Характеристика Снапа з твору Сетона-Томпсона
Снап – головний герой оповідання Ернеста Сетона-Томпсона. Це маленький білий бультер’єр. Він дуже сміливий і відданий своєму господарю. Навіть коли був поранений, він не захотів залишитися вдома, а вибіг назустріч мисливцям і приєднався до полювання.
Снап зовсім не боявся вовків. Коли всі великі собаки лише гавкали і кружляли навколо вовка, Снап рішуче кинувся йому прямо до горла. Він показав усім, що справжня хоробрість не залежить від розміру.
На жаль, під час бою з вовком Снап загинув. Я вважаю Снапа справжнім героєм, бо він був вірним, сміливим і готовим віддати життя за інших.
Цитатна характеристика Снапа
Зовнішній вигляд Снапа: «…я побачив, що там було не тигреня, а лише маленький білий бультер’єр. Він кусав мене, усіх і все, якщо йому здавалося, що щось наближалося до нього надто швидко або надто близько…»
«Він був маленьким, лютим і грізно гарчав..»
Риси характеру Снапа: «Здавалося, йому незнайоме почуття страху.»
«Через три місяці ми були нерозлучними друзями й виявилося, що в телеграмі він цілком виправдано був названий чудовим цуценям.»
«Я деякий час показував йому ціль, допоки він не побачив її й вирушив за хортами з надзвичайною енергією, що було вже багато-обіцяюче.»
«Він не витрачав часу на гавкіт, а рвонувся просто до горла вовка, але промахнувся й учепився йому в ніс.»
«Він показав цим скотарям, кого саме не вистачало в їхній зграї; може, гончаки й мають добрий нюх, хорти — швидкі, а вовкодави й доги вміють боротися, але від усіх них немає жодної користі без переможної сили духу, яка є тільки в бультер’єрів.»
«Він, як завжди, спав у мене в ногах, і на простирадлі залишилися сліди крові. Він не міг боротися, але ми просто зобов’язані були вирушити на полювання, тому його заманили в комору й зачинили там.»
«Я не міг відправити його назад; він не виконував таких наказів, навіть якщо віддавав їх я.»
«Чи вагався він? Ані миті; крізь зграю гавкаючих собак він кинувся прямо до горла старого деспота.»
«І вовк ударив його своїми двадцятьма шаблями. Але малий знову стрибнув на нього, і потім було вже важко пояснити, що саме сталося.»
«— Снапе, Снапе, усе закінчилося, ти убив його. … Він тихо загарчав і відпустив вовка. … Він трохи погарчав, ніби на прощання, лизнув мою руку й замовк навіки…»
«— Ось це була сміливість — справжня сміливість! Без сміливості в нашій справі багато не досягнеш.»
