«Я мить чудову пам’ятаю…» аналіз Пушкін

Аналіз твору «Я мить чудову пам’ятаю…» допоможе визначити якою є тема вірша О.Пушкіна, головна думка, жанр. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт.

«Я мить чудову пам’ятаю…» аналіз (паспорт)

Автор – Олександр Пушкін

Рік написання – 1825

Жанр – вірш

Лірика – інтимна

Тема  – пробудження душі під впливом спогадів про кохання, її відродження, воскресіння.

Основна думка вірша — у поєднанні теми кохання з темою творчого натхнен­ня. Цей вірш не тільки про любов до конкретної жінки, а й роздум про життя, ра­дість творчості, почуття повноти життя, яке неможливе без кохання.

Композиція вірша. Твір можна поділити на три частини. У першій пере­дається щастя, викликане юнацьким коханням, друга розповідає про згасання по­чуття, спустошення, яке відчуває поет у засланні, а третя частина знов сповнена щастям від почуття повноти життя після другої зустрічі з Керн.

Якщо порівняти першу і п’яту, четверту і шосту строфи, помітимо, що поет використав повтор, кільцеву композицію. Метою використання прийому був на­мір переконати у тому, що кохання, яке дає людині вищу насолоду, може бути й поштовхом для духовного відродження.

Віршовий розмір — чотиристопний ямб із частими пропусками наголосу. Ці пропуски відтворюють ритм серця і до­помагають передати почуття захоплення поета об’єктом свого кохання. Ще більш гармонійним робить вірш використання жіночої та чоловічої рим.

Ліричний сюжет вірша «Я мить чудову пам’я­таю…» становить згадка про минулу зустріч, осмислення теперішнього й пробудження душі ліричного героя під впливом нової зустрічі)

Кульмінаційним моментом у вірші «Я мить чу­дову…» є пробудження душі ліричного героя під впливом нової зустрічі з коханою.

Художні засоби:

• Епітети — «голос ніжний»;
• метафора — «чистий геній красоти», «осяйне видіння раю» та ін.

Образи. Кохана поета — не реальна жінка, а узагальнений образ, символ, божество. Вона протиставляється всьому земному, вона — уособлення таємниці, дива. Автор порівнює кохану з «мимолетным виденьем», з «гением чистой красоты». Її голос — «нежный», а «милые черты» з’являються поету уві сні.

Вірш «Я мить чудову пам’ятаю» вважається одним із найпрекрасніших ліричних творів про кохання. На слова цього справжнього поетичного шедевру видатний композитор Глінка створив музичний шедевр – романс «Я мить чудову пам’ятаю». Цікаво, що на написання романсу композитора надихнула жінка також на прізвище Керн – донька Анни Петрівни Керн Катерина.

У вірші «Я мить чудову пам’ятаю» О.Пушкін зобразив кохання як почуття, яке здатне відроджувати людину до життя, сповнювати натхненням, радістю буття.

Історія написання

Музою поета у вірші «Я мить чудову пам’ятаю…» стала А. П. Керн. Саме цій жінці присвячений вірш.

Цей вірш має автобіографічні риси. Починається поезія зі згадки про першу зустріч лірич­ного героя з жінкою, якій присвячено твір. З А. Керн, прообразом ліричного ге­роя вірша, Пушкін уперше зустрівся в 1819 році, коли вона приїжджала до Пе­тербурга. Анна Петрівна у 17 років проти своєї волі стала дружиною 52-річного генерала. Цей приїзд до столиці став для неї першим виходом у світ. Пушкін за­хопився молодою жінкою. Для Анни зустріч із поетом залишилася у пам’яті на все життя.

Вдруге вони зустрінуться через шість років у Михайловському. Поет жив там не з власної волі: він перебував у засланні. Приїзд Анни Петрівни у сусідній ма­єток Тригорське відродив у душі поета напівзабуті почуття, а відгуком на цю по­дію сщв вірш.

Поезія розповідає не лише про історію кохання: вона начебто відтворює ду­ховну біографію поета. Крім зустрічі з Керн у великосвітському Петербурзі 1819 року поет згадує і заслання jraПівдень, і Михайловське, і нову зустріч у родовому маєтку з Анною Петрівною у 1825 році.

«Я пам’‎ятаю мить чудову…» — це шедевр пушкінської любовної лірики. Це вірш не тільки про жінку-загадку, про красу, про таємниці людського серця, але й про примхливість долі. «Своїм віршем, — писав Б. Модзалевський, — Пушкін обезсмертив А. Керн так само, як Петрарка Лауру».

Пушкін “Я мить чудову пам’ятаю…” українською

Я мить чудову пам’ятаю,
Коли мені з’явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

В сумній, холодній безнадії,
В людській тривожній метушні,
Звучав твій голос, наче мрії,
У снах з’являлась ти мені.

Йшли роки.Мрії чарівничі
Розвіяв вітер часу злий,
І я забув твоє обличчя,
Твій стан і голос ніжний твій.

У глушині важкій вигнання
Минали дні мого життя
Без божества і без кохання,
Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю,
Моїм очам з’явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

І серце б’ється знов огнисте,
В моїй душі воскресли знов
І божество, й натхнення чисте,
Й життя, і сльози, і любов.

Переклад В. Сосюри

Пушкін “Я мить чудову пам’ятаю…” оригінал на русском