Василь Жуковський цікаві факти
Василь Андрійович Жуковський (29 січня (9 лютого) 1783 – 12 квітня (24 квітня) 1852 р.р.) – російський поет, перекладач, критик.
За походженням він був позашлюбним сином багатого поміщика Афанасія Буніна і полоненої туркені Сальхи. Він був згодом усиновлений своїм хрещеним батьком Андрієм Івановичем Жуковським і вихований як рідна дитина.
Хлопчик отримав блискучу освіту. Початкову освіту здобув удома. Потім вступив у Головне народне училище. Складно уявити, але звідси він був виключений за іронією долі “за нездатність до навчання”.
У чотирнадцять років Василь Андрійович вступає у Шляхетний пансіон при Московському університеті, де юнак з особливим завзяттям вивчає французьку та німецьку мови, словесність, історію. Вроджені здібності і працьовитість допомагають йому стати одним із кращих учнів.
У цей час він пробує писати. Його поезія наповнена смутком, сумом, млосними мареннями про нездійснені мрії.
3/4 його літературної праці становили переклади. Зовсім по особливому зазвучали твори англійських і німецьких поетів у перекладі Жуковського. Не дарма О.С.Пушкін вважав його одним зі своїх учителів і називав «годувальником російських поетів». У свою чергу, саме Жуковський назвав молодого поета «сонцем російської поезії». «Учневі переможцю від переможеного вчителя» – такий був напис на портреті, подарованому Жуковським Пушкіну після виходу в світ «Руслана і Людмили».
Користуючись своїм великим впливом при царському дворі він багаторазово намагався домогтися повернення із заслання зганьбленого Пушкіна, доклав чимало старань для викупу з принизливої кріпосної неволі Тараса Шевченка і пом’якшення нелегкої долі декабристів.
У 1817 році він був запрошений в палац як наставник і викладач російської мови для майбутнього імператора Олександра I.
Саме його перу належить вірш «Молитва російського народу», що стало згодом державним гімном «Боже, царя оберігай». Рядки його творів просто пішли в народ і, найчастіше ми навіть не підозрювали, що всім відомі вірші «Одного разу на водохресний вечір дівчата ворожили …» були написані цим найталановитішим поетом.
Сімейне щастя поет знайшов пізно, у віці 57 років, хоча його нареченій було всього 19. За станом здоров’я сім’ї довелося переїхати до Німеччини. У Європі він продовжує займатися перекладами східних епосів.
Останні 12 років життя провів у Німеччині, у колі своїх нових рідних – спочатку в Дюссельдорфі, пізніше у Франкфурті-на-Майні, ледве не щорічно збираючись побувати в Росії, але, по хворобливому стану своєї дружини, так і не встигнув здійснити цього бажання.
У 1845 Жуковський написав “Казку про Івана-царевича і Сірого Вовка”. Навіть втрачаючи зір, не маючи можливості тримати в руках перо, поет продовжував диктувати свої вірші. Перед смертю він посилено трудився над перекладом “Іліади” Гомера.
