“Циганське романсеро” аналіз збірки Лорки допоможе зрозуміти про що хотів сказати автор у цій збірці.
“Циганське романсеро” аналіз збірки
Рік видання – 1928
Над творами, які ввійшли у цю збірку, Ф. Гарсіа Лорка працював протягом 1923—1926 рр.
У книзі 18 романсів, у яких поет створив власний міф про Андалусію.
У збірці поет знову звертається до народної творчості, зокрема до улюбленого жанру — романсу. Він задумав поєднати епічність з ліричною стихією, а циганську міфологію з повсякденністю.
В “Циганському романсеро” цигани не просто співаки, а носії духу пісні, уособлення народних музичних основ. Автор заперечував тим, хто називав книгу “романсеро про циган”. Він говорив: “Це — поема про Андалусію, а циганською я називаю її тому, що “циганське” — значить найблагородніше і найбільш показне в Андалусії”.
Головна героїня збірки, за словами поета, — Скорбота. У цьому світі проливається кров, вирують пристрасті, скніють і гинуть люди. Своєрідну гармонію циганського світу порушує не смерть, а жандармерія, яка протистоїть природному, людському, музичному началу (“Балада про іспанську жандармерію”). Цигани, сміливі й мужні люди, ні перед ким і ні перед чим не схилялися, і тільки жандармам не чинили опору.
Крім головного тематичного мотиву “цигани і жандарми” є ще один, не менш важливий, — “циганські святі”. У ньому переплітаються характерні для народної міфології християнські і язичницькі елементи.
Збірка “Циганське романсеро” створює прекрасний і трагічний світ, в якому все поряд — життя і смерть, надія і туга, казка і реальність.
Майже у всіх віршах «Циганського романсеро» події відбуваються у пітьмі, коли «темна ніч упала». Вночі приходить у кузню «Місяцівна в серпанковім покривалі» й забирає із собою хлоп’ятко, за яким «плачуть, голосять цигани» («Про царівну Місяцівну»); чорні янголи смерті літають «при заході над землею», коли в роковому двобої стикаються два супротивники («Бійка»); вночі жандарми їдуть на чорних конях («Балада про іспанську жандармерію»). Ніч, чорний колір, смерть стають майже синонімами.
Вірш «Балада про Чорну тугу» входить до збірки «Циганське романсеро», у якій Лорка намагався відтворити циганську міфологію, поєднавши її із буденністю. Здатність циган безоглядно віддаватися пристрастям, їхня спорідненість зі стихіями природи, прагнення волі завжди вабили поета. Проте у своїй творчості Лорка ніколи не дублював циганський фольклор. Митець вважав, що поет «повинен писати натяками, повертаючи міфи профілем, а то й виділяючи лише одну їхню рису».
