“Таємниця козацької шаблі” переказ

“Таємниця козацької шаблі” переказ повісті Зірка Мензатюк не донесе всіх подій твору, тому краще читати детальний переказ “Таємниця козацької шаблі”.

“Таємниця козацької шаблі” переказ (аудіокнига)

“Таємниця козацької шаблі” стилий переказ

Жила собі на світі звичайна, трохи вже підстаркувата легкова машина на ім’я Машка. І були в неї хазяїн, хазяйка та ще й хазяйська дочка Наталочка. Настало літо, й вирішили вони всі поїхати на море, бо ж канікули, відпустка та ще й погода пречудова. Аж раптом.. У пана Богдана – друга Руснаків, відомого історика, уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично настроєний. От з нього все і почалося. Бо саме він попередив про те, що має статися злочин: коштовну українську реліквію, старовинну козацьку шаблю мають за великі гроші продати за кордон. Але, як відомо, привиди не розмовляють. Тому пояснити, де шукати реліквію, привид міг лише жестами, часом загальнозрозумілими. А коли хвилювався, то бувало що і непристойними. І сім’я Руснаків (тато, мама та дівчинка Наталка) на машині Машці вирушають на пошуки реліквії.

Нелегко було маленькій і довірливій героїні повісті – Наталочці у пошуках шаблі. Чого лишень їй довелось пережити: головою шубовснути у брудну воду, у Тараканівському форті, де багато усіляких пасток для ворогів, гепнутись у глибокий кам’яний колодязь. Ні крик, ні плач не допомагали їй вибратись нагору. Бідна дівчинка вже й уявила, що коли її знайдуть, то буде запізно.

«У газетах напишуть про мужню дівчинку, яка, рятуючи національну реліквію, пожертвувала власним життям. Так і напишуть: «віддала своє молоде життя», то буде гарно і зворушливо…». Але Наталочку врятували… до наступної пригоди. Цього разу їй довелося краплею власної крові скріпити невигідну угоду з юним чортиком Антипом, згодом ще й побувати на відьомсько-чортівському бенкеті у Підгорецькому замку. Як же вона, звичайна дівчинка, ніяк не відьма, туди потрапила? Бо була дуже допитливою. Пішла туди, куди її ніхто не кликав. За позолоченою каретою по двору зайшла Наталочка до розкішної зали замку. І кого вона там побачила?

«Добірне товариство» з гарно вбраних панів та панянок. Але з якимись дивними прикрасами. У тієї пані в якості прикраси сиділа жива жаба на шлейфі. «В тої на шиї теліпався золотий скелетик, в іншої голову обвивав вуж, в того на зап’ясті зблискував череп, а замість ґудзиків біліли кістки». Затесався серед них і один козакощур.

Усе це товариство виявилось несправжнім і складалось із чортів, відьом та відьмаків. А пан Щуровський (нині щур) колись був козаком, який зрадив своїх у бою під Берестечком. Тепер живе по свинарниках, харчується покидьками. Адже зрадників не приймає земля. І навіть полунично-вершковий торт, яким пригостили Наталочку, теж виявився всього-на-всього «шматком свіжого коров’ячого гнояка, загорнутого у лопух». Але задушити і розтерзати дівчинку, так би мовити, «герої» повісті хотіли по-справжньому. Врятувала її машина Машка.

А потім була гонитва на дорозі, як у детективному кіно. То чортик Антип найняв мордоворотів у чорних масках, щоб вони зупинили машину Руснаків. Ті поклали впоперек дороги чималу колоду. Здавалось, що зіткнення неминуче. І раптом позаду засигналила вантажівка. То знайомий Руснакам водій показував татові, щоб уступив дорогу. Тато збочив і вантажівка пронеслась уперед. «Це справді було кіно! Вона пішла зустрічною смугою… де попри колоду лишилося трішечки не перегородженого асфальту, проте не вписалася, могутні колеса зачепили колоду, і тоді… щось торохнуло, щось сяйнуло, мов сліпучий фонтан. Та колода, описавши півколо, другим кінцем вгатила автомобіль мордоворотів простісінько у лобове скло, сипнувши осколками!». Дорога лежала вільна. Та, як виявилося, ненадовго. «Бо позаду випурхнув знайомий чорний джип.

Що то була за погоня! Машина мчала, аж захлинався мотор… просто летіла над мокрою дорогою, блискучою від недавнього дощу… Поворот, ще поворот — Машка ледве вписалася, залетівши далеко на зустрічну смугу — і знов поворот — лет, зблиск, тріск… Наталочка обережно розплющила очі. Перед ними цвіла веселка. Всі були цілі. Тато, мама і, здається, Машка теж. Вона ніжно похитувалася: хить-хить. Мов кошеня. Лишенько — Руснаки сиділи… в кроні розлогого дерева» — старої верби.

Разом зі своїми друзями — пластунами зі Львова Северином та Василем Наталці таки вдається розгадати таємницю козацької шаблі. Всі герої зустрічаються у Хотинській фортеці. Миршавому не вдалося продати шаблю дебелому. Зашкодив наступ привидів, миршавий віддає шаблю Наталчиній матері. Наталочці надали відзнаку пластунських вмілостей – Северин приколов на рукав пластунську нашивку.

В епілозі – зустрічаємо шаблю в руках актора козака Андрія під час виконання вистави «Запорожець за Дунаєм»

У повісті розповідається чимало цікавого про козацькі часи в Україні, про фортеці, замки, історичні заповідники. Серед них: Берестечко, де 1651 року під проводом Богдана Хмельницького відбулась одна із найтрагічніших в нашій історії битв — битва козаків з поляками, Дубно, Тараканівський форт, Олеський замок — резиденція колишніх польських королів, Кам’янець-Подільська та Хотинська фортеці, Козацькі могили неподалік Берестечка.

“Таємниця козацької шаблі” детальний переказ

Розділ 1, у якому з’являється Машка

Розділ 3, у якому з’являється елегантний незнайомець

Руснаки вирушили в подорож. Тато взяв у пана Богдана намет та карту автошляхів України, мама приготувала їжу, і вони вирушили в дорогу. Тато кермував, Наталочка на задньому сидінні виглядала як королівна. Машка швидко рулила по трасі, іноді обганяючи вантажівки та трактори. Тато пишався Машкою. Наталка вважала, що подорож машиною найкраща, бо можна зупинитися і нарвати квітів. Коли вони зупинилися Наталочка пішла рвати квіти і … впала у воду річки Ірпінь. Мокрий одяг розстелили під заднім склом, і рушили далі.

Потім вони продовжили подорож. По дорозі вони купили черешні, і тепер Наталочка сиділа на черешневих кісточках, немов принцеса на горошині. Тато почав пояснювати дорожні знаки дочці. Потім вони заїхали на заправку, і Наталка вийшла, щоб розім’ятися. За ними зупинився чорний джип, з якого вийшов хлопець, який знав, куди вони їдуть. Це був Антипко. Наталочку це здивувало, а Антипко сказав, що їх також відвідав привид. Наталка подумала, що мабуть привид не повірив у їх можливості  і вирішив доручити це завдання ще комусь.

Антипко розповів їм про замки і запропонував розділити маршрут. Наталка погодилась. Вони домовились, що Наталка з батьками повернуть в Дубно, а Антип до Кам’янця-Подільського.

Розділ 4, у якому плани несподівано міняються

Дубно виявилося чистим затишним містечком, замок, туристи, але про скарби чи шаблю ніхто не чув.

Руснаки заселилися в готель, де згодом Наталка зустріла Антипа. Той розповів, що вони знають від привида, що власник шаблі з Дубна, а купити її має чоловік з Камянця-Подільського. Але Антип не знав, де буде зустріч чи то в Кам’янці на Турецькому мості, чи під Дубном у Тараканівському форті. Тому Наталка мала чекати на зустріч в Дубні (без батьків, щоб не привернути увагу зловмисників), а Антип в Камянці.

Наталка незважаючи на небезпеку не злякалася, але як відпроситися в батьків не знала. Тоді Антип запропонував їй збрехати їм.

Антип розповідав про бої під Берестечком, про оборону під Плоскою (коли 600 козаків оточили себе возами, скували їх залізними ланцюгами, обсипали земляним валом і билися, як чорти). Наталка заворожено слухала і уявляла все це.

Згодом вони ще раз узгодили план дій і попрощалися.  Увечері Наталка не могла заснути, думала про шаблю і Антипка, який їй не подобався. Вона думала про Тараканівський форт, і її проймало передчуття біди. Їй наснився зажурений козак, що дорікав її в тому, що вона не вберегла шаблю…

Розділ 5, у якому ніхто не з’являється, натомість Наталка пропадає

Умовити батьків, повернути до Тараканівського форту, було складно. Тато зателефонував до пана Богдана, і той повідомив, що привид буквально шаленів, хапався за голову й крутив пальцем біля виска. Пан Богдан побоювався, що Руснаки втраплять в халепу. Тому тато був насторожений, а мама квапилася в Берестечко.

Наталка мало не плакала, вмовляла батьків як могла, і тато все ж погодився ненадовго заїхати в форт. Наталка показувала дорогу, про яку їй розповів Антип. Вони приїхали до кручі, за якою мав бути форт. Тато сумнівався, що за кручею щось є, і Наталка сказала батькам, що піде подивиться, що за кручею.

Наталочка розгублено ступила стежкою, минула пагорб і… не повірила власним очам: по той бік у пагорб були вмуровані двоповерхові каземати! Форт Тараканівський був вритий у землю, мов кротяча нора, замаскований.

Наталка роздивлялася руїни, підземні ходи. Щоб пройти до форту, потрібно було зайти в темний тунель, що мав вивести до внутрішнього двору. Зібравши всю свою рішучість, Наталочка пішла в темноту, а коли поруч щось зашуміло, вона рвонула вперед, до світла. Вискочила з тунелю й опинилася серед напівзруйнованих казематів, кропиви й тиші. І як тепер вернутися до батьків вона не знала, бо йти назад тим же шляхом боялася. Вона знайшла два вузькі входи в стіні, про які їй казав Антип, в одному з них вона мала сховатися.

Але раптом вона почула голоси чоловіків і кинулася бо найближчого входу … і кудись провалилася… Нога боліла, коліна пекли, вона збагнула, що впала в кам’яний колодязь. І все через те, ще вибрала не той хід. Навіть в такій ситуації вона думала лише про шаблю, і сподівалась, що Антип щось придумає.

Але раптом вона почула голоси чоловіків і кинулася бо найближчого входу … і кудись провалилася… Нога боліла, коліна пекли, вона збагнула, що впала в кам’яний колодязь. І все через те, ще вибрала не той хід. Навіть в такій ситуації вона думала лише про шаблю.

Надворі під горою на неї чекали батьки. Але коли вони почнуть її шукати? І як потраплять у замаскований форт?

Тоді вона подумала, що нагорі є власник і покупець шаблі, Наталка сподівалась, що вони не такі жорстокі, що зможуть дати їй тут загинути. Але на її крики про допомогу ніхто не відізвався.

Вона обмацувала стіни, і зрозуміла, що самотужки вона не вибереться.   Її брав відчай, вона згадувала скільки людина може прожити без їжі і води. А зранку вона ще й сніданок пропустила, бо поспішала до форту, і тепер її мучив страшний голод.

Їй здавалось, що пройшло вже багато часу, уявляла, що її знайдуть запізно, як буде плакати мама… Наталоччине серце стиснув жаль, і дівчинка зайшлася гірким плачем.

Тим часом мама з татом чекали Наталку, коли з’явився чепурний хлопчина з прилизаним чубом, що трохи кульгав. Він сказав, що Наталка пішла на екскурсію, а їх просила зачекати. Мама згадала, що це той хлопець, з яким Наталка познайомилась на заправці.

Раптом Машка  загуділа на всю долину. Тато спробував її вимкнути, але Машка не вимикалася. Тато здогадався, що машина хотіла подати якийсь знак і батьки подерлися на кручу.

Але не знайшли там ні форту, ні туристів, ні Наталки. Коли з лісу вискочив сільський парубок на старому мотоциклі й загальмував коло них. Він подумав, що вони сигналізували, бо хтось загубився у форті.

Він допоміг їм знайти Наталочку, плач якої лунав з колодязя, і її дістали живу і майже неушкоджену, якщо не брати до уваги обдертих колін.

Наталка кинулася до матері, а ту здивували доччині повні кишені каміння, які Наталка тут же викинула.

Сільський хлопчина розповів, що Наталці пощаститило, бо якби вона пішла до сусіднього проходу, то впала би в колодязь з водою… Спочатку Наталка, подумала, що мабуть Антип не підозрював, які небезпечні ті ходи. Але коли мама розповіла, що Антип їх обманув, Наталка розгубилася і мусила розповісти батькам всю правду: що Антип зі своїми батьками теж шукає шаблю, що це він послав її форт… Батьки були вражені, ошелешені й сердиті. Антипові вчинки видавалися їм незбагненними. Батьки подумали, що Антип просто хотів перший знайти шаблю, тому вирішив таким чином їх затримати, а Наталочці прочитали лекцію на тему, як належить поводитись чемним дівчатам.

Руснаки нарешті рушили в Берестечко.

Розділ 6, у якому Наталочка бачить тривожні видіння на полі Берестецької битви

У Берестечку було багато людей в вишиванках, скрізь продавали сувеніри та їжу. Батьки Наталки пішли на богослужіння під відкритим небом. Наталка прогулювалася навколо майдану і раптом побачила туман і козацьке військо трагічного дня 30 червня 1651 року. Вона побачила Берестецьку битву, де козаки програли через зраду татар. Богдан Хмельницький — помчав навперейми, але марно… Це видіння минуло…

Розділ 7, у якому з Антипом стається дивовижне перетворення

Якби Наталка не відгадала її і не врятувала шаблю, то мусила би брехати довіку.

Северин і Наталка почали думати над розгадкою, і вирішили, що то Олеський замок. Наталка пішла шукати батьків, щоб відправитися в дорогу.

Розділ 8, у якому відбувається шалена гонитва і ще шаленіший бенкет

Наталка з батьками поспішали до Олеського замку, проте їх переслідував чорний джип Антипка. Машка показала неймовірні навички, вона мчала як стріла. Джип намагався витіснити їх з дороги, а потім Антипка змінив вказівники, відправляючи їх не туди. Прибувши до замку в Підгірцях замість Олеського, їм довелося ночувати у наметі через прокол шини.

Пізно вночі Наталка почула музику і виявила, що в замку відбувається бал з дивними гостями – відьмами й чортами. Коли відьми та чорти її помітили, через Антипка, то погналися за нею.

Раптом сталося щось дивне. Усіх відьом та чортів розігнала Машка, пронизуючи темряву світлом фар. А за кермом нікого не було. Машка їхала сама собою!  З намету вилізли сонні мама й тато, вони не могли зрозуміти як Машка могла сама поїхати?

Наталка подякувала Машці та пішла спати…

Розділ 9, у якому Олеський замок перетворюється на пасту

Зранку Наталці було погано, але вона хотіла віддячити Машці, тому витерла пилюку з приладної дошки, витрусила килимки з-під ніг, до блиску начистила лобове скло. Тато знайшов шиномонтаж, вони замінили пробиті шини і рушили в Олеський замок.

Тато подзвонив до пана Євгена, і той розповів, що привид більше не шаленів, але був засмучений і дуже наполегливо малював у повітрі щось схоже на косий язичницький хрест.

Руснаки увійшли до замку, але ніхто з музейних працівників не знав про шаблю. Вони зрозуміли, що загадка Антипка не про Олесько.   Батьки захоплювалися красою замку, експозицій, але вийти з нього не змогли. Їх затримали за підозрою у викраденні картини.

Поки батьки намагалися пояснити, що це непорозуміння, але їх вирішили затримати. Наталка, щоб не гаяти часу вирішила втекти, і змішалася з групою туристів. Її знайшов директор музею у себе в кабінеті. Він сповістив, що сталося непорозуміння, картина на місці, а батьків її відпустили.

Перед Руснаками вибачилися співробітники музею. Наталка дізналася, що то Антипко наслав гіпноз на музейну бабульку, яка і зчинила галас.

Руснаки вирішили їхати в Кам’янець!

Розділ 10, у якому з Машкою стаються небезпечні дорожньо-транспортні пригоди

Машка летіла щодуху. Наталка сподівалася, що вони встигнуть. За Тернополем був дощ і веселка. Вони вирішили проїхати під веселкою, на удачу. Машка обігнали вантажівку, яку вони зустрічали ще дорогою з Києва. Вантажівка везла чорно-рябого бугая!

Вони їхали перелічуючи річки, села, Наталка сміялася з кумедних назв. Але згадавши, скільки козаків тут полягло, вона  відчула легкий щем. Наталка знала, що їй потрібно врятувати шаблю.

Але на узбіччі стояли два авта, біля них були мордовороти в чорних масках і… Антипко. Впоперек дороги лежала чимала колода. Розвертатися було пізно, і хто зна, чим би все закінчилося, якби не водій знайомої вантажівки. Він обігнав Машку і зачепив колесами  колоду, яка вгатила автомобіль мордоворотів простісінько в лобове скло, сипнувши осколками!

Вантажівка стрімко віддалялася.  Тато щосили натис на газ. З другого авта вискочили чоловік у чорному костюмі й екстравагантна дама з пекельно-червоним волоссям — то були старий чорт і чортова, себто Антипкова, мати. Обоє були злі та лементували.

Раптом вони побачили погоню… за ними мчав чорний джип. Машка мчала, але чорний джип наближався… На одному з поворотів Машка злетіла з дороги і Руснаки опинились … в кроні розлогої верби. Але злізти вони не могли, намагались навіть не рухатися… Зверху з дороги над ними сміялися Антипко з батьками.

Руснаки чекали, поки прибудуть рятувальники. Але з дороги їх машину було не видно, ніхто б не виликав допомогу.

Мама співала і пісня розганяла тривогу. Наталочка знала, що якби тут був Сереврин, то він би знайшов вихід.  Раптом її осяяло, вона взяла мамине дзеркальце… і почала пускати сонячних зайчиків. Уже увечері приїхали рятувальники і зняли спочатку Руснаків з верби. Виявляється їх врятувала винахідливість Наталки, пастухи помітили її сигнали.

Наталка сподівалася, що вони ще встигнуть врятувати шаблю.

Северин запропонував повернути шаблю, і тоді його друзі розмістять в газетах статтю про героя, який повернув шаблю, і звісно винагороду від держави він отримує. А якщо він відмовиться, то в газетах буде стаття про його аморальний вчинок, який призвів до знищення славетної козацької реліквії задля власної вигоди. А до справи підключаться правоохоронні органи.

Поки дебелий і миршавий думали як бути сталося щось цілком неймовірне. Над фортецею зявилися привиди. Попереду виступав знайомий Наталоччин привид, за ним пливли мужні, хоча й напівпрозорі козаки, полеглі в Хотинській битві, і бронзовий гетьман на горі радо вітав своє славне товариство. Далі ступали хотинські повстанці, розстріляні в фортеці, жінки й чоловіки, незліченні страдники і борці за волю. Вони насувалися, суворі й невблаганні, облягаючи гору. Не тямлячись від переляку, дебелий покупець тікав.