Вольтер “Простак” аналіз

Вольтер “Простак” аналіз твору – тема, ідея, жанр, головні герої, сюжет та композиція, та інші питання розкриті в цій статті.

Вольтер “Простак” аналіз (паспорт)

Автор – Вольтер

Рік написання: 1761

Жанр: філософська повість

Тема: критика соціальних і моральних вад французького суспільства

Ідея “Простак” — згубний вплив суспільства на «природну людину»

Головні герої “Простак”

• Простодушний (Гурон або простак)
• Мадмуазель Сент-Ів
•  абат де Керкабон та його сестра
• Гордон – увязнений філософ
• пан де Сент-Пуанж

Головний конфлікт повісті “Простак”— конфлікт між світобаченням природної людини і європейського цивілізованого суспільства.

У повісті «Простак» Вольтер послідовно розвиває головну ідею Просвітництва — ідею «природної» людини, доводячи, що такій людині немає місця в суспільстві, до краю спотвореному «законом умовним». Найважливішими рисами головного героя повісті є здоровий глузд і відвертість. Простак робить вчинки, які суперечать моралі французького суспільства. Представники цього суспільства вважають юнака досить дивним і навіть небезпечним. Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості і добра, використовують для виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, створення релігійних конфліктів. Чиста душа Простака опирається фальші людських стосунків, проте цивілізовані громадяни не помічають її.

Сюжет і композиція “Простак”

Подієву основу повісті становить розповідь про пригоди «природної» людини — Гурона, або Простака, який мимоволі вступає у конфлікт з «цивілізованим» суспільством абсолютистської Франції кінця XVII ст. В сюжеті повісті поєднуються дві подієві лінії: про прибуття Гурона до Франції, його кохання та його подорож до Парижа і про трагічну долю Сент-Ів.

Композиційно повість ділиться на п’ять частин, кожна з яких розповідає про черговий етап знайомства Гурона з мешканцями, порядками, звичаями та корумпованою бюрократичною державною системою Франції.

1-ша частина (розділи 1—7). Дія повісті розпочинається липневим вечором 1689 р. в Нижній Бретані, де з англійського корабля сходить на берег дивний юнак, який відрекомендувався Простаком і в якому абат де Керкабон невдовзі впізнає сина свого рідного брата, капітана, що багато років тому пропав безвісти десь у Канаді. З’ясовується, що хлопця виховали індіанці (від назви їхнього племені його називають Гуроном), потім він потрапив у полон до англійців, які через простодушність і наївність хлопця прозвали його Простаком. Ще через якийсь час він приїхав до Франції.

Гурон оселяється в будинку свого новознайденого дядька — абата де Керкабона і починає своє знайомство з цивілізацією «французького зразка». Він знайомиться з місцевими мешканцями, які його радо вітають, закохується в прекрасну мадмуазель де Сент-Ів. Вона відповідає йому взаємністю. Але на перешкоді їхньому шлюбу постає та обставина, що під час церемонії навернення Простака в католицьку віру Сент-Ів стала його хрещеною матір’ю. Дозвіл на шлюб Простак сподівається отримати від короля — як дяку за героїзм та відвагу, виявлені під час збройної сутички з англійцями, що мали намір пограбувати французьке узбережжя.

2-га частина (розділ 8). Дорогою до Парижа Простак зупиняється в провінційному містечку Сомюр, де стає свідком гонінь єзуїтами представників протестантської віри — гугенотів (після відміни Людовіком XIV закону про віротерпимість). Під загрозою насильницького навернення в католицтво вони змушені тікати до Англії. Простак щиро не розуміє, чому, через примхи «якогось ватиканського папи», Франція повинна втрачати своїх громадян. Дізнавшись, що короля оточують папські радники. Простак обіцяє сомюрцям при зустрічі з монархом відкрити йому очі на сумний стан справ у його країні.

3-тя частина (розділ 9). Прибувши до Парижа, Простак поспішає у Версальський палац, щоб зустрітися з королем, проте з’ясовується, що потрапити до нього на прийом просто неможливо. Тим часом у Версаль надходить лист від папського шпигуна з Со-мюра, в якому Простака охарактеризовано як злочинця і державного зрадника. Простака заарештовують і ув’язнюють у Бастилії.

4-та частина (розділи 10—18). Події четвертої частини розгалужуються на дві сюжетні лінії, перша з яких продовжує розповідь
про історію Простака. В Бастилії він знайомиться з ув’язненим з ним в одній камері філософом Гордоном, представником ще однієї протестантської секти — янсеністів. Під керівництвом Гордона Простак здобуває освіту, знайомиться з іншим — світлим боком цивілізації, з наукою та новітніми філософськими концепціями і, зрештою, переконується у їх корисності. Друга сюжетна лінія розповідає про поневіряння мадмуазель де Сент-Ів, яка марно намагається переконати придворних чиновників у тому, що Простак засуджений безпідставно. Один з них, помічник міністра, пан де Сент-Пуанж штовхає її на шлях безчестя, і лише такою ціною Простак був звільнений з в’язниці.

5-та частина (розділи 19—20). Простак і Гордон, також звільнений з в’язниці, разом із Сент-Ів погортаються додому, але щасливу розв’язку затьмарює смерть Сент-Ів: вона не змогла змиритись з ганьбою, яку змушена була пережити. Простак із часом стає офіцером королівського війська і все своє життя зберігає пам’ять про прекрасну Сент-Ів.

Історія створення твору “Простак”

Твір було опубліковано 1767 року в Лозанні анонімно. Повна назва твору — «Простак. Правдива історія, добута з манускрипту панотця Кенеля» (згаданий у назві Кенель Паск’є був у часи Вольтера вже покійним французьким теологом, одним із керівників янсеністського руху).

Вольтер фіктивно приписав йому авторство своєї книги, вказуючи водночас на одну з головних тем твору: значною мірою «Простак» присвячений справам релігії, зокрема конфлікту між єзуїтами та янсеністами.