Волт Вітмен “Бий! бий, барабане!” аналіз твору (паспорт)
Цей твір “Бий! бий, барабане!” написано на початку Громадянської війни в США, коли письменник підтримував ідею єдності Союзу та визволення рабів. Поезія відображає дух епохи Громадянської війни в Америці, коли народ боровся проти рабства. Вона стала символом мужності й національної єдності.
Автор: Волт Вітмен
Рік написання: 1861
Літературний рід: лірика
Жанр: громадянський (патріотичний) вірш
Тема: Заклик до боротьби за свободу під час війни.
Ідея: Прославлення мужності, самопожертви й патріотизму. Автор утверджує думку, що війна за правду й свободу вимагає від людей повної віддачі.
Основна думка: за свободу потрібно боротися.
Образи:
Ліричний герой – патріот, борець, закликач — голос народу, що кличе до дії.
Барабан і сурма — символи бойового заклику, пробудження, сили народу.
Воїн — символ борця за правду і свободу.
Мирні люди (школяр, жених, ратай, мати, дитина, старий) — символ звичайного життя, яке мусить поступитися перед великими подіями.
Художні засоби:
- Епітети «невідпорна сила», «урочиста відправа», «мирний ратай»
- Анафора: повтор «Бий! бий, барабане! — сурми, сурмо, сурми!»
- Метафори:«сурма кличе», «мари здригнуться», «барабан гримить»
- Антитези: мирне життя ↔ війна.
Настрій – піднесений, бойовий, енергійний
Віршовий розмір: верлібр (вільний вірш) — характерна риса поезії Вітмена.
Проблематика: обов’язок і самопожертва, свобода і війна, пробудження совісті й відповідальності, ціна миру.
Волт Вітмен “Бий! бий, барабане!”
Бий! бий, барабане! — сурми, сурмо, сурми!
У вікна — в двері — ввірвись невідпорною силою,—
В церкву — розметай урочисту відправу,
В школу — годі нидіти школяреві,
Не проминай нареченого — не час йому тішитися з нареченою,
Ані мирного ратая — не час мирно орати поле чи збирати
врожай,—
Так несамовито гримить барабан, так пронизливо кличе сурма!
Бий! бий, барабане! — сурми, сурмо, сурми!
Над міським тлумом, над гуркотом коліс по бруківці;
Чи постелено вдома постіль для того, хто йде до сну? — жоден
не мусить заснути в ліжку!
Жодного гендляра сьогодні, жодного ділка й спекулянта —
чи не годі їм гендлювати?
Чи не годі базікати базікам? Чи не годі співати співакові?
Чи правникові не годі обстоювать справу свою перед судом?
Швидше, гучніше бий, барабане! — дми, сурмо, несамовитіше!
Бий! бий, барабане! — сурми, сурмо, сурми!
Не приставай на замирення, вмовлянь жодних не слухай,
Не зважай на полохливих — нехай собі скімлять та моляться! —
Не зважай на старого, що юнака хоче стримати,
Будь глухою до голосів дитячих і благань материнських,—
Хай навіть мари здригнуться, де мертві лежать,
чекаючи похорону,
Так грізно гримиш ти, о барабане,— так гучно сурмиш ти,
сурмо.
Переклад М. Стріхи
