Мова творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі в рядках поетичних і прозових творів Ліни Костенко, переливається в душу нації. Цитати про мову Ліни Костенко зібрані в цій статті.
Афоризми про мову Ліни Костенко
Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову.
У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються (…)
Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. (Записки українського самашедшого)
Вислови Ліни Костенко про мову і слово
“Слова росли із грунту, мов жито,
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова”.
Якщо знаєте інші вислови про українську мову і слово Ліни Костенко, пишіть в коментарях.
Слово – то мудрості промінь, слово – то думка людська.
Страшні слова, коли вони мовчать!
Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята.
Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?