Вірш В. Голобородька «Ми йдемо» написаний верлібром, але має чіткий внутрішній ритм, внутрішню наснагу. Ліричний герой поезії відчуває себе часточкою великого народу, який нарешті здобув волю і тепер гордо йде по світу, незважаючи на заздрість сусідів і злобу ворогів. «Ми» пройшли через утиски, заборони, кров і знущання, але зберегли свою мову, свої традиції, свою гідність та честь. Тому гордо йдемо вперед, до процвітання й добробуту, до миру й злагоди, і ніхто не зупинить нас.
В. Голобородько «Ми йдемо» аналіз вірша
Тема «Ми йдемо»: відтворення ходи українців шляхами країни з рушниками і гарним настроєм.
Ідея «Ми йдемо»: возвеличення волелюбності, цілеспрямованості, прагнення чинити волю предків; засудження тих, хто намагається зупинити рух українців.
Основна думка: сучасники повинні шанувати і поважати здобутки предків і продовжувати відстоювати, захищати право на вільний рух, а значить на щасливе життя.
Жанр «Ми йдемо»: громадянська поезія.
Проблематика вірша «Ми йдемо»
- · воля і ув’язнення;
- · радість і горе;
- · призначення людини на землі;
- · життєва мета та її досягнення;
- · здобуття предків, їх шанування і втілення у життя.
Композиція вірша «Ми йдемо»
Вірш складається з п’яти куплетів.
1 куплет — впевненість у рішенні українців вирушити у подорож по країні;
2 куплет — пояснення причини ходи — виконання волі предків;
3 куплет — вороже сприйняття окремими людьми суспільної ходи;
4 куплет — «Марна справа — виставляти проти… ходи контраргументи».
5 куплет — радість подорожуючих.
Художні засоби «Ми йдемо»
Повтори: «Ми йдемо по Україні», «із нашими…», «ви, які…», «не вимагайте…», «марна ваша справа».
Епітети: «прадавні шляхи», «віковічна земля», «тихомрійні села», «золотоверхі церкви», «мертві джерела».
Метафори: «предки послали у путь», «виставляти контраргументи», «радість сяє».
Порівняння: «виглядаєте у вікна, як сусіди», «визираєте з-за рогу, як вороги».
В. Голобородько «Ми йдемо»
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Ми чинимо волю наших прадідів,
це вони нас послали у путь,
щоб ми йшли нашою віковічною землею
,із нашими багатолюдними містами,
із нашими тихомрійними селами,
із нашими золотоверхими церквами.
Ми гордо йдемо шляхами України:
ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих,
ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих, —
ви всі бачите, як ми гордо
йдемо дорогами України.
Ми йдемо,
не вимагайте від нас доказів нашої прихильності
до руху,
не,вимагайте пояснень причин, що привели нас
у рух.
Марна ваша справа — виставляти проти нашої ходи
контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих
джерел,
намагаючись зупинити нашу ходу,
марна ваша справа — ми йдемо.
Ми йдемо по Україні,
пов’язані вишиваними дівочими руками
рушниками,
і радість сяє в наших очах.
Аналіз, на превеликий жаль, просто жахливий