«Це Ти створив мене таким» аналіз вірша – тема, ідея, художні засоби, жанр
Аналіз поезії «Це Ти створив мене таким» Дмитра Павличка
«Покаянні псалми» – збірка, що складається з чотирьох тематично різних розділів. Проте кожна поезія є неповторною, та мудрою. Чи не в кожному монолозі автор кається вустами ліричного героя за себе, за народ. Це сповідь перед Всевишнім.
У такій монологічній формі написана поезія Павличка «Це Ти створив мене таким».
Рік написання: 1994
Жанр: ліричний вірш у формі сповіді.
Мотив: каяття.
Тема – філософська розмова з Богом. Ліричний герой хоче розібратися в самому собі і в людському бутті:
Скажи, навіщо був цей твір,
Що напівянгол, напівзвір?
Де ж у моїм єстві моє,
Що само з себе постає…
Він страждає, перетворюється то в напівянгола, то в напівзвіра. Довго шукає відповідей. І нарешті знаходить. Виявляється, у його бідах винен не Господь, а він сам. Тому герой звертається наступними словами до Бога:
О, Боже, розлучи земнее
З небесним — і врятуй мене!
Ідея ж прихована дещо глибше. Автор намагається пояснити кожному читачу, що не потрібно шукати винних, варто почати з себе, адже відповідати за свої вчинки все одно доведеться.
Головну думку поезії Д. Павличко підсилює такими рядками:
До тих непроясненних сфер,
Де паном ходить Люцифер.
Відомо, що Люцифер – це образ диявола. Тому, щоб не потрапити в його володіння, нам потрібно вчасно визнати гріхи і покаятись.
Художні засоби «Це Ти створив мене таким»
Твір насичений різноманітними тропами і фігурами. Майже вся поезія побудована на художньому прийомі – антитезі ( невільником, хоч без ярма, немудрим з ясністю ума).
- Епітети – жагучим зором пізнання; непроясненних сфер.
- Метафори – що тяжко падаю в журбі; і рветься плоть, як барахло.
- Порівняння – що дух мій ламлеться, як скло.
- Звертання – о, Боже, розлучи земнее.
- Риторичний оклик – сліпцем, що ходить навмання, з жагучим зором пізнання!
- Риторичне питання – що незалежне від Твоїх, жадань — невже це тільки гріх?
- Анафора – що само з себе постає, що незалежне від Твоїх.
