Вірші про Україну, про Батьківщину, показують патріотизм, любов до рідного краю відомих людей та простих українців. Автори написали патріотичні вірші про Україну, які навіть вивчають у школі.
Вірші про Україну
Усе моє, все зветься Україна.
… Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори…
Ліна Костенко
Про нашу Україну
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!
Марія Познанська
Україна, як рідная мати
Від Донецька до Крима та Львова
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона.
Там де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.
Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив сяйво церков золоте,
У віночках на наших дівчатах
Різнотрав»я казкове цвіте.
Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко — він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім.
автор: Геннадій Деснянський
Українка
Українка я маленька,
Україна — моя Ненька.
В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.
Вірна я дочка народу,
Бо з козацького я роду;
Щиро я свій рід кохаю,
Роду іншого не знаю.
Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
Українцям помагати,
Україна — моя мати!
Сидір Воробкевич
Вірш Павла Тичини про Україну
Добридень тобі,
Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрнчечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!
Павло Тичина
Україна
Наша славна Україна —
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі, й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо!..
Володимир Cамійленко
Облітав журавель
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної — немає!
Платон Воронько
Я дитина українська
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
Юрій Шкрумеляк
Наша Батьківщина
Там, де море є глибоке,
Де заквітчані Карпати,
Де степи такі широкі,
Що очима не обняти, –
Там є наша Батьківщина –
Україна!
Там, де сонечко іскриться,
Де весняний вітер віє,
Де на горах є столиця –
Наш великий, славний Київ,
Там є наша Батьківщина –
Україна!
– Леонід Полтава
Україна
Україна, любі діти,
Наш чудовий край.
Там ліси і полонини,
І луги, і гай.
І річок прудких багато,
І рибок в них тьма,
Все те, все, кохані діти, –
Вітчизна свята.
Україна – це біленьки
У садках хатки,
Ниви збіжжям засіяні,
Запашні квітки
І міста розлогі, чисті,
Знай, дитя, це, знай.
Україна наша рідна –
Це чудовий край.
Україно, Україно,
Мій рідний краю,
Цілим серденьком дитини
Я тебе кохаю.
І щодня шлю молитву
Всевишньому Богу,
Щоб послав нам в Україну
Щасливу дорогу.
– Іванна Савицька
Якщо ви знаєте цікаві вірші про Україну українських письменників лишайте їх в коментарях.
Коли ж скiнчиться це свавiлля?
Прийде до люду розумiння,
Що далi так не можна жить?
Не можна далi це терпiть!
У владi повне божевiлля,
В братiв нема порозумiння,
Краiна шкереберть летить,
Ми з нею згинемо за мить.
Чи збожеволiли ви, люди?
Чи сказ i мор гуля повсюди,
Що брат повинен брата вбить?!!
Хто право дав таке робить?
Забракло розуму чи волi?
Понуро йдем до злоi долi,
Мов на налигачi теля,
Повзем до прiрви, в небуття.
В краiнi верховодять гади,
Повсюди бiйки, чвари, зради,
А ми, як бiднi байстрючата,
Всiма забутi немовлята
Лежим в колисцi голi, босi
I ждем, благаем, скиглим досi,
Щоб хтось дав icти нам чи пить.
Та схаменiться ж хоч на мить!
Повстань, народе, пiднiмися!
Навкруги себе подивися!
Стряхни той морок, пил буття!
Отямся! Вийди з забуття!
Птахи щебечуть, сонце грiе,
Сади буяють, поле мрiе,
Калина в лузi розцвiла,
Земля зове нас до життя.
То схаменiться ж, люди добрi!
Де розум наш, серця хоробрi,
Що можуть мир оборонить,
Життя безцiнне захистить?
Життя даеться нам вiд Бога.
Нiхто не мае прав на нього!
I кров людську не можна лить!
То схаменiться ж хоч на мить!
* * *
Cхаменiться, люди добрi!
Що ж ви натворили?
Мiж собою, мiж братами
Вiйну розпалили.
Свiту на смiх.
Пора, браття, в руки брати
Всю владу i долю
Своiх родин i краiни.
Зброю всю – додолу!
Геть, подалi.
Привести до ладу мiзки,
В першу чергу, зразу,
А за тим уже i хату,
I краiну вiльну, дужу
Треба будувати.
Без панiв i без пiдпанкiв,
Без псарiв i шавок,
Щоб жили всi мирно, гарно
Та щасливою усмiшкой
Зустрiчали ранок.
Менi кажуть, що героi
Повiк не вмирають.
Чому ж тато мiй додому
Нiяк не вертае?
Кажуть, що душа його до Бога,
В небо полетiла,
I тепер менi без нього
Треба жить, мужнiти.
Я не хочу, щоби люди
На вiйнах вмирали,
Щоб мiж життям i безсмертям
Свiй путь обирали.
Я не хочу, щоби мами
Сильними ставали,
Щоби дiти без батькiв
В родинах зростали.
Хочу, щоб смiялись дiти,
Щоб були всi разом,
Щоб були усi щасливi
I мiцнiшi з часом.
Хочу, щоб сiяло сонце
У небi блакитнiм,
Щоб влiтав у нашi вiкна
Лише запах квiтiв
Наша славна Украiно!
Красива, багата,
Рiдна, мила i кохана,
Бо ти – наша мати.
Лани жовто-золотавi
I Днiпро наш синiй –
Кольори найкращи в свiтi
Cонця, неба, хвилi.
Розцвiтай, зiгрiта сонцем
Пiд небом блакитним,
Щоб мир. злагода i спокiй
Були непохитнi.
Миру, щастя, процвiтання,
В дружбi жити разом,
Щоб мiцнiшi i мудрiшi
Ми ставали з часом.
БАТЬКІВЩИНА
Що таке Батьківщина? – Це батьківський дім,
І лани навкруги, і гайочок за ним.
Перший крок по підлозі, перші букви й слова,
На шкільному порозі – шлях до знань і добра!
Вірні друзі з дитинства, вчителя і батьки,
І пампушки бабусі, дідусеві байки.
Тепле сонце і море, і у лісі роса,
Українські простори – Батьківщини краса!
Тут могили, історія й гордість пращурів наших –
Вояків і майстрів, хліборобів найкращих.
В нас єдина культура, і мова і Бог –
Запорука майбутніх в житті Перемог!
Живемо ми і будемо вічно тут жити,
І Вітчизну від всяких незгод боронити.
Бо як мати єдина може бути в житті,
Так одна Батьківщина в нас, в усіх – назавжди!
Борис Конаков