Та попри все поет – це, перш за все, борець за правду, тому він продовжує писати. І нехай його правду дізнаються нескоро, та одного разу його праця відкриється світові і потрапить у руки до читача.

Вірш “Напис на книзі віршів” аудіо

“Напис на книзі віршів” Маланюк

Напружений, незломно-гордий,
Залізних імератор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.

Позаду — збурений Батурин
В похмурих загравах облуд, —
Вони ж металом — morіturі —
Сурмлять майбутньому салют,

Важкі та мускулясті стопи
Пруживий одбивають ямб —
Це дійсности а не утопій
Звучить громовий дифірамб.

Ось — блиском — булаву гранчасту
Скеровую лише вперед:
Це ще не лет, але вже наступ,
Та він завісу роздере.

Шматками розпадеться морок,
І ти, нащадче мий, збагнеш,
Як крізь тисячолітній порох
Розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось,
Яких цей зір нагледів мет,
Чому стилетом був мій стилос
І стилосом бував стилет.

Автор аналізу: cup_of_flowers 

Поет утверджує в образі ліричного героя монолітну єдність гострого розуму й залізної волі, високої гідності й вояцького азарту. Адже імперативний характер епохи вимагав такого ж категоричного звучання від слова, що прокладало тривкі містки між героїчним минулим, напруженою сучасністю та бажаним прийдешнім:

«Позаду збурений Батурин В похмурих загравах облуд, Вони ж металом — morituri — Сурмлять майбутньому салют».

Співець модерної доби мусить тонко відчувати пульс часу, бачити перспективу, щоб переконливо й упевнено вести за собою інших  «Ось — блиском — булаву гранчасту / Скеровую лише вперед: / Це ще не лет, але вже наступ, / Та він завісу роздере».