Вавилов Микола Іванович внесок в науку ботаніка та генетика значний.
Микола Вавилов внесок в біологію
Микола Вавилов є автором такого ж фундаментального закону в біології, як і періодична система Дмитра Менделєєва в хімії.
У 1920 році Вавіловим був сформульований закон гомологічних рядів – спадкової мінливості у сімейств, близьких родів і видів. Даний закон показав одну з найважливіших закономірностей еволюції, суть якої полягала в тому, що близькі види і роди мають спадкові подібні зміни. Користування цим законом, дає можливість передбачити наявність відповідних форм, властивостей і ознак одного виду, роду у інших. Закон Вавилова полегшив селекціонерам завдання пошуку вихідних нових форм для відбору і схрещування.
Іншим найбільшим відкриттям Миколи Вавилова є теорія імунітету рослин. Без знань цієї теорії не обходиться сьогодні жоден в світі селекціонер. Варто відзначити, що вченого дуже турбувала проблема голоду в світі. Він вважав, що за допомогою генетики та селекції можна перемогти голод, виводячи нові сорти культурних рослин. З цією метою генетик Микола Вавилов об’їздив багато країн, шукаючи місця походжень культурних рослин. У підсумку він зібрав унікальну колекцію бульб і насіння. Якби сталося так, що в світі зникли б всі харчові рослини, то рослинництво можна було б з легкістю відновити за допомогою колекції Вавилова.
Також він дав нове визначення Ліннеївському виду в 1930 році. Генетик охарактеризував його як відокремлену складну рухливу морфо-фізіологічну систему, пов’язану з певним ареалом і середовищем в своєму генезі. Микола Вавилов обгрунтував принципи створення матеріалу для проведення селекції і обгрунтував географічні, екологічні принципи.
Завдяки Вавилову було створено багато Інститутів зернового господарства в різних частинах СРСР, а також Інститутів різних субтропічних культур і культур овочівництва, продовольства. Він створив свою школу генетиків рослинників і селекціонерів.
Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися, який внесок Вавилова в розвиток селекції.
