Михайло Грушевський: цікаві факти з життя українського історика та політичного діяча ви дізнаєтеся в цій статті.
Цікаві факти про Михайла Грушевського
Історик Михайло Грушевський народився 29 вересня 1866 року в містечку Холмі, в родині педагога-славіста.
Дід Грушевського, який благословив свого онука на навчання у Києві в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира, – і йому було подаровано дворянство.
Дитячі роки Грушевського пройшли на Кавказі.
До школи Михайло пішов пізно. Батько, досвідчений педагог, віддав його до нижчої кляси, ніж дитині роками належалося, дарма що він був дуже добре з дому підготовлений до тої кляси. Боявся, щоб хлопець не мав труднощів у науці. До того ж школа була чужа, російська, і батьки хотіли довше мати дитину під своїм оком
Навчаючись в університеті він працює під керівництвом Володимира Антоновича. На третьому курсі Грушевський написав свою першу наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», за яку він отримав в 1890 році золоту медаль.
Очолював Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові. Перебуваючи у цьому місті він створює бібліотеки і музеї.
Заснував Львівську школу істориків України. Є одним із засновників Української Національно-Демократичної партії.
Грушевський як учитель був дуже ввічливий і приступний. До молодих студентів не говорив інакше, як “пане-товаришу”. І справді був для них прихильним товаришем. Він усе вмів заохочувати молодь до праці, давав поради у важких питаннях, підтримував знеохочених. Часто запрошував студентів до своєї хати, де мав чудову бібліотеку; у кожній хвилині двері його хати були для них відчинені, він ніколи не шкодував свого дорогоцінного часу на балачки з “недопеченими” вченими.
Він є рекордсменом серед істориків України за кількістю написаних праць. Але це й не дивно. Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі.
Наймасштабнішою працею Грушевського є багатотомник «Історія України-Руси». Його велика Історія України-Руси має дев’ять томів, понад 6000 сторінок друку. Над нею Михайло Сергійович працював 38 років (1895-1933).
В роки Першої Світової війни був відправлений російською владою (яка досить вороже ставилась до діяча) в заслання до Симбірська. Також в нього було відібрано посаду професора у Львівському університеті.
З 1916 року розпочинає активну політичну діяльність. Михайло Грушевський був обраний головою Української Центральної Ради. На уряді голови Центральної Ради Грушевський пробув тринадцять місяців.
У березні 1919 року був змушений емігрувати до Чехословаччини. Жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Там розгорнув активну публіцистичну й наукову діяльність. Став одним із засновників громадської міжнародної організації – комітету незалежної України та заснував Український соціологічний інститут.
1923 року був обраний академіком ВУАН. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН. Через шість років його обрають дійсним членом Академії наук СРСР.
Особисте життя
У 1896 році, коли йому було вже 30 років він одружився. Обраницею Михайла Грушевського стала Марія Сильвестрівна Вояковська, яка працювала вчителькою. Згодом у них народилася донька Катерина.
Коли Грушевського відправили в заслання до Симбірська, то Марія разом із 14-річною донькою поїхали за ним.
Через 4 роки після смерті батька доньку Грушевського заарештували та засудили за «сприяння антирадянській діяльності української націоналістичної організації з метою встановлення фашистської диктатури». За документами КДБ Катерина померла 30 березня 1943 року в Темлаз.
Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались щось цікаве про Михайла Грушевського.
