В. Голобородько «З дитинства: Дощ» аналіз

Аналіз вірша В. Голобородька «З дитинства: Дощ» допоможе зрозуміти захоплення автором красою природного явища. Літературний паспорт твору допоможе визначити жанр, тему, ідею, провідний мотив, художні засоби.

«З дитинства: Дощ» аналіз (паспорт)

Автор – Василь Голобородько

Рік написання – 1963 (тоді поету було лише 18 років)

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — пейзажна.

Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив.

Ідея: возвеличення прагнення хлопчика порозумітися з дощиком.

Основна думка: з раннього дитинства кожна людина повинна осмислено сприймати будь-яке явище природи.

Провідний мотив: відтворення радісного настрою ліричного героя, який разом із навколишнім світом отримує насолоду від теплого дощу.

Ліричний герой живе в гармонії з природою, бо є її частиною.

Художні засоби В. Голобородька «З дитинства: Дощ»

• епітети – «зелене волосся дощу», зелений птах», «блакитна стрічка», «холодне волосся»,
• персоніфікація – «хмара плете і плете»,
• повтор – «волосся»,
• метафори – «я вплетений», «вплетена дорога… хата… прямокутники дерев… річка… стадо корів… небо»,
• порівняння – «хата, як зелений птах», «річка, наче блакитна стрічка», «хата, як гніздо»,
• анафори – «хто», «уплетена», «уплетене».

Віршовий розмір: верлібр (вільний вірш)

Вільний вірш – це поезія з неримованими рядками.

В. Голобородько «З дитинства: Дощ»

Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
вплетена дорога до батькiвськоï хати,
вплетена хата на горi, як зелений птах,
уплетене дерево, що притихле стоïть над дорогою,
уплетена рiчка, наче блакитна стрiчка в
дiвочу косу,
уплетена череда корiв, що спочивають на
тирлi.
А хмара все плете зелене i холодне волосся дощу.
Але усiм тепло,
усi знають: дощ перестане,
i хто напасеться, хто набiгається,
хто нахитається,
хто насидиться на горi,
хто належиться,
а хто прийде додому
у хату, наповнену теплом, як гнiздо.

Автор створив своєрiдний неповторний образ дощу. Усi предмети та явища здаються вплетеними в пасма дощу, схожi на зелене волосся. У такий спосiб пiдкреслено специфiчне свiтобачення лiричного героя.

Про дощ писали багато й по-різному. У В. Голобородька дощ особливий — із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Ллється, як із відра. Але не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.

Комусь цей твір здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона несхожа, неповторна, дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.

Вірш «З дитинства: Дощ» слухати