Володимир Антонович біографія скорочено

Володимир Антонович біографія скорочено розповість про життя, діяльність відомого історика.

Володимир Антонович біографія коротко

Антонович Володимир — український історик, археолог; співорганізатор Київської Громади.  Внесок Антоновича у вивчення історії України був вагомим. Він розробив нову методику ведення розкопок. Написав понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Дослідив стоянки періоду палеоліту, неоліту, провів розкопки поселень Трипільської культури, древлян та розробив їх класифікацію. Видав археологічні карти Київської й Волинської губерній.

Володимир Боніфатійович народився 18 (30) січня 1834 у містечку Махнівці Київської губернії (з 1935 с.Комсомольське Козятинський район, Вінницької області). Дрібний шляхтич і мадяро-поляк за походженням. Навчання в Київському університеті

Антонович здобув початкову освіту в сімї шляхтича, на якого працювали батьки.

Навчався у першій (Рішельєвській) і другій гімназіях Одеси (1845–1850).

Закінчив медичний (1855 рік) та історико-філологічний (1860 рік) факультети Київського університету.

У 1861 році приєднався до так званих «хлопоманів». Один з організаторів Київської громади, очолює в ній «хлопоманський» гурток, члени якого вважали, що український народ має право на своє національне відродження

З 1861 року був викладачем латинської мови у Першій київській гімназії, з 1863 року – чиновник у канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора.

З 1863 – 1880 роки був головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві.

З 1880 – 1883 роки був деканом історико-філологічного факультету Київського університету. Один із фундаторів і голова (1881 – 1887) Історичного товариства Нестора-літописця, член-кориспондент петербурзької Академії наук (1902).

Володимир Антонович був засновником київської школи істориків та автор численних праць з української історії, зокрема студій з історії Давньої Русі, Великого князівства Литовського, козацтва, гайдамаччини; археології, етнографії. З Антоновичем пов’язують впровадження традиції документалізму в українській історіографії. За редакцією Антоновича було зібрано і видано 9 томів «Архива Юго-Западной России» (понад 2200 документів) Разом з Михайлом Драгомановим Анотонович видав «Исторические песни малорусского народа» (К., 1874 – 1875. Т. 1 –2). Йому належать праці з історії України: «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Київ та його доля і значення з ХІV до ХVІ століття», «Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії», «Розкопки в землі древлян», «Археологічна карта Київської губернії», «Історичні пісні малоросійського народу» та інше.

Помер Антонович 8 (21 березня) 1908 року, похований у Києві на Байковому кладовищі

Володимир Антонович цікаві факти

Михайло Грушевський був його учнем.

Антонович мав два батька — офіційного і біологічного, здобув медичну освіту і рятував Бердичів від епідемії холери.

В.Б. Антонович викладав в університеті Св. Володимира протягом 30 років.

Антонович започаткував систематичні археологічні дослідження на території України і став родоначальником вітчизняної археології.

За ініціативою Володимира Антоновича в 1897-му засновано всеукраїнську політичну організацію, яка в 1904-му перетворилася на Українську демократичну партію.

Особисте життя

Буд двічі одружений. Мав 4 дітей,

Перша дружина — дочка майора Йогана фон Міхеля, двоюрідна сестра Павла Чубинського Варвара. Друга дружина — курсистка, у якої Антонович був викладачем, Катерина Антонович-Мельник.

Сам В. Антонович дітьми не займався, лише зрідка грався з молодшим сином Дмитром (Мухою), який згодом став відомим громадським діячем, переїхав і жив у Празі, де й помер. Старший син Іван обрав кар’єру військового ветеринарного лікаря; донька Галя вийшла заміж за інженера Л. Геркена; друга дочка Ірина мешкала в домі батька і певний час працювала у ВУАН.