«Хамелеон» читати, скачати. Антон Чехов

«Хамелеон» Чехов читати повністю та скачати текст українською мовою, що був написаний у 1884 році. Переклад – Юлія Гнатюк

«Хамелеон» читати українською

Через базарну площу йде поліцейський наглядач Очумєлов у новій шинелі, з вузликом у руці. Позаду нього крокує рудий городовий із решетом, ущерть наповненим конфіскованим аґрусом. Довкола тиша… На площі ані душі… Відчинені двері крамниць і шинків дивляться на білий світ похмуро, мов голодні пащі; біля них немає навіть жебраків.

— То ти ще кусатися, паскудо? — раптом чує Очумєлов. — Хлопці, не пускайте її! Тепер кусатися не дозволено! Тримай! А… а!

Чути собаче скавчання. Очумєлов озирається й бачить: із дров’яного складу купця Пічугіна, підстрибуючи на трьох лапах і озираючись, біжить собака. За нею женеться чоловік у ситцевій накрохмаленій сорочці й розстебнутій жилетці. Він кидається за нею, подається всім тілом уперед, падає на землю й хапає собаку за задні лапи. Знову чути собаче скавчання і крик: «Не пускайте!» Із крамниць висовуються заспані обличчя, і невдовзі біля дров’яного складу, ніби з-під землі вирісши, збирається натовп.

— Схоже, безладдя, ваше благородіє!.. — каже городовий.

Очумєлов повертається ліворуч і прямує до натовпу. Біля самих воріт складу він бачить того самого чоловіка в розстебнутій жилетці, який, піднявши праву руку догори, показує юрбі закривавлений палець. На його напівп’яному обличчі наче написано: «Я з тебе, шельмо, шкуру здеру!» Та й сам палець має вигляд прапора перемоги. У цьому чоловікові Очумєлов упізнає золотих справ майстра Хрюкіна. У центрі натовпу, розчепіривши передні лапи й тремтячи всім тілом, сидить на землі винуватець скандалу — біле хортеня з гострою мордочкою й жовтою плямою на спині. У сльозавих очах — туга й жах.

— А що тут сталося? — запитує Очумєлов, протискаючись крізь натовп. — Чого тут зібралися? Це ти чого пальцем тичеш?.. Хто кричав?

— Ішов я, ваше благородіє, нікого не чіпав… — починає Хрюкін, кашляючи в кулак. — У справі щодо дров із Митрієм Митричем… І раптом ця паскуда ні з того ні з сього — за палець… Ви вже вибачте, я людина робоча… Робота в мене дрібна. Нехай мені заплатять, бо я цим пальцем, може, тиждень не зможу ворухнути… Такого, ваше благородіє, навіть законом не передбачено — щоб від тварюки терпіти… Якщо кожен кусатиметься, то краще вже й не жити на світі…

— Гм!.. Добре… — суворо каже Очумєлов, покашлюючи й ворушачи бровами. — Добре… Чий собака? Я цього так не залишу. Я вам покажу, як собак без нагляду пускати! Пора звернути увагу на таких панів, що не бажають дотримуватися постанов! Як оштрафують його, мерзотника, тоді він дізнається, що означає собака й усяка бродяча худоба! Я йому покажу!.. Єлдирін, — звертається наглядач до городового, — з’ясуй, чий це собака, і складай протокол! А собаку треба знищити. Негайно! Вона, мабуть, скажена… Чий це собака, питаю?

— Це, здається, генерала Жигалова! — каже хтось із натовпу.

— Генерала Жигалова? Гм!.. Ану, Єлдиріне, зніми-но з мене пальто… Щось страшенно спекотно! Мабуть, перед дощем… Одного тільки не розумію: як вона могла тебе вкусити? — звертається Очумєлов до Хрюкіна. — Невже вона могла дотягнутися до пальця? Вона ж мала, а ти он який здоровань! Ти, певно, роздер собі палець цвяшком, а потім тобі й спало на думку збрехати. Тебе ж знаю… Відомий народ! Знаю вас, чорти!

— Він, ваше благородіє, їй цигаркою в морду для сміху тицяв, а вона — не дурна, та й цапнула… Дурнувата людина, ваше благородіє!

— Брешеш, кривий! Не бачив — то чого брешеш? Їхнє благородіє розумний пан і розуміє, хто бреше, а хто по совісті, як перед Богом… А якщо я брешу — нехай мировий розсудить. У законі написано… Тепер усі рівні… У мене самого брат у жандармах… якщо хочете знати…

— Не міркувати!

— Ні, це не генеральський… — задумливо каже городовий. — У генерала таких немає. У нього більше лягаві…

— Ти це точно знаєш?

— Точно, ваше благородіє…

— Я й сам знаю. У генерала собаки дорогі, породисті, а це — бозна-що! Ні шерсті, ні вигляду… Саме неподобство… І такого собаку тримати?! Де ж у вас розум? Потрапив би такий собака в Санкт-Петербург чи Москву — знаєте, що було б? Там би на закон і не глянули, а миттю — і край! Ти, Хрюкін, постраждав і так цього не залишай… Треба провчити! Пора…

— А може, все ж генеральський… — вголос міркує городовий. — На морді ж не написано… Днями бачив у нього у дворі такого.

— Авжеж, генеральський! — долинає голос із натовпу.

— Гм!.. Ану, брате Єлдиріне, надінь на мене пальто… Щось вітер потягнув… Морозить… Відведеш її до генерала й запитаєш там. Скажеш, що я знайшов і прислав… І передай, щоб її на вулицю не випускали… Вона, може, дорога, а якщо кожна свиня їй у ніс цигаркою тикатиме, то чи довго зіпсувати? Собака — створіння ніжне… А ти, бовдуре, опусти руку! Нічого своїм дурним пальцем тикати! Сам винен!..

— Он кухар генеральський іде, його спитаємо… Гей, Прохоре! Ану сюди, голубчику! Поглянь на собаку… Ваша?

— Та що ви вигадали! Таких у нас зроду не було!

— Тут і питати довго нічого, — каже Очумєлов. — Бродяча — значить бродяча! Нема чого довго балакати… Якщо сказано, що бродяча, то так і є… Знищити — і край.

— Це не наша, — продовжує Прохор. — Це собака генеральського брата, що днями приїхав. Наш пан хортів не любить. А брат його — мисливець…

— Та невже брат їхній приїхали? Володимир Іванович? — питає Очумєлов, і все його обличчя розпливається в розчуленій усмішці. — Оце так, Господи! А я й не знав! У гості приїхали?

— У гості…

— Оце так… Скучили за братом, виходить… А я ж і не знав! То це їхній песик? Дуже радий… Візьми його… Песик нічого собі… Жвавий такий… Цап цього за палець! Ха-ха-ха… Ну чого тремтиш? Р-р-р… Р-р… Сердиться, шельма, цуцик такий…

Прохор кличе собаку й іде з нею від дров’яного складу… Натовп регоче з Хрюкіна.

— Я ще до тебе доберуся! — погрожує йому Очумєлов і, запахуючись у шинель, продовжує свій шлях базарною площею.

1884

© Автор перекладу – Юлія Гнатюк

«Хамелеон» Чехов скачати текст

«Хамелеон» скачать fb2, pdf, epub. Оповідання «Хамелеон» Чехова завантажуйте повністю і безкоштовно (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):

*розшифрування, щоб зрозуміти який формат Вам підходить:

FB2 – легка структурована книга, ідеально для читання з мобільного;

EPUB – підходить для більшості рідерів, структурована книга;

PDF – відкривається будь-де, зручно для друку.

Аналіз оповідання «Хамелеон» допоможе у підготовці до уроку.

Антон Чехов «Хамелеон» аудіокнига (скорочено)