“Провина зірок” скорочено роман Джона Ґріна по розділах нагадає драматичну історію кохання підлітків. “Провина зірок” (Винні зірки) скорочено варто прочитати, щоб підготувати аналіз твору.
“Провина зірок” скорочено (аудіокнига)
“Провина зірок” скорочено читати
Розділ 1-3
Шістнадцятирічна Гейзел Ланкастер, від імені якої ведеться розповідь, живе в невеликому містечку штату Індіана. У дівчини рак щитоподібної залози і метастази в легенях. Дихати Гейзел може тільки з допомогою кисневого балона, який вона возить за собою на візочку, а вночі її підключають до великого концентратора кисню. Вона рідко виходить з дому, лежить в ліжку і читає одну і ту ж книгу. Мама дівчини вирішує, що у дочки депресія і наполягає, щоб Гейзел відвідувала щотижня групу підтримки.
Група підтримки збирається у підвалі міської єпископальної церкви, збудованої у формі хреста. Відвідують її онкохворі, які сідають у центрі хреста – прямо в серце Ісуса, як любить повторювати керівник групи. Ці збори пригнічують Гейзел. У групі вона спілкується тільки з Айзеком, у якого рідкісна форма хвороби – рак очей. Одного ока він уже позбувся, тепер під загрозою друге. Гейзел продовжує відвідувати групу тільки заради батьків.
Гірше, ніж бути підлітком з онкологією, є тільки одне: бути дитиною з онкологією.
На одному із зібрань Гейзел знайомиться з сімнадцятирічним Огастасом Уотерсом. Кілька років тому у нього виявили остеосаркому та відрізали ногу, після чого лікарі повідомили, що в нього немає ознак раку. Протягом всього заняття цей красивий стрункий хлопець не зводить з Гейзел очей, а дівчина думає про свої щоки та щиколотки, які стали товсті через постійний прийом стероїдів.
Сімнадцятирічний Гас зізнається групі, що найбільше боїться забуття. На це Гейзел відповідає, що забуття чекає на все людство, тому треба ігнорувати цей страх. Цю думку дівчина вичитала в книзі «Царська неміч», єдиному романі свого улюбленого автора – голландця Петера Ван Гаутена.
Після зборів Гас запрошує Гейзел до себе додому подивитися фільм “V означає вендета” з Наталі Портман, на яку, на його думку, схожа дівчина. Гейзел погоджується, але, підійшовши до зупинки бачить, як Гас суне в рот сигарету. Дівчина обурена: вона ледве дихає, а Гас добровільно вбиває свої легені. Хлопець переконує Гейзел, що сигарети він не запалює.
Це метафора, ось дивись: ти тримаєш в зубах смертельно небезпечну штуку, але не даєш їй можливості виконати своє смертоносне призначення.
По дорозі до будинку Гаса дівчина розповідає свою історію. Рак щитоподібної залози четвертого ступеня у Гейзел виявили в тринадцять років, а в чотирнадцять знайшли метастази в легенях. На ній випробували всі види лікування і нарешті знайшли ліки, які зупинили ріст метастазів. Препарат врятував Гейзел легені, які тепер ледве виконували свою функцію, зате, за прогнозами, вони протримаються «невизначений період часу». Дівчина може вести відносно нормальний спосіб життя і відвідувати лекції в місцевому коледжі, де вчиться на першому курсі.
Будинок Огастаса виявляється повний біблійних висловів, які батьки Гаса називають «підбадьореннями». На полицях в його кімнаті Гейзел побачила безліч баскетбольних призів – спортом Гас займався до операції. Дівчина розповідає Гасу про свою улюблену книгу, і той вирішує її прочитати. А сам просить її прочитати “Ціну світанку” за мотивами його улюбленої відеогри.
Після фільму Гас відвіз дівчину додому та запропонував зустрітися наступного дня. Він здавався їй справжнім красенем.
Наступного дня Гейзел зустрічається зі своєю колишньою однокласницею Кейтлін, вона намагається спілкуватися з нею, як раніше, але виходить це погано. Дівчина каже подрузі, що втомилася від болю і прощається. Щодо болю Гейзел не бреше – боляче їй завжди.
Гейзел розуміла, що вона ніколи не зможе вільно спілкуватися з іншими, бо вони почуватимуться ніяково і відчуватимуть докори сумління. Тож їй подобалося бути на самоті.
Вдома дівчина проводить кілька хвилин на самоті, без опіки надто уважної мами.
Розділ 4-6
Увечері дівчина перечитує улюблений роман. Це історія про дівчину з Каліфорнії на ім’я Анна, яка хворіє на рідкісну форму раку. Про це захворювання в романі написано гранично чесно.
Діти з онкологією по суті своїй – побічні ефекти безжальної мутації, за рахунок якої життя на Землі таке різноманітне.
Героїні роману Анні стає гірше, а її матір закохується в голландського торговця тюльпанами, якого дочка вважає пройдисвітом і називає Голландським Тюльпанником. Мати і Голландець збираються одружитися, а Анна готується до нового курсу лікування, так і закінчується роман на півслові.
Гейзел вважає, що Анна померла, але їй цікаво знати, як склалося життя інших героїв роману. Вона написала Петеру ванн Гутену купу листів, але відповіді так і не отримала – переїхавши з США в Нідерланди, він став відлюдником. Гейзел сподівається, що він працює над продовженням роману, але чекати довго не може.
Гейзел телефонує Огастас. Він розчарований невизначеним кінцем роману і жадає продовження. Гас кличе Гейзел до себе, щоб підтримати Айзека, якого напередодні операції кинула дівчина.
Остаточна думка про роман ван Гутена формується у Гаса тільки через тиждень. Він дзвонить Гейзел і повідомляє, що зумів зв’язатися з письменником електронною поштою через його помічницю Лідавей Фліхенгарт. У відповіді на лист ванн Гутен повідомляє, що більше нічого не написав і писати не збирається. У той же день Гейзел надсилає письменнику електронного листа з питаннями про майбутнє героїв роману.
Айзеку роблять операцію і офіційно оголошують, що у нього немає ознак раку. Тепер Айзек здоровий і сліпий. Гейзел відвідує друга в лікарні – той все ще страждає через зраду своєї дівчини, яка обіцяла залишитися з ним назавжди.
Я вірю в справжню любов, розумієш? Люди втрачають очі, хворіють казна-чим, але у кожного повинна бути справжня любов, яка триває мінімум до кінця життя!
Наступного дня Гейзел отримує лист від ван Гутена. Той заявляє, що не може відповісти на її запитання – вона може перетворити його лист в сіквел роману. Такі речі він обговорює тільки в особистій бесіді, але Нідерланди залишати не збирається. Письменник запрошує дівчину в гості, знаючи, що у неї рак останньої стадії.
На трансатлантичний переліт у Гейзел не вистачить ні здоров’я, ні грошей – всі свої заощадження сім’я Ланкастер витратила на лікування доньки. Фонд «Джин» дарує дітям з онкологією виконання заповітного бажання, але своє бажання Гейзел давно витратила на поїздку в Дісней-Ленд.
У суботу Гас влаштовує для Гейзел пікнік в голландському стилі і повідомляє, що має намір витратити своє бажання на поїздку в Нідерланди.
Врахуй, я не збираюся віддавати тобі моє Бажання. Але у мене теж з’явився інтерес зустрітися з Пітером ван Гутеном, а без дівчини, яка познайомила мене з його книгою, зустрічатися з ним немає сенсу.
Лікар Гейзел дозволяє дівчині летіти в Європу тільки в супроводі дорослого, який знає про особливості її захворювання. На сімейній раді вирішують, що дівчина полетить з мамою.
На пікніку Огастас хотів поцілувати Гейзел, але дівчина не була готова до таких відносин. Тепер вона намагається розібратися, чому не хоче поцілунків хлопця, який так їй подобається. В інтернеті вона знаходить інформацію про колишню подружку Гаса, яка померла від раку мозку, і розуміє, що не хоче знову змушувати його страждати. Гейзел відчуває себе гранатою, яка ось-ось вибухне, і хоче «мінімізувати жертви». На жаль, уберегти від горя своїх батьків вона не може.
Розділ 7-9
Через кисневу недостатність у Гейзел починаються страшні болі. У лікарні з’ясовується, що легені дівчини повні рідини. На шість днів Гейзел стає прикутою до лікарняного ліжка у відділенні інтенсивної терапії. Гас весь час був у передпокої, але Гейзел побачила його лише в день виписки.
Люди говорять про мужність ракових хворих, і я не заперечую – це мужність. <…> Але не впадайте в оману: у той момент я була б щиро рада померти.
Нових метастаз в тілі Гейзел не знаходять. Коли рідину з легень відкачують, дівчині стає легше. Вона читає лист, власноручно написаний ван Гутеном, і вирішує летіти в Нідерланди незважаючи на заперечення лікарів.
Незабаром приходить лист від Лідавей. Вона повідомляє, що фонд «Джин» підтвердив їх поїздку. Вони мають зустрітися з письменником п’ятого травня. Отримавши згоду доктора Марії, Гейзел в супроводі мами і Огастаса відправляється в Амстердам.
Розділ 10-13
Дорогою в аеропорт Гейзел заїжджає за Огастасом і стає мимовільним свідком скандалу: батьки не хочуть пускати Гаса в Амстердам, але той відстоює це право. В аеропорту Гейзел відчуває на собі здивовані і зацікавлені погляди, коли їй замінюють кисневий балон.
Іноді це найгірше в долі хворого на рак – фізичні ознаки хвороби відокремлюють тебе від інших. Ми були однозначно і остаточно іншими, і це проявилося з особливою очевидністю.
Коли літак почав підніматися, виявилося, що це перший політ Гаса. Він був захоплений, Гейзел не втрималася, перехилилась і поцілувала його в щоку. У літаку, коли мама Гейзел засинає, Огастас зізнається дівчині в коханні. У ній піднімається хвиля дивної, болючої радості, але сказати про це Гасу вона не може.
Переліт пройшов добре. Оселившись в недорогому готелі «Філософ» і поспавши, Гейзел відправляється на романтичну вечерю з Гасом. Вони сидять за відкритим столиком, п’ють шампанське і спостерігають, як насіння в’язів падає у воду каналів. Гас розповідає Гейзел про свою дівчину з пухлиною мозку, яка померла майже божевільною.
Наступного дня Гейзел і Огастас зустрічаються з ван Гутеном. Ця зустріч страшно розчаровує їх: письменник виявляється товстим хамом, який ще й зловживає спиртним. Він відмовляється відповідати на питання, заявляє, що Гейзел залежить від жалю оточуючих, і називає її побічним ефектом еволюції.
Ван Гутен шукав найобразливіший спосіб сказати правду, яку я давно знала. Я <…> багато місяців тому знайшла найболючіші способи описати свій стан.
Гейзел покидає будинок письменника в сльозах. Її наздоганяє Лідавей і пропонує відвідати будинок жертви нацизму Анни Франк, перетворений в музей. Там Гейзел і Огастас вперше цілуються і зривають оплески туристів. Потім в готелі між ними відбувається перша близькість. На наступний день Гас зізнається Гейзел, що його ремісія скінчилася, метастази у нього скрізь – в печінці, в лівому стегні …
Він перервав лікування заради поїздки в Амстердам, його батьки були проти. До Огастаса повертається страх забуття.
Розділ 14-20
Повернувшись додому, Огастас починає лікування. Гейзел відвідує його кожен день. Їй боляче спостерігати, як коханий слабшає з кожним днем. Відвідує Гаса і Айзек. Одного разу Гас, розлючений на колишню дівчину Айзека, вирішує їй помститися. Всією компанією вони їдуть до будинку дівчини і закидають її машину сирими яйцями.
Через деякий час Гас потрапляє в реанімацію, після чого може пересуватися тільки на інвалідному візку. Настає остання стадія хвороби.
Страшенно важко зберігати гідність, коли сонце, що сходить занадто яскраве в твоїх згасаючих очах.
Гас мріяв, щоб світ дізнався про нього, а його некролог надрукували всі великі газети країни. Але тепер він помирає в безвісності, і попереду тільки тьма. Одного разу вночі Огастас зумів сам вибратися з будинку і дістатися до автозаправки, щоб купити собі пачку сигарет. Він хотів довести собі, що хоча б це може зробити сам. Повернутися самому додому у нього не виходить, він дзвонить Гейзел, та приїжджає і викликає швидку допомогу.
Гас повертається з лікарні «позбавлений ілюзій остаточно і беззастережно». Тепер він повністю залежить від знеболюючого.
Це були дні піжам і почухування відростаючої щетини, невиразних прохань і розсипання в нескінченних подяках за все, що інші робили за нього.
У кожної людини, яка помирає від раку, буває свій Останній хороший день, коли хвороба на кілька годин відпускає свою жертву. Свій день Гас проводить разом з Гейзел і Айзеком «в серці Ісуса». Він просить друзів написати для нього некрологи, а потім прочитати їх йому.
Розділ 21-25
Гас вмирає через вісім днів після свого Останнього хорошого дня. В останні дні побачення Гейзел і Огастаса сильно скоротилися, але це не зменшило страждань дівчини.
Втратити людину, з якою тебе пов’язують спогади, все одно, що втратити пам’ять.
На панахиді та похоронах присутній Пітер ван Гутен, який прочитав про смерть Огастаса на його сторінці в соцмережі. Після похорону, який Гейзел насилу переносить, письменник намагається покликати дівчину на розмову. Він повідомляє, що перед смертю Гас написав йому і обіцяв пробачити його хамську поведінку, якщо він розповість Гейзел про подальші долі персонажів роману. Дівчина не хоче слухати ван Гутена і проганяє його.
Наступного дня Гейзел відвідує Айзека, і дізнається від нього, що Гас писав для неї щось на зразок сиквела до її улюбленої книги. Гейзел сідає в машину, щоб їхати додому до Огастаса, і виявляє на задньому сидінні не зовсім тверезого ван Гутена. Він намагається вибачитися перед Гейзел, і в цей момент дівчина розуміє, що в родині письменника теж хтось помер від раку. Ван Гутен зізнається, що його дочка померла від лейкемії і стала прототипом головної героїні роману. Його приголомшила поява Гейзел, бо вона була одягнена як Анна. Дівчині шкода письменника. Вона радить йому відправитися додому і написати ще один роман, а потім залишає його на узбіччі дороги.
У кімнаті Гаса дівчина нічого не знаходить. Через три дні батько Огастаса повідомляє їй, що знайшов записну книжку Гаса з вирваними листами. Гейзел вирішує, що сторінки заховані в «серце Ісуса», але там теж нічого немає.
Батьки Гейзел проявляють до неї постійну увагу. Дівчина боїться, що вони настільки зосередилися на ній, що після її смерті не зможуть жити далі. Вона говорить про це з матір’ю, і та зізнається, що вже рік навчається в університеті на соціального працівника. Вона не хотіла, щоб Гейзел знала про це і думала, ніби мати заздалегідь планує, як жити після смерті дочки. Батьки клянуться Гейзел, що не розлучаться після її смерті.
Коли Гейзел спілкується з подружкою, та наводить її на думку, що Гас писав не для неї і встиг відіслати свої записи. Дівчина пише Лідавей, та знаходить записи Гаса у ван Гутена і пересилає їх Гейзел. Записки виявляються не сиквелом, а листом. Гас просить ван Гутена написати роман за його нотатками. Гас не хотів стати черговою забутою жертвою в давній і безславній війні з раком. Він пояснює, письменнику, що, як і більшість людей, хоче залишити слід в історії. Але такі сліди часто схожі на шрами. Гейзел ж інша: вона легко ступає по землі, вона знає істину: у нас стільки ж можливості нашкодити Всесвіту, як і допомогти йому, причому малоймовірно, щоб нам вдалося перше чи друге.
Справжні герої не діють, а спостерігають, і Гейзел саме така. Гас пише про свою любов до Гейзел, і вважає це почуття тим самим слідом, який хотів залишити після себе.
Хлопець написав, що на цьому світі ми не вибираємо, буде нам боляче чи ні, але можна обрати, хто зробить нам боляче, і що він задоволений своїм вибором та сподівається, що вона теж. Книга завершується зізнанням Гейзел, що вона теж.
