Вірші про Україну, про Батьківщину, показують патріотизм, любов до рідного краю відомих людей та простих українців. Автори написали патріотичні вірші про Україну, які навіть вивчають у школі.
Вірші про Україну
Усе моє, все зветься Україна.
… Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори…
Ліна Костенко
Про нашу Україну
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!
Марія Познанська
Україна, як рідная мати
Від Донецька до Крима та Львова
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона.
Там де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.
Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив сяйво церков золоте,
У віночках на наших дівчатах
Різнотрав»я казкове цвіте.
Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко — він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім.
автор: Геннадій Деснянський
Українка
Українка я маленька,
Україна — моя Ненька.
В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.
Вірна я дочка народу,
Бо з козацького я роду;
Щиро я свій рід кохаю,
Роду іншого не знаю.
Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
Українцям помагати,
Україна — моя мати!
Сидір Воробкевич
Вірш Павла Тичини про Україну
Добридень тобі,
Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрнчечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!
Павло Тичина
Україна
Наша славна Україна —
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі, й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо!..
Володимир Cамійленко
Облітав журавель
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної — немає!
Платон Воронько
Я дитина українська
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
Юрій Шкрумеляк
Наша Батьківщина
Там, де море є глибоке,
Де заквітчані Карпати,
Де степи такі широкі,
Що очима не обняти, –
Там є наша Батьківщина –
Україна!
Там, де сонечко іскриться,
Де весняний вітер віє,
Де на горах є столиця –
Наш великий, славний Київ,
Там є наша Батьківщина –
Україна!
– Леонід Полтава
Україна
Україна, любі діти,
Наш чудовий край.
Там ліси і полонини,
І луги, і гай.
І річок прудких багато,
І рибок в них тьма,
Все те, все, кохані діти, –
Вітчизна свята.
Україна – це біленьки
У садках хатки,
Ниви збіжжям засіяні,
Запашні квітки
І міста розлогі, чисті,
Знай, дитя, це, знай.
Україна наша рідна –
Це чудовий край.
Україно, Україно,
Мій рідний краю,
Цілим серденьком дитини
Я тебе кохаю.
І щодня шлю молитву
Всевишньому Богу,
Щоб послав нам в Україну
Щасливу дорогу.
– Іванна Савицька
Якщо ви знаєте цікаві вірші про Україну українських письменників лишайте їх в коментарях.
Моя рiдна Украiна!
Мила i кохана,
Пограбована i бита,
Нескорена мати.
Земля твоя так родюча,
Бо кров’ю полита
Нашiх дiдiв-прадiдiв
З дня створiння свiту.
Сади буйнi, плодовитi
I лани широкi,
Люди гарнi , працьовитi –
Скарб твiй в усi роки.
Всi часи шматали, рвали,
В рабство забирали,
Роздiляли нашi землi
I на мiсцях крали.
Своi пани скаженiли,
Над людом знущались,
Кров’ю людськой, мов водою
Досхочу впивались.
Були ляхи, турки, нiмцi,
Монголо-татари,
Руйнували, мардували,
Але не зламали!
Не скорилась, не зламалась!
З весной розцвiтала,
Сильна, рiдна моя ненька
Кращою ставала.
Днiпро гордий, непокорний,
Гранiтнii кручi –
З них характер Украiни
Незламний, могучий.
Що ж стряслося з нами, люди?
Чому розбратались?
Пора, мабуть, зупинитись
I за розум взятись!
Брати рiднi, гiлки рiзнi
Cлов’янського древа,
Схаменiться! Об’еднайтесь!
В мирi жить нам треба!
Поки разом – ми незламнi!
Поки разом – сила!
От тодi нам буде слава.
I всiй Украiнi.
24.09.2016 р.
Україна, як рідная мати
Від Донецька до Крима і Львова
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона.
Там де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.
Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив сяйво церков золоте,
У віночках на наших дівчатах
Різнотрав”я казкове цвіте.
Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко – він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім.
автор: Геннадій Деснянський
Україна-моя Батьківщина!
Україна-моя Батьківщина!
Як мати рідна мені.
Ти прекрасна, мов та перлина,
Що лежить на морському дні.
Ти красива, мов зірка у небі,
І велична, мов сонця світ.
Як дивитись прекрасно на тебе,
Й милуватись простором твоїм.
Річками, лугами, густими лісами,
Багатством пишніх і величних гір.
Що так милують до нестями,
І щиро ранять людський зір.
Безкраїми полями з золотим волоссям,
І соняшників пишніх і струнких.
Дзвінки пташиним триголоссям,
Що розвивається в садах рясних.
Приємно радіти за нас, за тебе,
Як ростеш й піднімається ти.
І крокуєш вперед натхненно
До своєї прямої мети.
Крізь навали, вогонь і страждання,
Що завдали тобі вороги,
Ти нестримна з своїм бажанням,
Вірю,вийдеш з страшної пітьми.
І нікому тебе не здолати,
Впевнена твердо, не рухнеш Ти.
Україна, – ти рідна,як мати.
Всі ми – дочки твої, й сини.
Ми – діти славної країни,
Що зветься Україна вона.
Могутні, вірні та єдині,
І віддані лиш їй, на все життя.
Чудовим запашним світанком,
І співу голосистих солов’їв,
Що дзвінок розливаються по ранках
В садах, і над просторами ланів.
Непрохідним лісам, гаям, долинам,
Які розкинулись із краю в край.
Квітучий славним полонина,
Що радість перехоплюють,хоч відбавляй.
Безмежним полями, і горам величним,
Річками, озерам, і штучним ставками.
Цілющим джерелам, таким вже привичним,
Квітковий красі, що так сила всім нам.
І українській нашій милозвучній мові,
Що з роду-в-рід передавалася батькам.
Народу славному, який готовий,
За волю розплатитися життям
Щоб сміх дитячий завжди линув,
За щастя наших матерів.
За тих, хто землю цю покинув,
Щоб стЯг жовто-блакитний майорів.
За світле небо без хмарини,
Багатство щедрих хлібних колосків…
Ми – діти славної країни,
Здолати, яку, ще ніхто незумів.
До Дня незалежності Країни.
Душа болить, і крається, кричить,
Та серце омивається сльозами.
Нехай нам, щиро, Бог простить,
Що відбувається, тепер, із нами.
Страждає змучена земля,
І стогне рідна нам країна.
Ридає, плаче, мов дитя,
Єдина, вільна наша Україна.
Бо там, на Сході, йде війна,
Страшна, жорстока,безупинна.
І не одного, вже, бійця,
Не дочекалася, живим, родина.
І всіх об’єднує одна біда:
Там гинуть безневинні люди.
Палають в згарищах і села,і міста,-
В руїнах чорних потонули.
Бо нелюди спокою не дають,-
На волю нашу зазіхнули.
Все нищать, в душу нам плюють,
Що ми сильнішими себе відчули.
За нашу єдність, мову і життя,
Спокійне, чисте і безхмарне небо.
І за щасливе світле майбуття,
Упевнено так до якого йдемо.
І що пробачити нам не змогли,
Цю нашу незалежність, самостійність.
Роками, вперто, до якої йшли,
Й доводили,постійно, свою вірність…
Любіть, шануйте й бережіть,
До серця милу нам країну.
Із рук своїх не упустіть-
Єдину нашу, незалежну Україну !