“Таємниця козацького скарбу” головні герої (їх характеристика)

Андрій Кокотюха “Таємниця козацького скарбу” головні герої твору та їх характеристика допоможе розкрити образи та риси характеру.

Головні герої “Таємниця козацького скарбу”

• Данило (Данько) Лановий — розумний, начитаний хлопець, який любить книги, добре вчиться, але не дуже сильний фізично. Він кмітливий і допомагає друзям розгадувати загадки.
• Богдан (Бодя) Майстренко — друг Данила. Сильний, сміливий і спритний хлопець, який добре займається спортом і завжди готовий допомогти.
• Галка  — добра й смілива дівчинка, донька бібліотекарки. Вона допомагає хлопцям у пошуках скарбу і єдина, хто може керувати страусом.
• Льонька Гайдамака — ватажок місцевих хлопців. Спочатку конфліктує з Данилом і Богданом, але пізніше стає їхнім другом.
• Страус Футбол — незвичайний страус, який живе у Галки. Він захищає її і часто потрапляє разом із дітьми в різні пригоди.
• Сашко Немировський — місцевий антиквар, який шукає старовинний козацький скарб.
• Туман — підозрілий чоловік і злочинець, який хоче привласнити знайдений скарб.

“Таємниця козацького скарбу” характеристика героїв

Головним героєм твору А. Кокотюхи “Таємниця козацького скарбу” Данило Лановий. Він розумний, начитаний, розсудливий, але фізично слабкий. Він навчається у спецшколі, багато читає, знає англійську мову та захоплюється історією. Данило — це «мозок» команди. Саме завдяки його логіці, знанню шахів та вмінню розгадувати ребуси друзі змогли розшифрувати вірш полковника Лиховія і знайти місце скарбу. Протягом твору Данило стає сміливішим. Попри страх, він іде вночі до маєтку, щоб підтримати друга, і виявляє неабияку винахідливість у критичних ситуаціях.

Богдан Майстренко – сильний, спортивний і відважний хлопець. Він приїздить на канікули до бабуся Данила на Полтавщину. Він сильний, спритний, рішучий, хоча має проблеми з навчанням. Раніше мав конфлікти з законом, але став на шлях виправлення завдяки дружбі з Данилом.  Він не боїться фізичних протистоянь (як у випадку з бандою Льоньки) і готовий до ризику.

Галка – добра, смілива та кмітлива дівчинка, донька бібліотекарки. Вона добре знає місцевість і допомагає друзям у пошуках скарбу. Галка турботлива та чесна, а ще вона єдина, хто може керувати своїм страусом Футболом.

Льонька Гайдамака – ватажок місцевої компанії хлопців. Спочатку зображений як самовпевнений лідер «банди», але виявляється звичайним хлопцем, якому просто нудно в провінції. Він чесний (визнає поразку в парі) і поважає силу та розум.  З ворога стає надійним союзником. Саме його знання родоводу (дід — історик) та допомога його ватаги рятують героїв із пастки в підвалі. Льонька сміливий, рішучий і справедливий, а наприкінці історії проявляє благородство, запропонувавши використати гроші на відновлення старого маєтку Лиховія.

Футбол – незвичайний і кумедний страус, який живе у Галки. Він відданий своїй господині та охороняє її. Футбол часто створює кумедні ситуації, але іноді навіть допомагає героям у пригодах.

“Таємниця козацького скарбу” цитатна характеристика героїв

Галка: “Зросту невеликого, худенька, волосся у дві смішні кіски заплетене. Маєчка простенька, зелені шортики, гумові капці на босу ногу. В руках дівчинка тримала звичайний футбольний м’яч.”

“Були вони однолітки, жили в одному будинку і навіть у сусідніх під’їздах. Просто інтереси їхні були зовсім різні.” (про Данила та Богдана)

“Данько Лановий з дитинства любив книжки, і вже давно «проковтнув» книжки і про Тома Сойєра з Геком Фінном, і про Холмса з Вотсоном, і про острів скарбів, і про вершника без голови. Словом, не було книжки про пригоди, якої б він не прочитав — включно з казковими пригодами Пітера Пена та Гаррі Поттера.
Вчився Данько у спеціалізованій школі, старанно зубрив англійську мову і на день народження отримав від батьків свій перший персональний комп’ютер, на якому не грався в комп’ютерні іграшки, бо не любив їх і вважав марнуванням часу. Тобто Данило Лановий був типовий «книжковий» хлопчик.
Йому не вистачало тільки окулярів, хоча в школі його і без окулярів все одно називали Знайком. Не дражнили, навпаки — поважали і часто просили щось списати. Данько охоче давав. Однак не дуже добре давалася йому фізкультура. А це такий предмет, що не спишеш… І за тебе його, як задачку з математики, ніхто не зробить.
Кілька разів намагався пограти з хлопцями в футбол на шкільному подвір’ї, проте все закінчилося розквашеним носом, розбитим коліном, розідраною сорочкою і загальним сміхом. Навіть дівчатка реготали, хоча й дружно обтрусили запорошений одяг. Тож після такої ганьби Данько до футболістів і близько не підходив.”

“Бодя Майстренко. Вчився він у найзвичайнішій школі — не в тій, яка спеціалізована, а в тій, котра ближче до дому. До того ж учився дуже погано, і рятував його лише учитель фізкультури. Майстренко виявився на диво спортивним хлопцем. Якось само собою повелося: коли грають у школі чи десь на стадіоні в футбол, баскетбол або волейбол, Бодя завжди стає капітаном команди. На решту наук спортсмен чхати хотів. Учителі з часом змирилися з цим і нічого від Богдана вже не вимагали.”

“…міліціонер Бодю Майстренка просто з уроку фізкультури забрав, коли той у спортивних трусах по канату під стелю дерся. Учитель фізкультури до директора школи бігав, просив, переконував, тоді в міліцію ходив — словом, відпустили хлопця. Але попередили — перший і останній раз.

Богдан сам тоді перелякався і вирішив більше з цією компанією не ходити. Годі вже з нього, догрався. Дуже добре мамині сльози пам’ятав, та й розмова з батьком у пісок не пішла.”

“А вони просто подружилися і нерозлучними стали. Тому не дивно, що тепер без Боді Данькові до бабусі на Полтавщину нудно було їхати; Поїхали вдвох. І першого ж дня — стільки пригод,”