“Виклик” Старицький аналіз вірша

Аналіз вірша Михайла Старицького “Виклик” всім відомий за піснею “Ніч яка місячна, зоряна, ясная…” допоможе визначити тему, ідею та мотив твору.

“Виклик” Старицький аналіз вірша

Рід: лірика.

Жанр: інтимна лірика.

Мотив: любов, вірність, щирість почуттів.

Рік написання: 1870

Ідея: оспівування високого почуття кохання.

Тема: зображення гармонійного поєднання картин розкішної природи з почуттєвою тональністю – станом душі ліричного героя.

“Виклик” Старицький художні  засоби

епітети: «ніч – місячна, зоряна»; «кохана – працею  зморена»; «гай – чарівний»; « осичина – струнка», «небо –  незміряне, всипане  зорями»,«перли – ясні», «роса – краплиста»,  «роса – срібна», «пригорну – щиро», «розмова – тиха»

порівняння: «ясно, хоч  голки  збирай…», «гай – ніби променем всипаний», «гріє, як  жар»

гіпербола : «і  над  панами я  пан!»,  «хвиля  кохання»

метафори: «гай…чи загадався, чи спить», «листя жагою тремтить», «небо… всипане  зорями», «роса  грає», «…злоба  підслухала», «нічка  приспала всіх, соном окутала»

художній  паралелізм: «що то за  Божа краса!»;

зменшувано-пестливі форми: «моя рибонько», « ніженьки», «до  хатинньки»; «лебедонько», «до серденька», «нічка»

метафоричні  епітети: «вороги – знуджені  працею», «нам –  окраденим  долею…».

“Виклик” Старицький ідейно-художній аналіз

Поезія ( або вірш) « Виклик»  належить  до  інтимно-пейзажного  виду  лірики,   оскільки  М. Старицький  гармонійно  поєднав картини розкішної  природи (опис  краси  й  загадковості української  ночі)  з   почуттєвою  тональністю – станом   душі  ліричного  героя, закоханого  і  щирого.

Головна  ідея  твору  поєднує оспівування  високого  почуття  кохання і   захоплення  мальовничою  нічною  природою  із  соціально-громадянськими    проблемами  того  часу,  коли  був  написаний  цей  вірш.

Поезія  має  назву «Виклик» тому,  що  ліричний  герой  кличе  свою  кохану  на   побачення, запевняючи  її  в  щирому  коханні  до  неї, він  кличе її, щоб побути  з  коханою  наодинці  і  вдвох  помилуватися  красою  нічної  природи: «Вийди,  коханая, працею  зморена…».

Вірш  пронизаний  почуттями  чистого  кохання. «Коханая», «моя  рибонько», «вірная», «лебедонько» – ці  піднесено-ліричні  звертання  показують глибину   любовних  переживань, переповненість  щастям. Стан  особливої  схвильованості   передається  емоційним  вигуком «Господи!», широким  вживанням   зменшувально-пестливих  суфіксів: «рибонько», «хвилиночку»,«ніженьки», «серденько».
Внутрішню  і  зовнішню  красу закоханих  підкреслено «Божою красою» природи: «небо незміряне всипане  зорями…», «гай  чарівний, ніби променем всипаний…».

Ліричний  герой  цієї  поезії – закоханий  юнак, ніжний, турботливий, відкритий. Краса, вірність, любов  коханої – це  найвища  цінність  у  житті. І  хоч  закохані  бідні, «працею  зморені», «окривджені  долею», проте  ліричний  герой  має  те, що  не  здобудеш  ні  за  які  гроші: кохання  і  щирість. І  тому  він  почувається «паном  над панами».
Пейзаж, описаний  у  творі, не  лише  показує, що  відбувається  в  душі  ліричного  героя, а  й  поглиблює, уточнює найтонші  нюанси  почуттів.

Жагою  кохання  сповнений  ліричний  герой: «…на  стрункій  і  та  високій осичині  листя  жагою  тремтить».

Історія написання “Виклик”

Вірш був написаний тоді, коли М.Старицькому виповнилося 30 років і він одружився з Софією Лисенко.

Поезія майже відразу полюбилася читачеві, бо вона близька до високоморальної, рідної, української пісні. Митець зумів поєднати і красу української ночі, і глибокі почуття закоханих. Пейзаж перегукується із настроєм ліричного героя. Лише місяць та ясні зорі – свідки чистого, потаємного кохання. Такої досконалості вдалося досягти за допомогою художньої досконалості слова. Поезія стала піснею. Музику написав М.Лисенко.