"Сорочинський ярмарок" цитатна характеристика героїв

Зміст

“Сорочинський ярмарок” цитатна характеристика головних героїв твору

Портрет та вдача: «…брів, у чистій полотняній сорочці і в забруднених полотняних шароварах… Лінивою рукою обтирав він піт, що градом котився з його смаглявого обличчя».
«…лиха мачуха, що навчилася тримати його в руках так само вправно, як він віжки своєї старої кобили».
«…вайлуватого чоловіка, який, звикши здавна до таких явищ, весь час уперто мовчав і байдуже сприймав бурхливу мову розлюченої дружини».

Зовнішність: «…гарненька дочка з круглим личком, з чорними бровами, що рівними дугами зводилися над ясними карими очима, з безжурно усміхненими рожевими устами».
«Все, здавалося, цікавило її; все було для неї чудне, нове… і гарненькі очиці безперестанку бігали від одного дива до другого».
«Красуня наша задумалася, дивлячись на розкішний краєвид, і забула навіть лузати свій соняшник».
«…їй би хотілося туди, де під полотняними ятками принадно розвішані червоні стрічки, сережки, олов’яні, мідні хрестики й дукачі».
«Жилки її здригнулись і серце забилося так, як ще ніколи… і дивно, і любо їй здалося, і сама не могла розібрати, що робилося з нею».
«…дочка його та парубок спокійно стояли, обнявшись і наспівуючи одне одному якісь любовні казки, забувши про всі свитки на світі».

Зовнішність: «…в ситцьовім барвистім очіпку, що надавав якоїсь особливої поважності її червоному повному обличчю, по якому перебігало щось таке неприємне, таке дике».
«Невгамовна жінка!..», «Огрядна чепуруха скипіла від гніву», «невтомний язик її тріскотів і метлявся в роті».
«…розгнівана жінка так і вчепиться йому в чуба своїми подружніми кігтями».
«…ласкаво підбадьорювала поповича…», «…манірно застібаючи свою кофту, що наче ненавмисно розстебнулася»

Зовнішність: «…одягнений чепурніше ніж інші, в білій свитці і в сивій з решетилівського смушку шапці, узявшись у боки, молодецьки поглядав на проїжджих».
«…засмаглого, але приємного обличчя й огненних очей, що, здавалося, намагались побачити її наскрізь».
«…не думавши довго, схопив він жменю грязюки й жбурнув услід їй (Хіврі). Удар був влучніший, ніж можна було сподіватись».
«…я додержую свого слова; що вже зробив, тому й довіку бути».
«Парубок помітив ту ж мить, що батько його коханої не дуже розумний, і в думках заходився будувати план, як би то схилити його на свою користь».
«…наш Голопупенків син, одначе, не гаявши часу, наважився одразу ж напосістись на нового свого знайомого».
«…наречений зять його налив кухоль завбільшки з півкварти і, навіть не скривившись, вихилив до дна, торохнувши потім його вдрузки».

Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.