Розповідь А. П. Чехова «Хамелеон» про поліцейського, який вирішує конфлікти не по справедливості, а в залежності від того, який статус займають люди в суспільстві. Такі правохоронці можуть зустрітися і в наш час.
Сюжет “Хамелеон” Чехов
Експозиція: поліцейський наглядач Очумєлов йде через базарну площу.
Зав’язка – Хрюкина кусає собака.
Розвиток дії – збирається натовп роззяв, Хрюкин пояснює ситуацію Очумелова.
Кульмінація – момент, коли з’ясовується, що собака, можливо, належить генералу.
Розв’язка – з’ясовується, що собака належить братові генерала.
Висновок: Очумєлов погрожує Хрюкіну і віддаляється.
Основний композиційний прийом – повторення ситуації («чия собака?”). Важливу роль відіграють деталі: Очумєлов то знімає, то одягає шинель – його кидає то в жар, то в холод від страху, що він прийме неправильне рішення. Він переконаний в одному: вищі чини завжди праві. «Хамелеон» не тільки Очумєлов, «хамелеони» – все оточуючі. Думка людей змінюється залежно від обставин. Власне, думки-то і немає, є лише пристосуванство.
За жанром «Хамелеон» – сатиричне оповідання, в якому Чехов висміює людські пороки, зокрема чиношанування.
Чому розповідь Чехова “Хамелеон” має таку назву?
Назва оповідання “Хамелеон” символічна і дуже підходить до характеру головного героя, наглядача Очумелова: він як хамелеон міняє свій колір, так і Очумєлов змінює свою думку, як тільки чує думку інших. І найсумніше – те, що такі люди – зовсім не вигадка письменника, а зустрічаються й досі в реальному житті …
