Вірші про Україну, про Батьківщину, показують патріотизм, любов до рідного краю відомих людей та простих українців. Автори написали патріотичні вірші про Україну, які навіть вивчають у школі.
Вірші про Україну
Усе моє, все зветься Україна.
… Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори…
Ліна Костенко
Про нашу Україну
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!
Марія Познанська
Україна, як рідная мати
Від Донецька до Крима та Львова
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона.
Там де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.
Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив сяйво церков золоте,
У віночках на наших дівчатах
Різнотрав»я казкове цвіте.
Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко — він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім.
автор: Геннадій Деснянський
Українка
Українка я маленька,
Україна — моя Ненька.
В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.
Вірна я дочка народу,
Бо з козацького я роду;
Щиро я свій рід кохаю,
Роду іншого не знаю.
Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
Українцям помагати,
Україна — моя мати!
Сидір Воробкевич
Вірш Павла Тичини про Україну
Добридень тобі,
Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрнчечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!
Павло Тичина
Україна
Наша славна Україна —
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі, й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо!..
Володимир Cамійленко
Облітав журавель
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної — немає!
Платон Воронько
Я дитина українська
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
Юрій Шкрумеляк
Наша Батьківщина
Там, де море є глибоке,
Де заквітчані Карпати,
Де степи такі широкі,
Що очима не обняти, –
Там є наша Батьківщина –
Україна!
Там, де сонечко іскриться,
Де весняний вітер віє,
Де на горах є столиця –
Наш великий, славний Київ,
Там є наша Батьківщина –
Україна!
– Леонід Полтава
Україна
Україна, любі діти,
Наш чудовий край.
Там ліси і полонини,
І луги, і гай.
І річок прудких багато,
І рибок в них тьма,
Все те, все, кохані діти, –
Вітчизна свята.
Україна – це біленьки
У садках хатки,
Ниви збіжжям засіяні,
Запашні квітки
І міста розлогі, чисті,
Знай, дитя, це, знай.
Україна наша рідна –
Це чудовий край.
Україно, Україно,
Мій рідний краю,
Цілим серденьком дитини
Я тебе кохаю.
І щодня шлю молитву
Всевишньому Богу,
Щоб послав нам в Україну
Щасливу дорогу.
– Іванна Савицька
Якщо ви знаєте цікаві вірші про Україну українських письменників лишайте їх в коментарях.
УКРАЇНА – ПЕРЕМОЖЕ
Вкраїно – матінко моя,
Яка ж не легка твоя доля,
Ще не звільнилась від катів,
Як сталося велике горе.
Повзе москалівська орда,
Повзе, як хмара, чорна, клята,
Стріляє «Градами» вона,
У тих, кого вважала братом.
Ховаєш ти своїх синів,
Загиблих в боротьбі з ордою,
Та небо плаче, бо вони –
Країни нашої Герої.
Орда надіялась візьме
І знищить нашу Батьківщину,
Не сподівалася вона,
На гідний опір України.
Поразка, втеча та ганьба,
Чекає ворога в країні.
Хто йде зі зброєю до нас,
Від неї сам же і загине.
Здолає клятих ворогів,
Моя рідненька Батьківщина,
І запанує на весь Світ,
Квітуча ненька – Україна.
Олександр Кобиляков
ЗАХИСТИ НАС БОЖЕ
Я готова за тебе молитися,
Дорогий, любий мій захисник.
Перед Богом за тебе схилитися,
Аби тільки-би він допоміг.
Щоби він захистив у нерівному,
У святому, важкому бою.
І ти зміг відстояти ріднесеньку,
Україну квітучу свою.
Пам’ятаю той день, коли вперше ти,
На мою рідну земленьку встав.
А у юному віці, як воїн вже,
Прапор міцно рукою стискав.
Виріс синку, ти швидко і з гідністю,
Захищаєш мене від катів.
Від тієї російської нечисті,
Що зі зброєю вдерлася в дім.
Я благаю тебе, рідний Боженько,
Захисти моїх вірних синів.
Дай їм сили, відваги й хоробрості,
В цій безглуздій та клятій війні.
Олександр Кобиляков
НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА
Незалежна моя Батьківщина,
Я борюся за тебе щодня!
Ти для мене, як матір – єдина,
Богом дана нам, рідна земля!
Духом сильна і вільна Країна,
Та як квітка, завжди молода.
Не сумуй, буде все – Україна,
Зникне клята, російська орда.
Ми віками тебе боронили,
Зараз теж у полон не дамо.
Козаки в бій за тебе ходили,
Ворушили вороже кубло.
За нащадків, за мир та за долю,
Помирали Герої УПА.
Щоби вмилися власною кров’ю,
Ті кремлівські, ганебні війська.
Незалежна моя Україна,
Ми здолаємо всіх ворогів.
Буде жити квітуча Країна,
Без загарбників та без катів.
Олександр Кобиляков
Моя занедбана країно,
Ти не здавайся, і не морщ чола!
Ніхто тебе не кине на коліна,
Ти будеш, є, і ти завжди була!
Ти стільки всього, рідна, пережила,
Голодомор, кріпацтво, Бабин Яр.
Невже у Бога ти не заслужила,
Забути, зрештою, цих бід тягар?
Москаль огидний хай собі лютує,
Як сміє зазіхати на чуже?
Споконвіків він в підлості царює,
Та хай твоїх дітей хоч не бере!
Твоїх синів і доньок, Україно,
За що ж їх мучить клятий той москаль?
Який він підлий, раз отак зміїно,
Вбиває їх, не проявивши жаль!
Ти жалюгідний, ти гнилий москалю,
Коли ти смієш нищити людей!
Якщо ти брат, якщо тебе я хвалю,
Чому ж приносиш стільки нам смертей?
Та москаля Господь ще покарає,
За море сліз, за океан страждань!
Нічого ж так без сліду не минає,
Тож, Україно, вмийся від ридань!
Бо ти могутня і міцна держава!
Тебе чекає безліч перемог,
Твоя історія насичена й цікава,
Нехай тебе оберігає Бог!
Моя рiдна Украiна!
Мила i кохана,
Пограбована i бита,
Нескорена мати.
Земля твоя так родюча,
Бо кров’ю полита
Нашiх дiдiв-прадiдiв
З дня створiння свiту.
Сади буйнi, плодовитi
I лани широкi,
Люди гарнi, працьовитi –
Скарб твiй в усi роки.
Всi часи шматали, рвали,
В рабство забирали,
Роздiляли нашi землi
I на мiсцях крали.
Своi пани скаженiли,
Над людом знущались,
Кров’ю людськой, мов водою,
Досхочу впивались.
Були ляхи, турки, нiмцi,
Монголо-татари,
Руйнували, мордували,
Але не зламали!
Не скорилась! Не зламалась!
З весной розцвiтала
Сильна, рiдна моя ненька
Кращою ставала.
Днiпро гордий, непокорний,
Гранiтнii кручi
З них характер Украiни
Незламний, могучий.
Що ж стряслося з нами, люди?
Чому розбратались?
Пора, мабуть, зупинитись
I за розум взятись!
Брати рiднi, гiлки рiзнi
Cлов’янського древа,
Схаменiться! Об’еднайтесь!
В мирi жить нам треба!
Поки разом – ми незламнi!
Поки разом – сила!
От тодi нам буде Слава!
I всiй Украiнi!