“Простак” характеристика героїв

Герой твору “Простак” – представник нижчих верств населення, сповнений глибоких почуттів. Характеристика дозволить виділити його риси характеру.

“Простак” головні герої

Простак (Геркулес де Керкабон) – головний герой твору. Молодий гуронець, який виріс серед індіанців, але за походженням є французом. Простак щирий, чесний, сміливий і справедливий. Він завжди говорить правду та не терпить брехні й лицемірства. Герой має гострий розум, швидко навчається та вміє самостійно мислити. Його природна мудрість часто виявляється вищою за книжну вченість інших людей. Простак щиро кохає Сент-Ів і залишається вірним її пам’яті до кінця життя.
Риси характеру Простака: чесність, прямолінійність, доброта, сміливість, допитливість, справедливість, вірність.

Панна де Сент-Ів – кохана Простака. Вродлива, розумна, вихована й добра дівчина. Вона щиро покохала Простака і заради його порятунку пожертвувала власним щастям та честю. Сент-Ів дуже чутлива, благородна й самовіддана. Вона стала жертвою несправедливого суспільства, де влада й гроші часто важать більше за людську гідність.
Риси характеру Сент-Ів: доброта, відданість, щирість, скромність, мужність, самопожертва.

Ґордон – старий янсеніст, якого Простак зустрічає у Бастилії. Освічений, розумний і доброзичливий чоловік. Спочатку він суворо дотримується релігійних переконань, але під впливом Простака стає мудрішим і терпимішим. Ґордон є наставником і вірним другом головного героя.
Риси характеру Гордона: мудрість, освіченість, доброзичливість, чесність, розсудливість, вірність дружбі.

Пан де Сен-Пуанж – впливовий придворний чиновник. Через своє високе становище звик користуватися владою заради власних бажань. Він погоджується допомогти Сент-Ів лише за негідну послугу. Після смерті дівчини усвідомлює свою провину й кається, але виправити вже нічого не може.
Риси характеру: владолюбство, егоїзм, лицемірство; згодом — каяття та співчуття.

Панна де Керкабон – тітка Простака. 45-річна, нежаміжня жінка. Добра, турботлива та щира. Вона радіє знайденому племінникові й щиро переживає за його долю. Хоча часто дотримується традиційних поглядів, завжди бажає Простакові добра. Риси характеру: доброта, турботливість, щирість, чуйність.

Абат де Керкабон (пріор) – дядько Простака. Священник, який прагне виховати небожа за церковними правилами. Любить племінника та хоче бачити його своїм наступником. Згодом визнає свої помилки й підтримує Простака.
Риси характеру: доброзичливість, турботливість, релігійність, відповідальність.

“Простак” характеристика головного героя

Простак – головний герой повісті, молодий хлопець, що виріс серед вільних індіанців Канади, а своє ім’я – Простак він отримав вже у Франції. Потрапивши до цивілізації він приводить світське суспільство в захоплення своїми прекрасними природними якостями – здоровим глуздом, щирістю натури, порядністю, делікатністю. Гурон керується саме природними правилами, а не тими нормами і законами, що існували в тогочасному суспільстві. Саме тому він і отримав імя “Простак”

У першій частині повісті автор відображує образ Простака з яскраво вираженими комічними рисами. Через надмірну природність поведінки він нерідко ставить себе в смішне, безглузде становище, тому що все розуміє занадто буквально. (Він хоче хреститися прямо у річці, як це робили у часи Христа біблійні персонажі, про яких Простак дізнався, прочитавши «Новий заповіт». 

Створивши в повісті образ Простака, Вольтер висловив особисте ставлення до «природного стану», «природної людини». Автор визнавав «природне право», але він не ідеалізував первісний стан. Будучи прихильником буржуазного прогресу, він не вважав «дикуна» «природною людиною», оскільки «дикуни», на його думку, спотворюють природу і живуть лише інстинктами.

“Простак” цитатна характеристика

“– Лице цього юнака має колір лілей і троянд. Яка біла шкіра у нього, хоч він і гуронець!”

“– Мене завжди називали Простаком, – відповів гуронець, – в Англії це ім’я за мною залишилося, бо я завжди говорю відверто те, що думаю, і роблю все, що хочу.”

“я дуже швидко навчаюся того, чого хочу навчитися.”

“Простака була чудова пам’ять; від дужого нижньобретонського організму, зміцнілого в канадському кліматі, мав він таку тверду голову, що коли вдарити по ній, він ледве відчував це, а що врізалося до неї – ніколи не стиралося: він ніколи нічого не забував. Його сприйнятливість була ще й тому більша й чистіша, що дитинство його не обтяжували ті нісенітниці й дурниці, які пригнічують наше. Речі западали йому в розум не затьмарені.”

“Простак, дуже розумний і простодушний, сперечався, але визнав свою помилку, що дуже нечасто трапляється в Європі з людьми, що сперечаються.”