Вірш про горобину для дітей та дорослих можна використати при ознайомленні дітей з цією рослиною.
Вірш про горобину на українській мові
“Горобина” Валентина Хлопкова
Від морозу горобина
Все намисто розгубила.
Багряниста скатертина
Почорнілу землю вкрила.
Назбиралося чимало
Птаства різного в гостини.
Пригощала, частувала
Всіх їх щедро горобина.
Для птахів її намисто –
Мов ковток вина терпкого.
Задзвеніла урочисто
Голосна пташина мова.
Вірш “Познанської” горобина
Хто в хустині червоненькій
став у лісі між дубів?
Може, дівчинка маленька
назбирать прийшла грибів?
Ні, не дівчинка там стала,
Горобина виростала!
Ту хустинку гаптувала
щедра осінь золота!
Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже пожовтіла у соняха шапка,
І жовтими стали листочки у клена,
А я ще і досі – зелена-зелена!
Дитячий вірш про горобину
Така червона горобина
На сонці вогником горить.
Чарівна ще й погожа днина,
Тепло від сонечка струмить
І зігріває все навколо.
А от легенький вітерець
Між листячком співає соло
Про те, що літечку кінець.
І осінь вже прийшла до краю
Та шле усім палкий привіт.
Вона свої закони знає,
Тому й міняє дивосвіт.
***
Червоненькі ягідки
Осінь роздавала.
Горобиною птахів
Щедро пригощала.
В час зимових холодів,
У голодну днину
Нагодує горобців
Добра горобина.
***
Хто в хустині червоненькій
Став у лісі між дубів?
Може, дівчинка маленька,
Назбирать прийшла грибів?
Ні, не дівчинка там стала.
Горобина вироста.
Їй хустину гаптувала
Щедра осінь золота.
***
Червоненькі ягідки
Осінь роздавала.
Горобиною птахів
Щедро пригощала.
“Коли горобина вбереться в намисто” Віталій Назарук
Коли горобина вбереться в намисто
І зміниться листя на кронах дерев,
Воно засіяє – червоно, охристо,
Та все ж облетить під повітряний рев.
Зірветься з дерев листяна хуртовина,
Посіє ще теплим жовтавим «сніжком»,
В намисті залишиться лиш горобина,
Що буде пишатися ним перед сном.
І грона червоні, що сонечком сяють,
Горітимуть довго на гілках вгорі,
До них, часто в гості пташки прилітають,
А взимку голодні склюють снігурі.
Загадка про горобину:
Дерево в саду стоїть,
Нібито вогнем горить!
Грона яскраві висять,
Птахів в «їдальню» ваблять.
***
Люблять дорослі і діти,
Птахи, білки – всі на світі! –
Ягоди зимою ці їсти.
Дитяча пісня про горобину:
Про малину та калину
Всі пісні співають,
А червону горобину
Та й не помічають.
А вона до нас у лісі,
У містах і селах
Посміхається очима
Ягідок веселих.
Приспів:
Горобинонька рясна
Нахиляє віти, —
І букетики горять,
Наче самоцвіти.
Жовте листячко злетить,
Травонька зів’яне…
І зимою для птахів
Корму вже не стане.
Хай сріблястий пада сніг,
Ще й мороз лютує, —
Горобина всіх птахів
Смачно нагодує.
