“Вершник без голови” скорочено

“Вершник без голови” скорочено читати українською варто, щоб згадати сюжет пригодницького твору, написаного в 1865 році.

Майн Рід “Вершник без голови” скорочено

Події роману відбувається в п’ятдесятих роках XIX століття в прикордонних районах штату Техас.

Вудлі Пойндекстер – плантатор, який розорився. Він зі своєю родиною (із сином Генрі, дочкою Луїзою та племінником Касієм Колхауном), переїжджає зі штату Луїзіана у свій новий будинок, гасієнду Каса-дель-Корво в Техас. Вони їхали у сопроводі 10 фургонів, навантажених харчами, розкішними меблями та чорношкірими рабами.

Заблукавши на випаленій рівнині, що опинилася на шляху до їх нової гасієнди, сім’я Пойндекстерів знайомиться з Морісом Джеральдом, мустангером, що живе недалеко від військового форту Індж, але є уродженцем північній Ірландії. Моріс, заробляв тим, що ловив диких коней, тому мав прізвисько Моріс-мустангер. Сильний і безстрашний Моріс відразу ж справив враження на всіх членів сім’ї, але на кожного — своє. Гордий Вудлі поставився до свого рятівника з повагою, його син Генрі майже відразу полюбив його братньою любов’ю, сестра молодого плантатора Луїза закохалася в мустангера, навіть незважаючи на його скромний соціальний статус.

Племінник старого Пойндекстера, відставний капітан Кассій Колхаун в ту ж мить зненавидів нового героя, через те, що хотів сам одружитися з Луїзою, а ще через своє боягузтво і зарозумілість.

Незабаром після того, як Пойндекстери влаштувалися в маєтку Каса-дель-Корво, плантатор влаштовує великий прийом, присвячений переїзду і більш близькому знайомству з елітою Техаса. На цьому прийомі присутній і Моріс Джеральд, який згодився доставити сім’ї плантатора два десятки диких коней. За ірландським звичаєм, він дарує рідкісну, плямисту лошицю, дочці плантатора, чим ще сильніше розпалює кохання в її серці і ненависть в душі її кузена. Тепер той вже твердо вирішує прибрати молодого мустангера зі свого шляху. Побачивши що Луїза ще більше закохалась в Моріса Джеральда, він вирішує піти напитись в барі селища.

В барі він зустрічає Моріса Мустангера (так місцеві називали Моріса Джеральда). Вирішивши не стримувати свої емоції він, п’яний, виголошує тост: «Хай живе Америка для американців, і хай згинуть усякі зайди, а надто ірландці!». Після виголошення тосту він нібито ненароком штовхає ірландця, той відповідає йому тим же. Ця  сварка швидко переросла в дуель. Колхаун явно недооцінив свого супротивника, за що і поплатився, залишившись живим лише завдяки великодушності Моріса. Таким чином, перемігши в цій сутичці, мустангер завоював повагу місцевих жителів і офіцерів форту, а також змусив відставного капітана панічно боятися його.

Колхаун не відступає від свого плану вбити Моріса, але вже не своїми руками, а доручивши цю справу іншому мустангеру, бандиту Мігелю Діасу. Діас, дізнавшись, що індіанці вийшли на стежку війни (це полегшувало йому роботу), з радістю погоджується на цю справу (звісно не безкоштовно, Колхаун обіцяє йому 1000 доларів).

В цей же час, після одужання Моріса (Моріс отримав серйозні поранення, і кілька тижнів пролежав у ліжку), вони з Луїзою почали таємно листуватися за допомогою «повітряної пошти» (листи вони прив’язували до стріл), а після, не витримавши довгої розлуки, зустрічатися в саду Каса-дель-Корво. Колхаун застає Моріса і Луїзу в саду і підмовляє брата Луїзи на те, щоб той убив мустангера.

Почасти завдяки заступництву Луїзи, почасти через розсудливість Генрі, Морісу вдається піти неушкодженим. Молодий Пойндекстер ж, вислухавши сестру, вирішує, що вчинив нерозумно і збирається наздогнати Джеральда і вибачитися перед ним. Вночі він виїжджає навздогін за мустангером. Слідом за Генрі виїжджає і його кузен Кассій, його почуття ревнощів до Луїзи переборює почуття страху до Моріса і він, знаючи, що Моріс завтра поїде в Ірландію, вирішує вбити його цієї ночі.

 Наступного дня стало відомо, що Генрі безвісти зник, а пізніше прискакав його кінь, забруднений кров’ю.
На пошуки юнака вирушив загін, який незабаром натрапив на калюжу крові та сліди копит двох коней. Дізнавшись, що перед своїм зникненням Генрі шукав Моріса, було вирішено вирушити до хатини мустангера.
Тим часом у Каса-дель-Корво з’явився друг Моріса – досвідчений мисливець і детектив Зебулон Стумп на прізвисько Зеб.

“Луїза розповіла Зебу все, що знала” – вона побоювалася, що Моріс буде головним підозрюваним у зникненні брата. Щоб урятувати коханого від нещадної розправи, вона попросила Зеба негайно вирушити до хатини мустангера та попередити його.
У хатині Зеб виявив Феліма – слугу-ірландця Моріса. Незабаром прибігла і його собака Тара, до нашийника якої була прив’язана записка, написана кров’ю. Зеб і Фелім негайно вирушили на допомогу мустангеру, який потрапив у біду – він був важко поранений.

Ісідора вирушила до хатини Моріса, щоб відвідати його, проте він був непритомний. Луїза, яка запідозрила недобре, вирішила «порушити всі правила пристойності» і з’явитися до Моріса, щоб підтвердити свої підозри у зраді. У хатині біля ліжка мустангера вона зустріла Ісідору.

Дорогою додому горда мексиканка вказала загону шлях до житла Моріса, не підозрюючи, що таким чином видала його. Побачивши там свою дочку, містер Пойндекстер наказав їй негайно повернутись до Каса-дель-Корво.
Чоловіки, розгнівані брехливими свідченнями Колхауна, були готові повісити пораненого мустангера без суду і слідства. І лише завдяки заступництву Зеба молодій людині вдалося уникнути петлі – його відправили до форту Індж і замкнули на гауптвахті.

Зеб, не втрачаючи жодної хвилини, вирушив у прерію, щоб провести власне розслідування. Там він зустрів загадкового вершника без голови, який останнім часом до смерті лякав місцевих жителів. Проте Зеб був упевнений, що цей безголовий вершник “не був ні опудалом, ні дияволом”. Це була «чийсь витівка… чиясь диявольська витівка». Він вирішив вистежити його і підстрелити полохливого коня.
Чекаючи на суд над мустангером Колхаун попросив у Пойндекстера руки його дочки. Той відмовився, але племінник нагадав, що він є його боржником і не повинен відмовляти. У приватній бесіді Луїза також “навідріз відмовила Колхауну”. Тоді він пригрозив, що на суді розповість про сварку її брата та коханого, що стане незаперечним доказом його провини.

На суді Моріс розповів, як його наздогнав Генрі та вибачився за зайву різкість. На знак примирення вони «обмінялися капелюхами та плащами». Генрі відправився додому, а Моріс заночував у лісі. Прокинувся він від звуку пострілу, але не надав цьому особливого значення. Вранці він виявив труп Генрі, який мав «відрубану голову».
Мустангер вирішив повернутися до форту, щоб доставити тіло юнака. Для цього він закріпив його на своєму коні, оскільки кінь Генрі був наляканий. Наляканий чужий кінь поніс Моріса, і він щосили вдарився об сук дерева, випав з сідла і знепритомнів. Лише завдяки вірній собаці Тарі, яка відшукала його, важко пораненому мустангеру вдалося відправити звістку про себе.

У цей момент з’явився Зеб, котрий вів «коня вершника без голови». Він надав докази провини Колхауна, який помилково застрелив Генрі, не знаючи, що той помінявся одягом з Морісом. Розуміючи, що дороги назад немає, Колхаун пустив собі кулю в лоб.

З’ясувалося, що Моріс – не бідний мустангер, а ірландський баронет сер Моріс Джеральд, власник значного спадку. Він одружився з Луїзою, виплатив усі борги свого тестя. Після весілля молодята «вирушили подорожувати Європою», але незабаром повернулися до Каса-дель-Корво, де щасливо зажили. Через десять років у родини вже було шестеро дітей.

Головні герої твору “Вершник без голови” 

• Моріс Джеральд — головний герой, мустангер.
• Луїза Пойндекстер — кохана Моріса.
• Вудлі Пойндекстер — батько Луїзи, збіднілий плантатор.
• Кассій Колхаун — племінник Вудлі, відставний капітан, «кохає» Луїзу, застрелився на фінальному суді.
• Генрі Пойндекстер — брат Луїзи, застрелений Колхауном.
• Зебулон Стамп — старий (50-ти річний) мисливець, друг Моріса.
• Мігель Діас — мексиканець на прізвисько «Ель-Койот», вбивця Ісідори.
• Ісідора Коварубіо де Лос-Льянос — мексиканка, закохана в Моріса.
• Майор Рінгвуд — військовий, комендант форту Індж.
• Спенглер — детектив, брав участь у пошуках Генрі Пойндекстера.
• Плутон — чорношкірий раб.
• Фелім О’Нійл — ірландець, слуга Моріса.
• Тара — собака Моріса, врятувала його від койотів.
• Сем Менлі — лідер «регуляторів», єдиний з них, хто повірив в невинність Моріса.
• Вершники; «регулятори»; суддя; присяжні; прокурор; адвокати; чорношкірі раби.